У першому відеоролику розвінчано міф про те, що «День Перемоги» в Радянському Союзі був завжди «святом всенародного торжества». Акцентовано, що відзначення 9 травня виникло аж у «брежнєвські часи», коли комуністична партія посилила псевдопатріотичну риторику. Розповіли, що в період з 1947 до 1965 року існували вихідні та святкові дні, однак «День перемоги» до них не належав. Нагадали, що наразі «День перемоги» використовує путінська Росія у свої пропагандистській роботі.

У наступному ролику «Велика Вітчизняна війна» розповідається про це ідеологічне кліше, яке створили у Радянському Союзі. Насправді далеко не для всіх українців це була війна за свою Вітчизну і не всі прагнули воювати. Штучна ідеологічна матриця «великої вітчизняної» маскувала складну картину війни, яка розгорнулася, зокрема, на українських землях, де з 1939 року змінилося кілька окупаційних режимів. А до 1939-го прокотилися хвилі репресій і Голодомор. Вона залишала поза увагою численні особисті трагедії та складні вибори, які не вписувалися в чорно-білу картинку радянської дійсності. А ще цей міф відволікав від факту військового союзництва СРСР та нацистської Німеччини. Концепт Великої Вітчизняної війни продовжує використовувати й поширювати сучасна Росія як на внутрішню аудиторію, так і на інші країни, насамперед пострадянські, щоб вони залишалися під її ідеологічним і політичним впливом.

Міф про те, що західна допомога за програмою ленд-лізу була незначною, спростовує цей ролик. Радянський Союз, а потім і Росія старанно плекали міф про країну-переможницю і народ-переможець, що самотужки здолали нацистів. Про допомогу західних союзників Москва воліла не згадувати. Насправді підтримка СРСР за програмою «ленд-ліз» стала одним із вирішальних факторів перемоги у Другій світовій війні. Союз отримував її вже з осені 1941 року. Допомога союзників відіграла вирішальну роль у битві за Москву. А знамениті льотчики-аси Червоної армії, як от Олександр Покришкін чи Амет-Хан Султан, літали на американських літаках.

Наступний ролик розповідає, чому радянський наратив про Георгія Жукова як «Маршала Перемоги» — фейк. Георгія Жукова російсько-комуністична пропаганда перетворила на забронзовілого ідола. А рядові бійці в часи Другої світової війни називали «Катафалком» і «М’ясником». Чому це важливо? Бо міфологізовану постать Жукова продовжує використовувати сучасна Росія. А в Україні цей міф був настільки поширеним, що зусилля, щоб забрати ім’я чи бюсти Жукову з вулиць і площ деяких міст, тривали роками.

Перемога над нацизмом — це справа і жертва мільйонів військових. Жодна людина чи країна не має морального права її присвоювати.

Міф про «народ-визволитель» був створений у брєжнєвські часи і культивувався для того, щоб виправдати російсько-комуністичну присутність у європейських країнах під час і після війни. Якою насправді була історія «народу-визволителя» та що він приніс тим, кого «звільнив» від нацистів, дивіться у відео.

Довідково: Головною метою відеопроєкту «Війна і міф» є деконструкція радянських міфів та перешкоджання використання історії Другої світової війни в політичних та пропагандистських цілях, зокрема країною-агресором. Сьогодні Російська Федерація на всю потужність використовує форми і сенси радянської воєнної пропаганди та надалі культивує міфи довкола Другої світової війни. Міфи про Другу світову розповсюджуються російською пропагандою не лише на теренах України і Росії, а й у всьому світі. Таке поширення зумовлене тим, що ця пропаганда спирається на суспільні стереотипи, які формувалися тоталітарним режимом багато років. Розвінчування радянських міфів сприяє, по-перше, недопущенню можливості сучасної Росії монополізувати перемогу Червоної армії над нацизмом, адже в її лавах боролися мільйони українців та представників інших національностей. По-друге, ця перемога не повинна для нацистського путінського керівництва стати виправданням повномасштабного російського вторгнення і спроби окупувати нашу державу, мотивуючи такі дії тим, що «ми не можемо бути агресорами, адже ми звільнили світ від Гітлера»

Полтавський офіс УІНП