Книга містить 6 частин — віршованих переважно драматичних розповідей про події в Україні й не в Україні, про різних людей у різних ситуаціях. Ви познайомитеся з колишнім послом Іспанії в Україні, який — чомусь! — переймається долею нашої Батьківщини. Потрапите на польовий обід наших воїнів на передовій. Станете свідками майже мистецької дискусії в одному з тилових міст України. А також ознайомитеся з рецептом, який українці мали б запропонувати ворогові, — щоб краще «посмакувати Україною». І дізнаєтеся врешті-решт, у чому полягає наша, українська НЕПІДРОБНА СИЛА.

І все це — з неперевершеним гумором, що переплавляється то в іронію, то в сатиру, то аж у сарказм чи гротеск, засвідчуючи безперечно українське, полтавське походження автора, бо так — і до, і після Котляревського — у найгірших обставинах, перед лицем смерті можемо сміятися тільки ми. Гумор, на думку автора, важливий як відповідь на стрес. Аби страх і відчай або ненависть не мали шансів, не вкорінювалися в суспільній свідомості.

Усі персонажі книги розмірковують фактично на одну тему, аби внести ясність стосовно отруйного впливу русскава міра: як позбутися цього в Україні, а головне — у собі самому; хто такі, власне, українці й у чому їхня сила?

Як каже автор, у культурі українського народу роль КРАСИ — виняткова. Що є перемога в цій боротьбі? Це і є краса. А потворні ненависть, зарозумілість, страх — це те, з чим ми боремось.

Книга справді захоплює — і різноманітністю сюжетів, і суто українським (місцями доцільно грубуватим) гумором, і світоглядною стійкістю, і афористичністю мовлення (читачі вже почали розсмикувати текст на влучні цитати)… Заздрю тим, хто читатиме вперше.

Світлана КОЗАЧЕНКО, педагог, літературознавець, м. Зіньків (для представництва Українського інституту національної пам’яті у Полтаві)