«Інженер» — цінність цивільного досвіду
Сергій, позивний «Інженер», технік роти безпілотних авіаційних комплексів мультироторного типу спеціального призначення батальйону безпілотних систем. Його історія — це шлях від стрільця до технічного командира, який поєднав досвід цивільної професії та служби в піхоті з сучасними технологіями війни.
«Я родом із міста козацької слави — Гадяча. Раніше працював у нафтогазовидобувній сфері, — розповідає Сергій. — Коли почалося повномасштабне вторгнення зрозумів, що зобов’язаний захищати свою державу, дім та рідних. В перші дні брав участь у «Гадяцькому сафарі» і паралельно «штурмував» військомат, бо не хотіли брати до лав ЗСУ. «Не служив, не маєш бойового досвіду…», — казали. А 17 березня 2022 року подзвонили і сказали «приїзди». Спочатку він служив у піхоті — брав участь у штурмових операціях на Покровському напрямку, відчував ризик і гострі моменти фронту. «Ці дні навчали швидко приймати рішення, зберігати холоднокровність, навіть коли страшно», — згадує він.
Згодом Сергій перевівся і став оператором БпЛА, потім став техніком і тепер займається ремонтом та анонімізацією БпЛА. «У сучасній війні дрони стають таким же важливим інструментом, як і піхота, — каже він. — Але без досвіду піхотинця я б не розумів, як правильно діяти в бойових умовах». «Робота з дронами небезпечна так само, як у піхоті. Кожне завдання — це відповідальність за людей та результат», — додає Сергій. Але водночас він вірить у майбутнє та у мир: «Мрію повернутися до цивільної професії, але навички, які здобув, точно залишаться зі мною. Український досвід важливий не лише для нас — він цікавий Європі, НАТО, всьому світу».
Попри постійну напругу, Сергій зберігає баланс між службою та родиною. «Сім’я — моя опора. Вони розуміють ризики і підтримують», — каже він. І саме це дозволяє йому залишатися зібраним та ефективним навіть у найскладніших ситуаціях.
Сергій «Інженер» — це історія про те, як професіоналізм, досвід піхоти та технічні навички формують сучасного бійця Нацгвардії. І поки дрони змінюють обличчя війни, людина лишається її серцем.
Історія Сергія — це нагадування про те, що армія потребує не лише тих, хто вже має військовий досвід, а кожного, хто готовий застосувати свої цивільні знання та навички заради спільної перемоги. Його шлях доводить: у сучасній війні важлива не кількість років служби, а рішучість, відповідальність і готовність навчатися. Сьогодні будь-хто може стати тим, хто посилить підрозділ — техніком, оператором, аналітиком, фахівцем, що робить внесок у загальну справу. І якщо досі хтось вагається, історія «Інженера» показує: місце для сильних, мотивованих і небайдужих є завжди.
