26 липня відбулося засідання робочої групи «Прозорість і підзвітність» при Полтавській ОВА, яке провів заступник голови адміністрації Володимир Когут. Учасники зокрема розглянули питання «Про повторний розгляд проблемних питань по збору, вивезенню та захороненню відходів руйнації полтавським КАТП-1628».

З питання доповів Заступник начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу Тарас Курінний:

— Направлено листи до 64 громад щодо надання інформації про об’єми таких відходів і де вони зберігаються. Тільки Миргород і Кременчук надали місця для таких відходів. У Макухівці рішення не приймалося, такого місця немає. Ми писали про необхідність виділити окремий майданчик під відходи руйнації. Перевірки на сьогодні заборонені. За рішенням суду по одному із порушень КАТП-1628 сплатили через суд 30 тис. грн, ще 88 тис. грн ми направили по іншій історії. Просимо позапланових перевірок… 13 тис. тонн відходів по області підтверджено, а фактично їх немає. Ми хоче перевірити КАТП-1628 і встановити, куди вони вивозять такі відходи, бо у Полтаві кажуть, що ми використовуємо ці відходи при ремонті доріг.

Тарас Курінний також поскаржився на те, що інспекція має на область один автомобіль і брак кадрів, через що питання вивезення таких відходів не можна проконтролювати.

Володимир Когут запропонував учасникам взяти інформацію до відома і напрацювати порядок подальших дій.

Довідково. Незважаючи на те, що діяльність з організації місць тимчасового зберігання відходів від руйнувань не підлягає оцінці впливу на довкілля, все ж законом передбачені вимоги, які забезпечують їхню екологічну та пожежну безпеки, охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, а також визначають необхідну санітарно-захисну зону.

Так, відповідно до п. 26-28 Порядку, місця тимчасового зберігання організовуються з дотриманням таких вимог:

• наявність або влаштування твердої та рівної основи (покриття), зокрема з бетону, асфальту чи ущільненого ґрунту, покритого шаром геомембрани завтовшки не менше ніж 1,5 міліметра, захищеної від механічних пошкоджень шаром завтовшки не менше 0,5 метра;
• організованого відведення води, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів (у разі потреби);
• огородженого периметра (у разі потреби);
• забезпечення освітлення території (у разі потреби);
• облаштованого в’їзду та під’їзних доріг, що забезпечують безперешкодний проїзд транспортних засобів.

Санітарно-захисна зона для таких об’єктів становить:

• 2 кілометри — від об’єктів водного фонду;
• 500 метрів — від житлової та громадської забудови, об’єктів соціальної інфраструктури;
• 200 метрів — від сільськогосподарських угідь, доріг загального користування та залізничних шляхів загальної мережі;
• 50 метрів — від лісів.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»