У жовтні 2020 року Теруправління ДБР, що розташоване у Полтаві, отримало нового керівника — Дениса Маньковського, який до того працював в СБУ. Трохи більше, ніж за рік після призначення, «Полтавщина» поговорила з директором про результати роботи органу, бачення його місії та найрезонансніші справи. Детальніше про це та інше — у нашому інтерв’ю.

— Денис Володимирович, для початку, назвіть трохи статистики. Скільки справ ТУ ДБР почало розслідувати? Скільки з них дійшло до суду?

— За 2021 рік ТУ ДБР, розташоване у місті Полтаві, розпочало 2120 кримінальних проваджень, з яких 352 стосувалися Полтавської області. 644 особи отримали повідомлення про підозру. 49 з них — у Полтавській області. До суду направили 621 обвинувальний акт щодо 684 осіб. З них 29 актів проти 37 осіб — по полтавському регіону.

Серед справ, доведених до суду, 17 стосувалися екологічних злочинів, 20 осіб отримали обвинувачення у катуванні, 62 — в отриманні неправомірної вигоди. На Полтавщині відповідно 7 обвинувачених судили за катування, 16 — за отримання або вимагання хабара чи зловживання впливом.

Розслідування дозволили встановити розмір збитків, які обвинувачені завдали бюджетній сфері, у сумі 90,7 млн грн. З них 2,4 млн грн — на Полтавщині, 17,3 млн грн — у Сумській області, 27,9 — у Дніпропетровській, 43,1 млн грн — у Харківській.

— Чи можете ви назвати, по скількох з них уже були винесені вироки?

— Ми відстежуємо ці процеси і контролюємо, але робота слідчого підрозділу завершується на етапі направлення матеріалів кримінального провадження до суду. Звичайно, ми намагаємося не втручатися у судовий процес, адже це прерогатива прокурора. Але відстежуємо у межах компетенції. Я вважаю, що нашу роботу треба оцінювати за якістю матеріалів які направлені до суду.

— А які справи ви можете назвати взірцевими? Такими, де за роботу слідчих вам не соромно.

— Буде не дуже правильно розділяти роботу територіального управління, адже мене питають по всіх чотирьох регіонах (Полтавська, Харківська, Дніпропетровська та Сумська області — ред.). Наприклад, у Харкові ми направили до суду справу, де оперативник ГУ ДФС отримав $20 тисяч за непритягнення до кримінальної відповідальності особи. У Сумах співробітник прикордонної служби намагався організувати канал нелегальної міграції за 10 тисяч євро. У Дніпропетровській області ми задокументували діяльність податківців, які завдали державі понад 50 млн грн збитків через неналежне проведення камеральної перевірки одного з гірничо-збагачувальних комбінатів. У Полтаві я такою можу назвати справу щодо хабаря у 40 тис. грн заступнику начальника відділення поліції № 2 ГУНП (Кобеляки — ред.). Також була направлена до суду справа стосовно керівників ДП «Миргородське лісове господарство», які спричинили екологічні наслідки на суму понад 2,4 млн грн.

Зізнаюся, що є певний дисбаланс по регіонах. Дніпро і Харків — вони трохи інші. Там робота ДБР полягає у більш наступальних діях. Суми і Полтава — трохи «тихіші», але не можна казати, що тут нічого не відбувається. У Харкові і Дніпрі більше заявників, які готові допомагати у розкритті і документуванні злочинів. У Полтаві і Сумах теж надходить багато заяв, але менше людей, які надають таку інформацію, яку ми можемо закумулювати і покласти на процесуальну площину.

Загалом я вважаю, що ТУ ДБР добре завершило минулий рік. Є резонансні справи, матеріали. Є дуже перспективні напрацювання на найближчі місяці. І в цьому році цікаві реалізації були.

— Щодо цього року. Напередодні новорічних свят у полтавському СІЗО знайшли мертвим заарештованого чоловіка. Як з’ясувалося за кілька тижнів, його вбив інший арештований і в камері, окрім ножа, було й спиртне. Чи перевіряє зараз цей факт ДБР? Наскільки я розумію, тут може йти мова про недбалість з боку інспекторів.

— Так, ми займаємося цим. Розслідувати саме вбивство — не у нашій компетенції, але ДБР вивчає обставини, як ці заборонені речі потрапили у СІЗО. Далі будемо з’ясовувати, чи могло це вплинути на дії в’язнів, а також ступінь порушення чинного законодавства співробітниками установи. Провадження відкрите за ст. 367 ККУ (Службова недбалість). Додам, що це системна робота. Ми фіксуємо багато ситуацій, коли самі інспектори заносять і наркотики, телефони до СІЗО. Але треба розрізняти порушення трудової дисципліни, адміністративні проступки від кримінальних злочинів.

— До інших справ. На початку цього року суд виправдав полковника полтавської податкової Станіслава Савченка, який вимагав $85000 хабаря з підприємця. Захисники обвинуваченого змогли довести, що мала місце провокація злочину, а також переконали суддю, що під час розслідування була допущена велика кількість процесуальних помилок — зокрема щодо підслідності. Нібито справу мало розслідувати НАБУ. На вашу думку, у чому причина такого рішення суду? Чи вплинула на це погана робота слідчого?

— Наскільки мені відомо, прокуратура буде оскаржувати цей вирок в апеляційній інстанції — аби довести нашу правоту. Але я згоден з суддею. Ця справа підслідна НАБУ. З самого початку не можна було братися за реалізацію зазначених матеріалів саме через підслідність. В разі, якщо ДБР здійснює збір доказів, документування протиправної діяльності, затримання особи, всі докази будуть недопустимі. Я вважаю, що суд більш-менш коректно зробив це.

Крім того, треба пам’ятати, що у нас досить специфічний суб’єкт. Основна маса — це правоохоронці. Це люди з вищою юридичною освітою, практичним досвідом роботи в правоохоронній сфері. Це люди, які обізнані про оперативну роботу слідчого блоку. Вони здатні заздалегідь вибудовувати стратегію захисту: що казати, що не казати у суді, на допитах. Є певна складність роботи з такою категорією осіб. Це перш за все. З іншого боку — законодавство має багато нюансів, які іноді дуже важко одночасно дотримуватися.

— Але ж ви ДБР і до вас вимоги щодо рівня розслідування вищі.

— Звичайно. Зараз ми відходимо від практики, коли ми безпідставно, по підслідності інших правоохоронних органів, розслідуємо провадження, здійснюємо процесуальні дії і направляємо матеріали до суду. Звичайно, є випадки, коли прокурори відправляють нам певні кримінальні провадження. В основному, це якісь резонансні матеріали для регіонів. Так буває, коли певні інші правоохоронні органи погано розслідують ту чи іншу кримінальну справу і ці матеріали перенаправляють нам, ДБР. Кримінально-процесуальний кодекс надає таку можливість прокурорам — змінювати підслідність за неефективністю.

Раніше правоохоронці допускали роботу по непіслідності: слідчі поліції, ДФС, СБУ, ДБР. Це була звичайна практика, що вони здійснювали розслідування по непідслідних провадженнях. Це залежало від оперативного підрозділу, який приносив тобі матеріали. Тоді було багато випадків, коли через нюанс непідслідності справа «розвалювалася» у суді. Тому від цієї практики відійшли. Зараз є закон і його треба дотримуватися.

— А як ви ставитеся результатів справи хабарництва митника Ігоря Безрука? Там була перекваліфікація справи на більш легку статтю. Потім він уклав угоду з прокурором і відбувся штрафом замість реального терміну ув’язнення. Чому і тут слідчий ДБР пішов на таке полегшення, а прокурор погодився на угоду обвинуваченого?

— Наскільки мені відомо, була отримана неправомірна вигода у розмірі 3300 грн. Не дуже суттєва сума, але все одно митник порушив закон. Я вважаю, що слідчі, разом з прокурором, у цьому випадку все зробили правильно. Після зібрання усіх матеріалів, вони, імовірно, побачили, що там немає ознак саме вимагання неправомірної вигоди (ст. 368 ККУ), а є лише зловживання впливом. Тому справу перекваліфікували на ст. 369-2 ККУ. Прокурор прийняв рішення про укладення угоди про визнання провини. Це імперативне рішення прокурора і ми до нього не дотичні, але, звичайно, він консультується зі слідчим органом. Я не бачу тут нічого екстраординарного.

Я вважаю, що інститут угоди у кримінальному праві — це дуже правильно, важливо й ефективно. Чому. Повернемося до цього митника. Він взяв хабар 3300 грн. Скільки би часу було витрачено співробітниками ДБР на документування і направлення цієї справи до суду? Приблизно 3-4 місяці, до півроку. Скільки би держава витратила на весь цей процес? Дуже багато грошей.

Якщо особа приходить до слідчого і каже: «Я визнаю провину, каюся, готовий допомагати слідчому, все визнаю». Чому ні? Функція правоохоронних органів — не каральна. Не можна сказати, що ми радіємо, коли особі дають 10 років позбавлення волі. Немає такої мети. Наше завдання — не покарати людину, а підняти загальний рівень дотримання законодавства.

Один з найбільших плюсів діяльності ДБР є зменшення кількості злочинів серед правоохоронців. Зокрема — щодо катування людей. Це не мої здогадки, а реальна картинка. Однозначно, цьому сприяв комплекс дій, але внесок ДБР тут є. Те, що ми робимо, не завжди висвітлюється у ЗМІ. Ми не пишемо про всі свої справи — лише про найбільш резонансні.

— Чи можна пояснити «провали» результатів розслідувань у суді імовірним конфліктом між ДБР і прокуратурою? До такого висновку ми прийшли після вашої відповіді на запит щодо справи розкрадання пального батальйону «Полтава».

— Конфлікту з прокуратурою немає. У нас добрі професійні відносини з прокуратурою Полтавського регіону та інших областей. Але завжди виникають моменти. Я їх називаю «робочі питання». У кожної сторони кримінального процесу є власне бачення.

— ТУ ДБР у Полтаві працює вже три роки, але звичайні мешканці досі не надто довіряють органу й іноді взагалі не розуміють, навіщо він потрібен. Можете пояснити це нашим читачам?

— У світі небагато держав, де є схожий аналогічний орган, який розслідує провадження по правоохоронцях. Але я гадаю, що ми на правильному шляху. Зараз, якщо правоохоронець вчиняє злочин, він понесе кримінальну відповідальність. Звичайно, якщо буде достатньо доказів. Так, ми ще розслідуємо військові злочини, але вони стоять окремо, та злочини посадових осіб вищого рангу, але для територіального управління це менш актуально, ніж для центрального апарату. Тож головна мета ДБР — це стримування правоохоронців і нав’язування їм концепції невідворотності покарання.

Ні для кого не таємниця, що раніше правоохоронці почувалися більш безкарно: ДТП у стані алкогольного сп’яніння, катування тощо. Зараз це не так. Можливо, населення не так прямо відчуває роботу ДБР, адже вона спрямована більше саме на правоохоронців. А для звичайних мешканців це більш опосередкований вплив.

Але ми вже набрали більших обертів завдяки тому, що півроку тому у нас запрацювали власні оперативні підрозділи. Раніше нам доводилося працювати виключно на сторонніх оперативних матеріалах.

— Ще у квітні минулого року теруправління запланувало переїзд з будівлі на вул. Соборності в будівлю «Міськбудпроекту» на вул. Гоголя. Як бачимо, Бюро і досі базується у колишньому будинку профспілок. У якому стані плани щодо переїзду зараз?

— Наприкінці квітня минулого року Кабмін видав розпорядження про передачу будинку на вул. Гоголя, 25 до ДБР, а цієї будівлі — на вул. Соборності, 37 — у відання Фонду держмайна. Після цього ДБР і Фонд державного майна розпочали процес передачі будівель та оформлення рішення Уряду. Як виявилося, через бюрократичні перепони, це не дуже швидка процедура. Зараз ми на фінальній стадії і я хотів би у березні переїхати в нове приміщення.

Будівля «Міськбудпроекту» на вул. Гоголя, до якої планує переїхати ДБР

Воно більш пристосоване для роботи правоохоронного органу. Тим паче, якщо буде прийнятий закон про збільшення штату, там ми вже будемо готові приймати нових співробітників. Ця будівля також потребує ремонту, але план такий: отримання будівлі — переїзд — проект — ремонт.

Дарина СИНИЦЬКА, «Полтавщина»