«Депушкінізація» Полтавщини: Гадяцька громада очистилася від імперського маркера- пам’ятника російському трубадуру Пушкіну
У селі Біленченківка, що належить до Гадяцької міської територіальної громади Миргородського району ворожий імперський маркер — пам’ятник трубадуру російської імперії Алєксандру Пушкіну демонтували і цивілізовано перемістили з публічного простору до дворика Гадяцького історико-краєзнавчого музею.
Об’єкт розташовувався неподалік місцевої школи, але тепер його загорнули у чорний целофановий пакет і зберігатимуть у Гадячі до прийняття рішень щодо переміщення до майбутнього кластеру російської монументальної пропаганди або інших музейних просторів, де переосмислюватиметься російська колоніальна спадщина, нав’язування українцям чужої культури та мови.
Демонтаж і переміщення здійснено зусиллями комунальних служб громади, Біленченківського старостату та відділу культури і туризму міськвиконкому. Так виконали рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради. Прийняття рішення про демонтаж наприкінці минулого року ініціювали ГО «Світанок» та Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті.
«Дякую міському голові Володимиру Нестеренку, начальнику відділу культури і туризму Гадяцької міської ради Ларисі Труш за патріотичну позицію, за небайдуже ставлення до державної політики національної пам’яті, адже громада цивілізовано і виважено, без вандалізму й емоцій позбувається російсько-імперського минулого. Обраний російськими ідеологами на місце поета №1, разом із іншими символами „руского міра“ Пушкін як придворний імператорський співець тої епохи мав промаркувати підкорену територію, створити простір спільної історії. Пушкін— це „вєлікій могучій рускій язик“, це схвалення загарбницької політики російських царів, це виправдання війн та геноцидів російської влади. Росіяни не знають літератури, яка була до Пушкіна. Але у публічному просторі українських міст і сіл йому місця не буде», — так прокоментував депушкінізацію Гадяцької міськради регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар.
Він закликав владу Лубен і Полтави так само йти шляхом Кременчука і Гадяча, де прибрали пам’ятники Пушкіну з публічного простору. А ще Чернігова, Миколаєва, Кропивницького, Тернополя, Мукачевого, Конотопа та інших міст західної, східної, центральної, південної і північної України.
Довідково: Ім’я Пушкіна нині росіяни використовують як ідеологічну зброю: «Херсон— полуденный край России», — банер з цією цитатою торік розвішували російські окупанти у Херсоні, а вірш «Клеветникам России» і дотепер використовує ворожа пропаганда для виправдання війни проти України.
Саме через ідеологію російського імперського шовінізму у своїх творах, якщо вийти за межі казок і любовної лірики, Пушкін неодноразово звеличував росіян над іншими народами, виправдовував насильство. Росіяни вважають, що вони можуть чинити насильство над іншими, і їм за це нічого не буде, Путін є породженням культури російського імперського домінування. Пушкін був прихильником московського царя Петра І, який знищив гетьманську столицю Батурин разом з жінками та дітьми та привласнив тисячолітню та духовну спадщину древньої Київської держави Русь, перейменувавши Московію на росію. Презирливо ставився до видатного українського гетьмана Івана Мазепи, зображаючи його максимально негативним дідом, збоченцем і маразматиком: «Что он не ведает святыни, Что он не помнит благостыни, Что он не любит ничего, Что кров готов он лить, как воду, Что презирает он свободу, Что нет отчизны у него». Брав участь увійнах росії проти проти народів Кавказу. Ці факти на основі листування поета з російськими військовими діячами Єрмоловим і Паскевичем дослідила знана професорка, польсько-американська літературознавиця Єва Томпсон у своїй відомій книзі-монографії «Трубадури імперії». Пушкін прославляв геноцид Кавказької війни 1812 року та російського генерала Пьотра Катлярєвського, який очолював російські війська під час завоювання: «Тебя я воспою, герой, О Котляревский, бич Кавказа! Куда ни мчался ты грозой –Твой ход, как черная зараза, Губил, ничтожил племена…»
Під час Польського повстання 1830 року закликав «душити поляків у зародишу». Він присвятив наступні рядки тим, хто підтримав польське повстання: «Но вы, мутители палат, Легкоязычные витии; Вы черни бедственный набат, Клеветники, враги России!». Придушення визвольних устремлінь європейських народів і зокрема польського особливо возвеличено у вірші «Бородинская годовщина». Його написав з нагоди загарбання росією Варшави та річниці битви під Бородіним.
