Нагадаємо, що після ухвалення фахового висновку Експертної комісії УІНП щодо належності до географічних об’єктів, назв юридичних осіб, пам’ятників та пам’ятних знаків, присвячених декабристам, до символіки російської імперської політики у селі Декабристи Великосорочинської сільської ради відбулося громадське обговорення нової назви. Більшість його учасників висловилися за назву «Мирне». Тож на 43-ій позачерговій сесії затверджено рішення «Про перейменування селища Декабристів», яке парламент підтримав.

«Поява об’єктів, названих на честь декабристів, не пов’язана з розвитком питомо української топонімії, а була втіленням російської імперської політики радянського зразка. Термін „декабристи“ походить від назви місяця (російською декабрь), коли відбулося організоване групою опозиційно налаштованих дворян повстання (26 (14 за ст. ст.) грудня 1825 року в Санкт-Петербурзі) з метою зміни державного ладу в Російській імперії. У радянській історіографії та ідеології декабристів характеризували за ленінською схемою як „ідейних попередників“ більшовиків: декабристи започаткували революційний рух, естафету підхопив Олександр Герцен, продовжили петрашевці, народники, народовольці, а втілили в життя внаслідок Жовтневого перевороту 1917 року більшовики», — розповідається у документі. «Незважаючи на існування філій російського декабристського руху в Україні, його програми не передбачали політичної, культурної та державної окремішності для українського народу. Так, розроблений керівником Південного товариства в Тульчині Павлом Пестелем проєкт конституції — „Руська правда“ — був наповнений імперським духом і не визнавав за народами, які населяли Російську імперію, права на окреме політичне існування (виняток — поляки та євреї). Українців Пестель уважав складником „корінного російського народу“. Панславістська програма Товариства з’єднаних слов’ян (заснованого 1823 року у Новограді-Волинському), хоч і передбачала утворення федеративного союзу слов’янських республік із демократичним ладом, українців також відносила (разом із білорусами) до росіян», — акцентують автори фахового висновку.

«Назва села Новомосковське у Глобинській міській громаді Кременчуцького району містила символіку російської імперської політики, оскільки була похідною від назви столиці держави-окупанта, а отже була незаконною. У громаді не змогли визначитися із пропозицією нової назви і поданням її до Комітету ВР у встановлений законодавством термін — з 27 липня 2023 року по 27 січня 2024 року. Тож, було розглянуто подання УІНП. Автор ідеї щодо нової назви — співробітник відділу аналізу українського державотворення УІНП, кандидат історичних наук Богдан Короленко. У назві села Лоза увічнили пам’ять Юрія Лози — уродженця міста Глобине, видатного українського науковця, історика-картографа, активного учасника декомунізаційних процесів 2016 року, автора пропозицій з відновлення історичних назв цілої низки населених пунктів України, редактора історичних атласів та мап адміністративного устрою українських земель, присвячених столиці й окремим регіонам України, її історії та сучасності», — розповів представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

Юрій Лоза народився 31 січня 1950 року в м. Глобине Полтавської області в родині вихідців із давніх козацько-шляхетських родів. Глобинську середню школу №1 закінчив із золотою медаллю. У 1967 році вступив на географічний факультет Київського державного університету імені Т. Шевченка. Працював у чотирьох київських установах: науково-редакційному картоукладальному підприємстві, українському енциклопедичному видавництві, кооперативі «Картінформ», а потім і до кінця життя у картографічне видавництво «МАПА» (головний редактор). Юрій Лоза створив кілька туристських карт і туристських планів міст, неодноразово перевиданих українською та іншими мовами. Це зокрема, туристські плани Києва і Львова, що перевидані англійською, німецькою, французькою мовами. Уклав твори навчальної тематики — фізичні й економічні мапи областей України, кілька десятків політико-адміністративних карт областей України. За його оригінальним проектом було видано серію адміністративних мап областей України у ДНВП «Картографія». Підготував і видав у кінці 1970-х років мапи про земельні ресурси та природні заповідні ресурси України. В атласному картографуванні першими авторськими і редакторськими набутками Юрія Лози стали: шкільний атлас адміністративної області (Київської) і туристський атлас міста («Київ. Атлас туриста»). Тоді ж опрацював концепцію і здійснив редакторську підготовку кількох карт адміністративних областей України. Підготував карти «Пам’ятки Києва, знищені у ХХ столітті», «Україна. Оглядова мапа, серію атласів з історії України: «Історичний Атлас України. Найдавніше минуле. Русь (Київська держава, Галицько-Волинська держава)» 2010 р., «Територіальний устрій Русі-України (Х-ХІІІ ст.)» 2012 р., «Історичний Атлас України» 2015 р., «Оглядова мапа України» видання 2016 року.

Полтавський офіс УІНП