Історія корупційної справи

В травні 2013 року на сесії Полтавської міської ради Олександр Мамай проголосував «За» дозвіл на розміщення кіосків на вулиці Латишева для своєї доньки Ірини Климко. Можливо, це була проста юридична необачність міського голови, оскільки він мав тверду більшість і легко міг не голосувати.

Ті самі МАФи на Половках, через які Олександр Мамай отримав адмінсправу

Хай там як, але через рік прокуратура відкрила на міського голову адміністративну справу за ст. 172-7 КУпАП (не повідомлення про конфлікт інтересів). Якщо Олександра Мамая визнали б винним, він не міг би взяти участь у чергових виборах міського голови, бо обвинувачувався за корупційною статтею.

Справа потрапила до рук судді Лариси Гольник. Олександр Мамай систематично ігнорував судові засідання через різні причини. Така стратегія тільки затягувала час, але не розв’язувала проблему. Рано чи пізно міський голова постав би перед судом, навіть якби для цього його довелося примусово доставити до суду.

Засідання суду у 2014 році: прокурор Дмитро Таран, суддя Лариса Гольник, міський голова Олександр Мамай та його адвокат Олександр Ковжога

У грудні 2014 року заступник міського голови Дмитро Трихна зробив візит до кабінету судді Лариси Гольник. Він запропонував їй зустрітися і поговорити з приводу корупційної справи Олександра Мамая.

Після першої зустрічі Гольник звернулася до правоохоронців із заявою про вимагання хабара. Спочатку вона поїхала в Київ, бо не хотіла, щоби цією справою займалися в Полтаві. Написала заяву в УБОЗ та звернулася до Генеральної прокуратури. ГПУ вести справу не захотіла і перевела її на рівень прокуратури Полтавської області. Так само столичний УБОЗ передав справу колегам в Полтаву. Слід зазначити, що з самого початку мова йшла про можливе затримання мера Полтави на хабарі.

Розпочалася спецоперація. На одяг Лариси Гольник правоохоронці прикріпили приховану камеру, на яку фіксували зустрічі судді із Дмитром Трихною та з Олександром Мамаєм.

Олександр Мамай зустрівся із Ларисою Гольник у її кабінеті 14 січня 2015 року. Міський голова пропонував «перегорнути» сторінку й озвучив підстави для закриття справи: самовідвід судді, відсутність складу злочину, закриття справи через сплив терміну правопорушення без встановлення фактів вини. Гольник не погодилась на умови Мамая та запропонувала йому прийти в суд і дати пояснення.

Надалі Дмитро Трихна продовжив робити візити до кабінету Гольник. Заступник міського голови натякав на виплату для неї «моральної компенсації». Спочатку він говорив «Давайте з трьох почнемо, ваша пропозиція? Можемо збільшити, можемо зменшити». Пізніше Трихна показував рукою жест «п’ять», натякаючи на хабар у $5000. Гольник запропонувала особисто поговорити із Мамаєм, а потім «довести до ума» домовленості. Мамай відмовився.

Жест «п’ять» Дмитра Трихни під час зустрічі з Ларисою Гольник 23 січня 2015 року

Зрештою у 2015 році справу Мамая перевели з Октябрського районного суду у Решетилівку. Там місцевий районний суд закрив справу, бо сплив термін накладання штрафу.

Того ж року Дмитру Трихні висунули обвинувачення за ч.3 ст. 369 ККУ (пропозиція неправомірної вигоди) та ч.1 ст. 376 ККУ (втручання в діяльність судді). З цього моменту розпочалася справа Трихни-Гольник, що тривала 7 років.

Рішення Київського районного суду

У вересні 2018 року суддя Київського райсуду Юрій Куліш розглянув всі докази по справі й зачитав вирок. Ексзаступника міського голови Дмитра Трихну повністю виправдали. Своє рішення суддя мотивував наступним чином: основним доказом корупції Дмитра Трихни були відеозаписи зняті на приховану камеру. Суддя прийняв позицію захисту, що відео зустрічей Гольник-Трихни-Мамая могли бути змонтованими.

Суд проігнорував доказ телефонних розмов між Гольник, Трихною та Мамаєм. Юрій Куліш не взяв до уваги абонентські номери по справі, оскільки прокурор не надавав протоколи огляду мобільних терміналів та їх прив’язку до фігурантів.

Також вийшла плутанина із номерами кримінального провадження. Спочатку кримінальне провадження відкрили стосовно «однієї з осіб міської ради». Спочатку хотіли спіймати на хабарі мера. В результаті притягнули до відповідальності його заступника. З точки зору судді Куліша, в кримінальному провадженні мало бути чітко написано, що обвинувачується Трихна.

Крім того, Юрій Куліш поставив під сумніви покази Лариси Гольник, оскільки вона брала участь в оперативно-розшукових заходах правоохоронців. Тому показання Гольник виявилися недостатніми для доведення винуватості Трихни.

Рішення Харківського апеляційного суду

24 січня 2022 року колегія суддів Харківського апеляційного суду визнала вину Трихни у корупції та засудила його до 4 років позбавлення волі. Але звільнила від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки. Своє рішення судді аргументували наступним чином: технічна експертиза показала, що записи з прихованої камери автентичні й не мають монтажу. Тому відео є допустимим доказом і отримане правоохоронцями в рамках закону.

Протоколи слідчих дій не містять дати коли Гольник була залучена до оперативної діяльності, не вказано хто встановлював камеру на одяг судді й коли техніку знімали. Але такі доводи захисту Трихни безпідставні, оскільки деяка інформація про оперативні дії має обмежений доступ і не підлягає розголошенню.

Також апеляційний суд не вбачає плутанини у номерах кримінального провадження. Оскільки два провадження за ч.3 ст. 369 ККУ і ч.2 ст. 376 ККУ об’єднали в одне.

Судді Харківського апеляційного суду Олександр Курило, Вікторія Яковлева та Анатолій Люшня

Апеляційний суд встановив, що Дмитро Трихна натякав Ларисі Гольник про зустріч під час якої міг передати хабар. Трихна хотів щоби Гольник зустрілася із Мамаєм і домовилася по справі. Також експерти не констатували психологічного тиску Гольник чи правоохоронців на Трихну з метою провокацією хабара.

У сукупності всіх доказів суд прийшов до висновку, що Дмитро Трихна винний у вчиненні злочину за ч.3 ст. 369 ККУ. Враховуючи те, що Дмитро Трихна має на піклуванні трьох малолітніх дітей і раніше не був судимий, колегія суддів призначила йому 2 роки іспитового строку.

У решті вироку, зокрема за ч.1 ст. 376 ККУ (втручання в діяльність судді), апеляційний суд залишив рішення Київського районного суду без змін.

Також Лариса Гольник вимагала від Дмитра Трихни через суд сплатити їй матеріальну шкоду в розмірі 1887 грн та моральну шкоду 55 тис. грн. Колегія суддів не задовольнила цю позовну заяву.

Чи буде прокуратура подавати касацію на рішення Харківського апеляційного суду наразі невідомо. Лариса Гольник, ймовірно, оскаржуватиме це рішення у Верховному Суді через м’якість покарання.

Отже, можна сказати, що таке рішення задовольнило майже всіх. Лариса Гольник, довела що заступник міського голови тиснув на неї й пропонував хабар. А Дмитро Трихна хоч і став винним у корупції, але не понесе за це покарання.

Наразі Дмитро Трихна працює у приватному бізнесі. За даними Мін’юсту, він є співвласником та директором ТОВ «Товари для спорту і туризму» та директором у ПП «Рента-Сервіс».

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»