Учасників привітали перший заступник голови Полтавської обласної ради Олександр Лемешко та Мачухівський сільський голова Валерій Білокінь.

Вони наголосили на значущості постаті Івана Липи для української історії, культури та державотворення. Адже ідеї Івана Липи про незалежність УНР залишаються актуальними й сьогодні. Адже і тоді, і нині — ворог той самий. Тоді УНР і її діячі виборювали незалежність від ленінської, червоної і білої, денікінської росії. Нині український народ чинить опір навалі путінської росії.

Кандидат історичних наук, автор Фейсбук-сторінки «Мачухівський літопис» Анатолій Гейко та представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар висвітлили сторінки життя Івана Липи у Мачухах.

Ініціатор і співорганізатор вшанування Олег Пустовгар наголосив: «В Україні діє Закон „Про правовий статус та вшанування борців за незалежність у 20 ст.“. Цьогоріч ювілей видатного обстоювача і будівничого Української Народної Республіки та української національної культури Івана Липи за ініціативи УІНП та згідно з Постановою ВР відзначається на державному рівні. Іван Липа-надзвичайно багатогранна і героїчна особистість. За проукраїнську діяльність ув’язнювали. Опинявся під наглядом російської жандармерії. Головною провиною перед Російською імперією стало лідерство і організаційний хист у „Братстві тарасівців“. Як міністр віросповідань уряду Української Народної Республіки УНР виступав за підтримку УАПЦ. Як діяч „Просвіти“, видавець, письменник відроджував українську мову і культуру».

Керівник Міжнародного центру української мови при Полтавському національному педагогічному університеті Віра Мелешко повідала про Івана Липу як літератора з когорти українських інтелектуалів, котрі не бажали миритися з суворою тогочасною дійсністю-переслідуванням у Російській імперії української мови, культури, церкви. Про це свідчить і літературний доробок і той факт, що брав участь у такій знаковій для відродження українського культурного життя події як відкриття пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві.

Бібліотека Мачухівської територіальної громади підготувала тематичну виставку поезій і прози письменника Івана Липи та книг, що написані про нього вже після відновлення незалежності. До речі, Олександр Лемешко і Олег Пустовгар подарували місцевій бібліотеці книгу поезій і прози Івана Липи «Війна, смерть і любов». Це повне зібрання творів Івана Липи, до книги увійшов увесь творчий доробок Івана Липи: поезії, новели, оповідання, притчі, алегорії, казки та спогади.

А ще відбувся показ відео, де спікером виступив Ігор Стамбол — кандидат історичних наук, доцент кафедри інформаційних комунікацій факультету української філології, культури і мистецтва Київського університету імені Бориса Грінченка. Також було продемонстровано документальний фільм Українського інституту національної пам’яті «Один день із життя Івана Липи».

Іван Липа-один із провідних діячів УНР, борець за незалежність України у 20 столітті. І тоді, понад сто років тому, у часи перших визвольних змагань, і нині популярною була і є пісня-гімн «Червона калина». Відтак зібрання завершили виконанням цього знакового музичного твору.

Ще 5 років тому у Мачухах з’явилося нове місце пам’яті на фасаді місцевої амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Адже навпроти розташована будівля колишньої земської лікарні містечка Мачухи. Саме в цьому приміщенні, що тепер використовують як житлове, з 1898 по 1902 рік працював земським лікарем Іван Липа. Тоді, 1900 року, народився його син Юрій-майбутній видатний публіцист, автор праці «Розподіл росії». Тож відбулося квітопокладання до меморіальної дошки видатним звитяжцям, а священик ПЦУ, о. Василь виголосив промову та відслужив пам’ятну панахиду.

Довідково, за матеріалами з рубрики «Історичний календар» офіційного сайту УІНП

Матір Івана Липи походила з козаків, що підтримували Івана Мазепу і його антимосковське повстання. Закінчив церковно-парафіяльну школу першим учнем. У 1878 році вступив до Олександрівської чоловічої гімназії в Керчі. Під час навчання заробляв приватними уроками. Захоплювався українськими народними піснями, любив їх слухати. Ходив у народному одязі, намагався придбати кожну книгу, написану рідною мовою. У 1888-го поступив на медичний факультет Харківського університету. У 1891 році разом з Борисом Грінченком, Миколою Міхновським та іншими заснував і очолив таємне товариство «Братерство Тарасівців», яке мало за мету поширення ідей Тараса Шевченка та боротьбу за національне визволення українського народу. Заручившись підтримкою родини Русових, письменника Михайла Коцюбинського й драматурга Володимира Самійленка, «тарасівці» створюють осередки у більш як десяти містах. У 1893 році Івана Липу заарештували за народницьку і проукраїнську діяльність та виключили із університету. Після 13 місяців ув’язнення він три роки жив під наглядом поліції в Керчі, незабаром поновив здобуття фаху. Диплом лікаря отримав у Казанському університеті (1896). Працював земським лікарем на Херсонщині, потім у селі Мачухи на Полтавщині. Найбільш виснажливою була робота в період епідемій. Так, в січні 1899-го, коли в регіоні лютувала віспа, інфлюенца (різновид грипу), а згодом і скарлатина, Іван Липа приймав в середньому вісімдесят хворих на день і об’їжджав усі хутори в радіусі сорока верст.«Лікарня була своєрідним „культурним центром“ села. Так, до різдвяних свят наприкінці 1900 р. в ній було влаштовано свято для дітей із „сосенкою“, причому потурбувався і про подарунки — українські книжки: „Кобзар“, „Чорна рада“ та ін.», — пише кандидат історичних наук Ігор Стамбол у науковій розвідці. У 1902 році перебрався на Одещину. Співзасновник Одеської «Просвіти», «Одеського українського клубу», організатор видавництва «Одеська літературна спілка». У 1905 році видав альманах «Багаття», часто друкувався в українських часописах. заснував українське видавництво «Народній Стяг».

У 1919 році Іван Липа — міністр віросповідань Української Народної Республіки. Підтримував створення української автокефальної Церкви. Сприяв відрядженню Дипломатичної місії до Стамбула, метою якої було визнання автокефалії Вселенським патріархом. Також Івана Липа брав участь у розробці статуту та проведенні Синоду нової церкви. Із серпня 1920-го входив до складу комісії з підготовки Конституції УНР. Після відступу українського війська разом із урядом УНР на територію Польщі (м. Тарново) перебував на посаді міністра Здоров’я й опікування. Також працював в українському Червоному Хресті при дієвій Армії УНР і створив та особисто очолював благодійницьке товариство «Блакитний Хрест». У березні 1922 року прибув до міста Винники. Там облишив політику: займався лікарською практикою і писав. Його переслідувала польська поліція за відсутність дозволу на практику. Заробляв мало, тому жив дуже скромно. В листопаді 1923 року стан здоров’я Івана Липи різко погіршився (хворів на рак шлунка). Помер 13 листопада 1923-го, похований у Винниках. Ховав православного Івана Липу греко–католицький священник о. декан Григорій Гірняк (з дозволу митрополита Андрея Шептицького).

У Одесі, Полтаві, Харкові, Винниках Львівської та Мачухах Полтавської областей Івана Липу увічнено в назвах вулиць і провулків.

Представництво УІНП в Полтаві