100 днів Катерини Ямщикової на посаді секретаря Полтавської міськради — стратегічний глухий кут
5 листопада виповнилося 100 днів з дня обрання Катерини Ямщикової на посаду секретаря Полтавської міськради. Автоматично вона стала і в. о. Полтавського міського голови.
Одразу після обрання Катерина Ямщикова (депутатка від партії «Слуга народу») запевнила, що це був її раціональний крок, а усі «підводні камені» вона враховує:
— Вже трохи стихли політичні емоції в мережах і в новинах. «Це для неї страта», «це самогубство», «електричний стілець» — я прийняла з повним усвідомленням цю відповідальність, розуміючи всю складність обставин в цей непростий час для країни, у якій тил, розвиваючись, має бути достойним фронту… Сподіваюся, всі розуміють, що завтра ми не прокинемося в ідеальному місті. Для цього треба «пахать». Місто змінити можна лише разом, коли кожен працює над тим, в чому найкраще розуміється, і я за командну роботу. Тож сама стаю до роботи і запрошую кожного.
Спробуємо підбити об’єктивні політичні наслідки цих 100 днів
З 28 липня, дати обрання Ямщикової, оновленій коаліції депутатів у вересні вдалося провести одну «велику сесію» міської ради. До більшості увійшли 10 депутатів із фракції «За Майбутнє», 6 депутатів із «Рідного міста», по 3 депутати від «Партії простих людей», «Європейської Солідарності», обраних від «ОПЗЖ» та «Свободи». Сюди, звичайно, долучимо і 4 депутатів від «Слуги народу»: Катерину та Вадима Ямщикових, Сергія Іващенка та Юрія Бражника.
Згодом виявилося, що ідилія завершилася, а партнери по більшості стали спроможними тільки на «малі сесії», відкладаючи на потім розширений порядок денний.
Що сталося? По-перше, «слуг» почали критикувати представники інших фракцій через скасування Ямщиковою окремих тендерів. Сухо нагадаємо про них:
Зазначимо, що скасування закупівлі для першокласників майже не позначилося на стосунках коаліціантів, тоді як рішення щодо контейнерів викликало значне обурення колег секретаря міськради.
Щоб у читачів не склалося враження, що Катерина Ямщикова тільки те й робила, що скасовувала тендери, згадаємо й про сумнівні закупівлі, які відбулися або мають усі шанси відбутися:
- встановлення контейнерних майданчиків — 2,9 млн грн;
- встановлення нових зупинок — 10,6 млн грн;
- три катафалки (тендер переоголошений з сумнівними умовами під конкретну модель) — було 8,1 млн, а стало 6,9 млн грн;
- сіль для посипання доріг з переплатою — 18,3 млн грн.
Однак, повернемося до скасованих тендерів. Депутат фракції «Слуга народу», який побажав залишитися анонімним, повідомив, що критика на адресу Катерини Ямщикової викликана саме тим, що вона зупиняла «шкурні» тендери своїх партнерів по коаліції.
Інший фактор тертя в рамках депутатської більшості — це небажання фракції «За Майбутнє» (конкретно нардепа Юрія Шаповалова) звільняти заступників міського голови Світлану Тарашевську та Наталію Сук, які є депутатами обласної ради. З цього вже традиційного жіночого тріумвірату з команди екс-мера Олександра Мамая вивели тільки Ольгу Борисенко, яку згодом працевлаштували у Київську райраду.
Команда «Слуги народу» вимагає подальшого звільнення команди Олександра Мамая, але поки без особливого успіху.
Наразі ситуація у коаліції зайшла у глухий кут. Великі фракції та їхні депутати-сателіти вимагатимуть від Ямщикової певних дій в обмін на голоси. Остання змушена тримати курс на «демамаїзацію» кадрів у виконкомі, інакше втратить підтримку своїх прибічників.
Мимоволі згадується завіт Сунь Цзи, що «війна — це шлях обману». Що і намагаються робити партнери стосовно один одного із самого початку. Однак, це працює, якщо сторона, яку обманюють, не знає про це. У нашій ситуації усі знають, що обманюють один одного.
З цієї ситуації може бути два виходи: 1) коаліція обере нового секретаря; 2) утвориться нова, але мінімальна коаліція у 22 (+) голоси, яка залишить за бортом найбільшу фракцію партії «За Майбутнє».
Відкритість для ЗМІ
Описуючи тільки політичний блок проблем для Катерини Ямщикової, не оминемо й нову практику відкритості нової влади. На сайті та у соцмережах транслюються засідання сесій міськради, виконавчого комітету, депутатських комісій, робочих груп та інших ініціатив. В політичній історії Полтави це унікальна відкритість для журналістів та громади загалом.
, «Полтавщина»