На сьогодні розглядається Запорізьким районним судом розглядається  позов прокурора ГПУ Куценко В. про захист честі, гідності та ділової репутації, а також стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн з мене, та редакції газети «Горожанин Информ».

Варто зазначити, що інформація, яка була викладена мною у оскаржуваних статтях, також досліджувалась і іншими журналістами і розміщувалась у багатьох засобах масової інформації, але позов такого характеру Владиславом Куценком подано тільки відносно мене і моїх розслідувань, опублікованих у газеті «Горожанин Інформ».

Частинами 1 та 2 статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, кожен має право вільно збирати зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

Згідно з частиною 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі конвенція) «… кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу і дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. …».

Розглянувши справу «Санді Таймс проти Великобританії»(1979) Європейський суд з прав людини відмітив, що вирішуючи, чи має право засіб масової інформації подавати спірну публікацію, в першу чергу треба відповісти на питання – чи має предмет обговорення важливий суспільний характер. Публікація журналістських розслідувань відносно екс-депутата Запорізької районної ради, а тепер посадової особи Генеральної прокуратури України, має значний інтерес у суспільстві, дозволяє громадськості здійснювати певний контроль за діяльністю публічних осіб, наділених владними повноваженнями. Протягом останніх двох років мною здійснювались журналістські розслідування, які також знайшли своє відображення у матеріалах 5 кримінальних проваджень (№42013080230000008, №1201308023000099, №12013080230001084, №12013080230001085, №12013080230001086). Зайнявши активну позицію щодо висвітлювання діяльності Владислава Куценка я зіткнувся з його негативною, навіть протиправною реакцією, зокрема, всупереч вимог законодавства України, відповідачем за вищевказаним позовом відносно моїх розслідувань також залучено видавця газети «Горожанин Інформ», який виконує лише матеріально-технічні функції та відповідно не несе відповідальності за змістовне навантаження публікацій.

Вважаю, що це вчинено виключно з метою додаткового психологічного тиску на мене та паплюження моєї репутації журналіста. Також, на мою думку, Владиславом Куценком здійснюється неправомірний тиск на суддю, який розглядає вищевказану цивільну справу, зокрема такий висновок можна зробити на підставі відмови суду у витребуванні матеріалів кримінальних проваджень, в яких містяться докази, що підтверджують інформацію, викладену у моїх статтях, а відтак це означає, що суд з невідомих причин не має наміру повноцінно і неупереджено розглянути наш спір по суті.

Також, з метою доведення правдивості моїх статей я був змушений звернутись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування незаконного наказу про призначення Владислава Куценка на посаду у Генеральній прокуратурі України, а також визнання дій щодо його призначення неправомірними, оскільки кандидатура Владислава Куценка не відповідала вимогам, встановленим законодавством України для зайняття такої посади (справа №826/2944/16).

У рішенні Європейського Суду з прав Людини у Справі 12/1984/84/131, 08 липня 1986 року, зазначено, що «свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 Конвенції, свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Ці принципи мають особливе значення, коли йдеться про пресу. Хоча преса не повинна переступати меж, встановлених для «захисту репутації інших осіб», на ній лежить обов’язок повідомляти інформацію та ідеї на політичні теми так само, як і в інших сферах, які становлять громадський інтерес. І не лише засоби масової інформації мають завдання повідомляти таку інформацію та ідеї, а й громадськість має право отримувати їх. Крім того, свобода преси дає громадськості одну з найкращих можливостей дізнатися про ідеї та позиції політичних лідерів і сформувати свій погляд на них. У більш загальному плані свобода політичних дискусій лежить в самій основі концепції демократичного суспільства, якою пройнята вся Конвенція. Відповідно, межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується власне політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості.»

Преса відіграє суттєву роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема щодо репутації та прав інших осіб, тим не менш, її обов’язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов’язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань загального інтересу. На пресу не лише покладено обов’язок поширювати таку інформацію та ідеї: суспільство також має право отримувати їх. Якби було інакше, преса була б неспроможна відігравати свою важливу роль «вартового суспільства».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» відповідальність за перешкоджання службовій діяльності журналіста прирівнюється до відповідальності за скоєння таких же дій проти працівника правоохоронного органу. Також вважаю, що дії Владислава Куценка мають набути широкого висвітлення у засобах масової інформації загальнодержавного рівня, оскільки він наразі обіймає посаду у центральному апараті органів прокуратури і відповідно його дії і відповідальність за них мають бути доведені до всіх мешканців України.

У зв’язку з викладеним, звертаюсь до Вас з проханням всебічно сприяти захисту моєї журналістської діяльності, зокрема, шляхом звернення до правоохоронних органів для перевірки факту перешкоджання службовій діяльності журналіста з боку прокурора Генеральної прокуратури України Владислава Куценко а також сприяти висвітленню у засобах масової інформації загальнодержавного рівня відомостей, викладених у моєму зверненні.