Віктор Цой і створена ним група "Кіно" стали легендами за життя музиканта. Його музика з'явилась у потрібний час і в потрібному місці. Розквіт творчості Цоя і шалена популярність його групи припали на останні роки існування СРСР, коли в суспільстві вже щосили витав хмільний вітер свободи, і всі марили змінами.

Наприкінці 80-х група "Кіно" збирали аншлаги, де б не випадало їй виступати. Пісні Цоя наспівувала вся велетенська країна, його намагалися наслідувати. Сотні бардів-початківців підбирали на гітарі акорди, намагаючись відтворити його хіти і неповторний, з хрипотою, голос співака. Мабуть, у ті роки в жодної радянської зірки не було такої армії відданих фанатів, як у Віктора Цоя.

У ньому збіглося все: від безперечного музичного таланту до яскравої зовнішності, в якій втілилися найкращі риси корейця-батька і російської матері. Життя вирувало: Цой писав нові пісні, записував альбоми, гастролював і знімався в кіно. Здавалося, так буде вічно. Ну, принаймні, ще дуже довго. Однак усі ці плани в одну мить перекреслила трагічна випадковість.

На трасі в декількох десятках кілометрів від Риги його "Москвич" на величезній швидкості вилетів на зустрічну смугу і зіткнувся з рейсовим автобусом. 28-річний Віктор Цой загинув миттєво.

Молода слідча, яка вела справу про його загибель, припустила, що музикант просто заснув за кермом. Так її гіпотеза стала офіційною версією загибелі співака. Вона частково підтвердилася й експертизою. Експерти дійшли висновку, що музикант міг заснути від перевтоми. Він тоді якраз інтенсивно працював над записом нового альбому.

Однак не всі прийняли цю версію. Зокрема мати Віктора, Валентина Василівна, теж в неї не вірила. Адже на годиннику було 28 хвилин після полудня — самий розпал дня. У Віктора ніколи не було звички спати вдень. Але не підтримувала вона і версію про зумисне вбивство або навіть самогубство її сина. Ні у кого не було підстав його вбивати. А в нього тим більше не було причин хотіти піти з життя, коли воно було на самому злеті.

Мати припускала, що він замислився над новим альбомом. Можливо прикидав в умі різні варіанти музики і на якусь мить відволікся від дороги. Однак цієї миті вистачило, щоби стати фатальною. Він не був під впливом алкоголю чи будь-яких інших психотропних речовин — в його аналізах усе було чисто. І все-таки, це сталося.

Після його смерті близькі друзі Цоя звернули увагу на дивний факт. За освітою Віктор був художником. Приблизно за півроку до своєї смерті він написав серію з семи полотен. На кожній картині, так чи інакше, була присутня дорога. Вона була об'єднавчим началом усіх семи картин. Таким чином, Віктор Цой написав власну смерть.

Вчені, які вивчають феномен смерті, стверджують, що незадовго до смерті багатьом людям починає снитися дорога, а також сни, в яких вони готуються до подорожі.

До речі, недавно виповнилося сорок років зі дня смерті ще одного символу епохи — Володимира Висоцького . Незадовго до цієї дати на Ваганьковському кладовищі у пам'ятника співакові відпиляли голову та замінили її новою. Син Висоцького вважає, що нова голова краще відтворює образ його батька.