Вакцинація проти коронавірусу публічних осіб та лідерів громадської думки залишками вакцини досить несподівано стала каменем спотикання, який розділив навіть палких прихильників вакцинації. 

Нагадаю, що початково ця ідея виникла саме під тиском громадськості, як спосіб запобігти викиданню на смітник залишкових доз вакцини, яка, досить незручно, розфасована у флакони по 10 доз.

Через шквал негативу у перші дні вакцинальної кампанії, Міністерство охорони здоров’я видало недолугий наказ, який дозволяв вводити ці залишкові дози лідерам громадської думки. Це мало б допомогти розвіяти численні міфи, фейки та інформаційні вкиди щодо «поганої індійської вакцини» та масовану антивакцинаторську істерію, яку підживлюють російські тролі.

Те, що наказ МОЗ і подальші роз’яснення щодо нього були сформульовані вкрай невдало, – нікого навіть не здивувало, бо за останній рік чогось іншого від МОЗу вже ніхто не чекав. 

Наприклад, в перші дні взагалі не було зрозуміло, хто і в який спосіб має запрошувати на вакцинацію публічних осіб, і хто має право називатися такими особами. На місцях це вирішували по-різному: хтось запрошував перших-ліпших районних депутатів чи якихось нікому не відомих місцевих чиновників, хтось самостійно складав списки блогерів через Google-форми, аби не виливати дози у смітник.

Поступово цей процес так-сяк налагодився – всюди були складені централізовані списки ЛОМів, що претендують на залишкові дози, а МОЗ видав інструкції (все ще досить недолугі) щодо того, як ці ЛОМи мають висвітлювати та пропагувати весь процес власної вакцинації. 

По мірі того, як все більше публічних людей радісно звітували про щеплення, почалася нова хвиля обурення: чому щеплення отримують молоді і переважно здорові, а не, скажімо, літні люди чи хронічні хворі? Зокрема самих ЛОМів почали звинувачувати в тому, що вони поводяться неетично та аморально, «відбираючи рятівну вакцину» у більш вразливих людей. Дехто з публічних людей, вловивши цей тренд, став привселюдно відмовлятися від щеплення.

Давайте спробуємо подивитися на цю ситуацію об’єктивно та без емоцій.

По-перше, ЛОМам дозволено вводити лише залишкові дози від щеплення лікарів першої лінії, які проводяться прямо у лікарнях мобільними бригадами. Ці дози зберігаються лише шість годин і їх фізично дуже складно комусь «віддати». Людина має самостійно та дуже оперативно (протягом години) приїхати у лікарню, часто розташовану бозна де, на таксі чи власній машині.

Це не варіант для літніх та хворих людей. Можна, хіба що, пробувати ловити випадкових бадьорих пенсіонерів на вулиці під лікарнею, але тоді доведеться пояснювати це тим, хто є малорухливим, чи живе десь у далекому передмісті. Та й хто має це робити? 

Варіанти публічно оголошувати, де саме сьогодні працює мобільна бригада, теж не витримують критики. Це, у найкращому випадку, створить натовп, а у гіршому, може взагалі призвести до бійок (згадайте, як поводяться наші пенсіонері у будь-якій черзі). Якщо ж ніхто не приїде «на заміну», ці дози прости викинуть.

По-друге, сама ідея мобільних бригад, яка чомусь прийшла в голову нашому МОЗу, ставить і самі бригади, і лікарів, яких вони вакцинують, у вкрай невигідну ситуацію з моральної точки зору: викидати дози чи щепити, фактично, випадкових людей, нариваючись на звинувачення у кумовстві та корупції. 

Не ЛОМи придумали таку систему, і не вони винні у цій моральній дилемі. Навіть якщо всі публічні люди показово відмовляться від щеплень, то це аж ніяк не допоможе умовній бабусі з діабетом, що має перший пріоритет — залишок вакцини або просто знищать, або тишком-нишком введуть чиємусь куму чи свату, який не тільки не є пріоритетною групою, а й жодним чином не вплине на суспільну думку. Так організовано процес, всі претензії до пана міністра Максима Степанова.

По-третє, позитивний ефект від вакцинації ЛОМів таки є. Кожна відома публічна особа має чималу аудиторію, яка їй довіряє. 

Мені особисто написали щонайменше з десяток людей, яких мій приклад вакцинації переконав в тому, що вакцина безпечна: «Ми наслухалися різних лякалок щодо вакцинації, але вам ми віримо, якщо ви не боїтесь, то й ми не будемо!».  

Більш відомі особи, ніж я, будуть прикладом сотням та тисячам людей. Вони, наприклад, зможуть переконати своїх літніх батьків, які підпадать під другу чергу, йти вакцинуватися, і це буде вже прямим порятунком багатьох вразливих людей, які б інакше так і вважали вакцину «небезпечним індійським шмурдяком». 

Друга черга вакцинації літніх людей, до речі, вже запустилася.

По-четверте, звинувачення на адресу відомих людей, що вакцинувалися, вже починає скидатися на чергову сплановану інформаційну атаку російських ботів та свідків рятівного «Супутника V». 

Нагадаю, що стратегія російських тролів завжди полягає в тому, щоб роздмухати будь-яку суперечливу тему до стану суспільного розколу. Вони, зазвичай, нічого не придумують самі, а просто «розганяють зраду» яка вже десь жевріла.

У даному випадку, обурення на хейт спрямовуються на ЛОМів, а не на МОЗ та міністра Степанова, які не тільки проводять вакцинацію ганебними темпами, а й не можуть подумати бодай на пів-кроку наперед і заздалегідь видати нормальні та справедливі інструкції щодо залишкових доз. Кому вигідний саме розкол всередині суспільства, а не злагоджений тиск на владу та її відверто недолугі дії — питання риторичне.

Отже, чи правильним є дозвіл вакцинувати публічних осіб?

Виходячи з тих непродуманих та недолугих правил вакцинації, які були затверджені МОЗом, він дозволив не викидати залишкові дози на смітник. Це, однозначно, плюс. Приклад ЛОМів, так чи інакше, підвищує довіру до вакцини. Це теж вагомий плюс. 

Чи є це справедливим щодо більш вразливих людей? Звичайно, ні! Але за тих правил, які придумав МОЗ, ці вразливі люди все одно не мають доступу до цих доз.            

Отже, в рамках тих дурнуватих правил та сумнівних пріоритетів, які встановив МОЗ, публічні люди роблять те, що можуть — збільшують довіру до вакцини та розвіюють міфи щодо неї.

Роби, що можеш, і будь що буде.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.