Про що тільки не писали одеські газети минулих століть. Від судових хронік та оголошень про відкриття нового ресторану до мистецтва та подарованої президентом Франції градоначальнику Одеси фарфорової вази — все це можна знайти на сторінках місцевої преси, яку зараз дбайливо зберігають у бібліотеках.

Журналісти 048.ua дослідили одеські газети 20 століття та знайшли чимало цікавих історій та заміток. Приводимо нижче деякі із них.

«Електричка розважається»

Газета «Одеські новини», липень 1911 року

Днями один із вагонів трамвая, що рухався по вулиці Жуковського, зачепив платформу, на якій П. Грінгауз перевозив 5 бідонів молока. Удар був настільки сильним, що платформа перевернулася, і все молоко розлилося на бруківку. Про інцидент повідомлено поліцію.

«Стара історія»

Газета «Одеські новини», липень 1911 року

Днями одеський відділ товариства захисту жінок узяв під свою опіку молоду дівчину, мешканку міста Варшави. Дівчина звернулася до правління товариства і заявила, що стала жертвою обману з боку одного чоловіка, який привіз її до Одеси й зник.

Як розповіла дівчина, вона жила разом із родиною у Варшаві, де й познайомилася з чоловіком, який працював механіком в одному з місцевих ілюзіонів. Захопившись ним і повіривши його обіцянкам одружитися, дівчина переїхала жити до нього, незважаючи на заборону рідних. Чоловік постійно відкладав день весілля, а згодом заявив, що йому необхідно поїхати до Одеси для зміни паспорта. Він запропонував дівчині їхати з ним, обіцяючи одружитися після впорядкування документів.

Однак в Одесі він почав поводитися дивно і не задовольняв навіть найнеобхідніші потреби дівчини. Згодом вона дізналася, що той був одружений і мав дитину. Після цієї новини чоловік заявив, що «вільні» стосунки — звичне явище в Одесі, і одружитися вони можуть згодом.

Дізнавшись про все, дівчина вернулася до товариства захисту жінок. Чоловік, дізнавшись про це, залишив її напризволяще і зник. Товариство тимчасово надало їй притулок і допомогу.

«Вбивство в університеті»

Газета «Одеські новини», травень 1911 року

Колишня завідувачка господарської частини та кухні медичних клінік Новоросійського університету (нині — ОНУ імені Мечнікова) Клеопатра Семенова стріляла з револьвера у доглядача клінік Володимира Гурєєва, 35 років, смертельно поранивши його.

О 19:30 черговий лікар станції швидкої допомоги доктор Балтер почув два постріли, які лунали з будівлі медичних клінік. Лікар негайно попрямував до місця події. Там він зустрів співробітників клініки, які просили надати допомогу Гурєєву. Лікар знайшов його у коридорі; той тримався за живіт і ледь вимовив: «Я поранений! Допоможіть!».

Після надання першої допомоги Гурєєва доставили до міської лікарні, але через внутрішню кровотечу він помер.

Тим часом у дворі клініки була затримана Семенова, яка зізналася у злочині. Під час допиту з’ясувалося, що конфлікт між Семеновою та Гурєєвим тривав кілька років. Гурєєв, який був призначений доглядачем два роки тому, неодноразово вказував Семеновій на її недбале ставлення до обов’язків. Останньою краплею стало її усунення з посади.

Семенова отримала повідомлення про звільнення того ж дня. У стані розпачу вона пішла до Гурєєва, де і сталася трагедія. На місці події було знайдено револьвер, у якому не вистачало кількох куль. Семенова була заарештована й передана владі для подальшого розслідування.

«Притон грабіжників»

Газета «Одеські новини», травень 1911 року

Надзвичайно зухвалий спосіб пограбування було викрито в центрі міста, у будинку князя Горчакова на Олександрівській (Грецькій) площі. Цей будинок, відомий як «круглий», розташований за кілька кроків від людної частини Дерибасівської вулиці.

Шість місяців тому в цьому будинку винайняла квартиру №79 з двох кімнат і кухнею молода жінка Алексєєва, яка оселилася зі своїм співмешканцем Афанасьєвим, чоловіком міцної статури близько 35 років. Квартира знаходиться у прохідному дворі, ворота якого виходять на обидва боки площі.

Через деякий час до нових мешканців почали навідуватися відвідувачі — жінки й чоловіки. Здебільшого це відбувалося вдень, і з вигляду квартира Алексєєвої здавалася спокійною настільки, що навіть сусіди не здогадувалися, що там відбувається. Постійними відвідувачками були три дівчини, які гуляли Дерибасівською та іншими вулицями, приводячи до квартири Алексєєвої приїжджих «поміщиків».

Попри зовнішню спокійність, у поліцію почали надходити заяви від приїжджих. Вони стверджували, що їх запрошували до цієї квартири «дівчата», а потім обкрадали. Зникнення грошей вони помічали, коли вдягали свій одяг, а якщо хтось із них протестував, дівчина піднімала галас, і з’являлися чоловіки, які били «гостя» і виштовхували його за двері. Оскільки жертвами цих пограбувань найчастіше були сімейні люди, лише небагато з них зверталися із заявами, тоді як більшість намагалася уникнути скандалу.

Розслідування за цими заявами не мало успіху через відсутність вагомих доказів. Останнім часом у квартирі Алексєєвої почали влаштовувати гулянки, що нерідко закінчувалися скандалами, які турбували сусідів. Один із молодших двірників звернув на це увагу й повідомив поліцію.

За квартирою Алексєєвої було встановлено спостереження. Нещодавно, коли повія Іванова привела до квартири «гостя», співробітники розшукової поліції оточили будинок. Це сталося в той момент, коли у «гостя» вже вкрали гроші. Алексєєва, її співмешканець Афанасьєв і повія Іванова були одразу заарештовані та доправлені до відділку.

Під час обшуку квартири з’ясувалося, що вона мала два входи до суміжних кімнат. У кімнаті, де приймали «гостя», вішак для одягу був розташований у ніші дверей. Нічого не підозрюючи, «гостя» просили повісити свій одяг на цей вішак, з якого шахраї в іншій кімнаті тихо діставали речі з кишень, так, що «гість» навіть не помічав цього.

Протоколи, складені за цим інцидентом, разом із затриманими були передані мировому судді 12-го округу. Установивши, що сума грошей, викрадених цією бандою, перевищує підсудність мирового судді, протоколи були повернуті для передачі справи судовому слідчому 1-го округу.