Історія кохання від Одеського прикордонного загону. 

Іван – з династії військових, до лав Держприкордонслужби потрапив у 2008 році. Свій напрямок служби знає досконало, адже пройшов усі керівні ланки у бойових підрозділах на різних ділянках кордону. З 2018 року проходив службу на безпосередній лінії зіткнення з рашистами, на той час з окупованою територією.

Зі своєю обраницею Мариною Іван познайомився на Одещині, під час проходження служби в одному з підрозділів. Незабаром він поїхав на службу на схід країни, але настав ранок повномасштабного вторгнення.

Пригадуючи ранок 24 лютого, прикордонник каже:

«Ми до останнього не вірили, що це почнеться, ми прокинулись від гучних вибухів градів по околиці нашого міста, які з часом ставали все ближче. Аби уберегти персонал, було прийнято рішення вивести всіх у більш безпечне місце та шляхом бойових «вилазок» здійснювати розвідку, зачистку кварталів. Проте сили були досить нерівними… Ворог почав наступати та брати місто Маріуполь в оточення, нам довелось відходити до заводу Ілліча, а потім… полон: Сартана, Оленівка, Воронезьке СІЗО…Нам довелось пройти через фізичні і моральні страждання: «України вже не існує…», «вірші расєйскою» та вивчення «гімну держави-терористки»…. це надзвичайно важко… «.

Не маючи змоги ані бачити, ані чути Марину, він серцем відчував її поруч, і, певне, саме та сила кохання – щирого, відданого, всепереможного – давала сили жити задля майбутнього. Адже й дівчина, не маючи жодних звісток, щохвилини молилася Богу і вірила, що він вбереже коханого від лиха.

І ось довгоочікуване 26 листопада – день, що став для Івана другим днем народження, адже саме у цей день його визволили з полону. 

А 26 січня Іван здійснив наступний значущий у своєму житті крок, створивши нову українську незламну сім’ю. Попри те, що в цей день в Одесі не працював жодний РАЦС через масштабну ракетну атаку, він знайшов вихід, аби залишити в пам’яті цю дату. Командир військової частини засвідчив одну з головних подій закоханих власним підписом та печаткою частини.