Під час війни особливо важливо знаходити способи зміцнити силу духу та зберігати спокій. Айкідо — японське бойове мистецтво, яке поєднує фізичний розвиток із духовним зростанням — стало для деяких українців саме такою опорою. Для спілкування з учнями та передачі своїх знань з айкідо, в Одесу завітав японський сенсей Сабуро Такашима.

Сенсей має 7-й дан у цьому мистецтві, цей рівень вважається високим, і дозволяє тренувати та проводити екзамени. Сабуро Такашима провів показові заняття для дорослих та дітей, а також розповів журналістці 048.ua, як йому далося рішення завітати в Україну під час війни.

У невеликому інтерв’ю Сабуро Такашима поділився своїми враженнями та думками щодо України й айкідо. Ми запитали сенсея, чи не боявся він їхати сюди під час війни. Він зізнався, що це рішення далося легко, адже відчув, що має бути тут, щоб підтримати українську спільноту айкідо.

Що спонукало вас приїхати до України під час війни, адже це ваш перший візит з початку повномасштабного вторгнення?

“Перше — це співчуття до українців, і я маю особистий зв’язок з українцями, тому що тут у мене є мої студенти, інструктори. Під час війни я запросив одного українського студента в моє додзьо (додзьо — зал або місце для поглибленого навчання чи медитації, традиційно термін стосується японських бойових мистецтв) і коли я його побачив, то відчув дуже виражені ментальні проблеми через війну. Тоді я подумав, що якщо я можу щось зробити, то це зробити людей трохи щасливішими, дати позитивну енергію студентам — це найбільша моя мотивація”.

Чи були у вас переживання за свою безпеку під час візиту до Одеси?

“Чесно кажучи, особисто я вірю у свою долю. Я вважаю, що моя тривалість життя визначена Богом, тому в мене не було особливо страху, але люди навколо мене були стурбовані. Наприклад, моя дружина, дитина та учні сильно хвилювалися через цю поїздку. Багато японців не знають, що тут відбувається, включаючи мене, але я довіряю інструктору, який мене запросив. Коли він каже, що тут безпечно, я вірю, що тут безпечно. Але деяким моїм родичам я збрехав і сказав, що їду до Польщі, тому що вони панікували. Особисто я не відчував страх”.

Як ви пришли в айкідо, це було ваше бажання ?

“Мій зв’язок з айкідо насправді дивовижний. Я почав займатися у 23, не дуже рано. Це сталося випадково, одного разу я пришов подивитися на заняття з айкідо і сподобався інструкторам, вони сказали: “давай приходь займатися”. І після цього айкідо мене досі не відпустило”.

Як ви вважаєте це бойове мистецтво допомагає людям тримати ментальну рівновагу під час війни?

“По-перше, коли ви займаєтесь айкідо, ви концентруєтесь на собі та на своїй поставі. Коли ви практикуєтесь, ви забуваєте про все, і про турботи також. Ваш розум стає стабільним, а ваше ментальне здоров’я стає спокійним. Це схоже на дзен-медитацію”.

Ви вже не вперше в Одесі, чи подобається вам наше місто?

“На жаль, цього разу я займаюсь здебільшого айкідо, і у мене не було багато часу гуляти містом. Я люблю портові міста, тому що в портових містах об’єднується багато культур, що створює унікальну атмосферу. Тут є багато гарних будинків, мені дуже подобається їжа, вона чудова”.

Чи є у вас улюблене місце в Одесі ?

“Мені подобається театр опери та балету, фонтан поряд з ним, старі кафе, а також селища за містом. Особливо запам’яталася середньовічна фортеця у Білгороді-Дністровському”.

Відчути японський підхід до бойового мистецтва прибули як місцеві одесити, так і гості з Києва, Сум та Дніпра. Спочатку тренувалася доросла група. Це учасники від 18 до 60 років, які прийшли навчитися новим технікам і відчути підтримку спільноти.

Найстарша учасниця — 60-річна одеситка Любов Філіпівна, яка займається айкідо лише десять місяців. Раніше вона не мала справи з цим мистецтвом, проте випадково побачила оголошення про набір, і одразу вирішила записатися. Все своє життя Любов Філіпівна була близька до спорту, і зараз айкідо стало для неї джерелом натхнення та сили. За її словами, тренування допомагають боротися зі стресом.

«Людині у стресових ситуаціях важливо скинути негативну енергетику і через тренування це найкраще виходить. Мені це приносить задоволення та енергію, відчути спокій і повернути внутрішню рівновагу. Зараз я наче губка вбираю нові техніки від сенсея, це тренування не тільки тіла, але і розуму, що не менш важливо для дорослих людей», — поділилася Любов Філіпівна.

Цікавим прикладом стала родина з Сум — батько, мати та син, які займаються айкідо вже понад 16 років. Попри далеку дорогу та потенційні небезпеки, вони приїхали в Одесу, щоб повчитися у сенсея новим технікам. Раніше родина мешкала у Донецьку, але щоб не потрапити в окупацію у 2014 вони вимушені були залишити все та переїхати до Сум.

«Айкідо — це більше, ніж просто бойове мистецтво для нас. Це сімейна справа, яка вчить нас спільно долати труднощі та залишатися в гармонії», — розповідає голова родини Володимир.

Після тренувань для дорослих настав час заняття для місцевих дітей. Вік учасників дитячої групи був від 9 до 14 років. Окрім технік, сенсей поділився з дітьми японськими смаколиками. Деякі діти у відповідь також принесли символічні подарунки. Один із хлопчиків разом із мамою приготував торт та приніс його як подарунок сенсею, що справило на нього глибоке враження.

Після тренувань юні одесити жваво цікавилися японською культурою та задавали сенсею безліч питань. Вони хотіли дізнатися, чи любить він сакуру, чи правда, що японці їдять лише суші, та чи всі японці такі стрункі, як заведено вважати. Сенсей із посмішкою відповідав на дитячі питання, пояснюючи особливості японських звичаїв і традицій, тим самим наближаючи дітей до культури далекої Японії. Наприкінці Сабуро Такашима запросив до Японії усіх дітей, та обіцяв влаштувати цікаву екскурсію.