24.02.22 о четвертій ранку російська федерація почала масштабний наступ на Україну. Цьому передувала заява диктатора путіна, який назвав цю неоголошену війну спеціальною військовою операцією.

Генштаб ЗСУ нагадав основні події минулого року війни.

Протягом 2019-2021 років росія нарощувала військові витрати. Та у 2021 році її військовий бюджет зріс вдвічі навіть у порівнянні з попереднім 2020 роком, досягнувши майже 66 млрд доларів США, що становило 4,1% ВВП рф. Починаючи з липня 2021 року, публічна риторика кремля ставала все більш відвертою та агресивною, а спільні стратегічні навчання з підконтрольною рф білоруссю – все більш активними та масовими. 

Наприкінці лютого події почали розгортатися стрімко: очевидно, військове та політичне керівництво рф досягло згоди щодо дати нападу. Потрібен був лише формальний привід. І він в арсеналі країни-агресора швидко знайшовся.

22.02.2022 володимир путін підписав указ про визнання росією незалежності окремих районів Луганської та Донецької областей України, тимчасово окупованих військами рф.

23.02.2022 ватажки незаконних збройних формувань звернулися до російського уряду з проханням ввести війська на територію цих тимчасово окупованих рф окремих районів Донецької та Луганської областей.

24.02.2022, з 4 ранку, батальйонно-тактичні групи армії рф почали широкомасштабний наступ на прикордонні райони України одночасно з півночі, сходу та півдня. 

За фактом збройної агресії урядом України було прийнято рішення про введення в країні режиму воєнного стану, який триває й досі.

З перших же хвилин російського вторгнення агресор отримав гідну відсіч від українського народу.  

Лише завдяки миттєвій мобілізації зусиль Збройних Сил України, українського уряду та суспільства, допомозі зарубіжних партнерів не лише військовим озброєнням, але й у політичній площині, російського агресора вдалося зупинити, а потім і відкинути зі стратегічно важливих напрямків.

27 лютого — російська армія взяла в повне кільце місто Маріуполь. Розпочалась оборона міста.

28 лютого, 3 та 7 березня відбулись три раунди переговорів української та російської делегації на кордоні з Білоруссю, єдиним результатом яких стала домовленість про організацію гуманітарних коридорів (згодом війська РФ регулярно її порушували).

1 березня ракетна атака на Харків. Зруйнована будівля Харківської ОДА.

9 березня — удар по дитячій лікарні в Маріуполі.

16 березня — авіаційний удар по драматичному театру в Маріуполі

20-і числа березня. Маріупольський гарнізон на «Азовсталі»

31 березня  — звільнення Бучі.

1 квітня росіяни захопили Ізюм, який на п’ять місяців став стратегічно важливою базою окупантів у Харківській області.

2 квітня  — остаточне звільнення Київської області

7 квітня  — повне звільнення Житомирської, Чернігівської, Сумської областей від ворожих військ.

8 квітня  — удар Росії по вокзалу міста Краматорськ, звідки намагалися евакуюватися цивільні. Ракети з комплексу Точка-У вбили 61 людину, зокрема сімох дітей, та скалічили понад 120 осіб.

9 квітня Київ відвідав прем’єр Великобританії Борис Джонсон. До цього в столиці України під час вторгнення вже побували деякі західні лідери — голова МЗС Литви, прем’єри Польщі, Чехії та Словенії, президенти Європарламенту та ПАРЄ, голова Єврокомісії та її віцепрезидент. 

13 квітня  — удар Військово-морських сил України по російському крейсеру Москва з українського комплексу Нептун. Флагман Чорноморського флоту ВМФ РФ затонув наступного дня, на його борту могли перебувати до 500 осіб

18 квітня росія розпочала битву за Донбас, перегрупувавши сили після виведення військ з півночі України

26 квітня — перший Рамштайн

18-13 травня  — розгром російських військ під Білогорівкою під час спроби форсування Сіверського Донця в Луганській області — одна з найбільших локальних поразок армії РФ за весь час вторгнення: було знищено майже 500 окупантів і близько 80 одиниць техніки.

9 травня — США ухвалили закон про ленд-ліз

16 травня — початок виведення захисників Маріуполя з Азовсталі в полон. Після героїчної 86-денної оборони міста гарнізон Маріуполя отримав наказ про припинення опору задля збереження життя особового складу. За даними Генштабу ЗСУ, захисники Маріуполя не дали змогу Росії перекинути близько 20 тис. військових на інші напрямки, завдяки чому вдалося уникнути захоплення Запоріжжя, виходу окупантів на кордон Донецької області та оточення угруповання ЗСУ в зоні ООС. У полоні опинилися близько 2,5 тис. військовослужбовців з Азовсталі, серед них 600 важкопоранених бійців.

23 червня Україна і Молдова офіційно отримали статус кандидатів на членство в ЄС — за рішенням Європейської Ради, яка об’єднує лідерів 27 країн Євросоюзу.

24 червня Збройні Сили України вимушені були залишити Сєвєродонецьк

27 червня росія завдала ракетного удару по ТРЦ Амстор в Кременчуку: повний людей торговельний центр вигорів повністю, загинули 22 особи.

30 червня — звільнення острова Зміїний

3 липня ЗСУ вийшли з Лисичанська, який був останнім великим неокупованим містом у Луганській області.

14 липня — ракетний удар Росії по одній з центральних площ Вінниці: загинули 27 осіб, зокрема троє дітей (дівчинка 4 років та хлопчики 7 і 8 років), поранено понад 200 людей.

24 липня — ЗСУ завдали удару по мосту через греблю Новокаховської ГЕС: за тиждень пошкоджено останній з трьох великих мостів через Дніпро в районі Херсона (включно з Антонівським автомобільним та Антонівським залізничним мостами). Вогневий контроль транспортно-логістичних шляхів і переправ дав змогу ізолювати та значно погіршити забезпечення російських військ на правобережжі Херсонської області, що зрештою допомогло «вичавити» звідси окупантів.

29 липня — теракт в Оленівці, де окупанти створили одну з наймасовіших в’язниць для українських полонених.  Внаслідок влаштованого окупантами вибуху на території колишньої Волноваської виправної колонії №120 загинули близько 50 полонених, понад 130 було поранено.

9 серпня — вибухи на захопленій росіянами авіабазі Саки поблизу селища Новофедорівка — перший резонансний удар ЗСУ по військових об’єктах в окупованому Криму. Знищено щонайменше 8-9 російських військових літаків, ще кілька було пошкоджено.

29 серпня — початок великого контрнаступу Збройних Сил України.

Вересень — початок паралельного блискавичного контрнаступу в Харківській області. Протягом наступних шести днів звільнено близько 6 тис. кв. км території України — майже всю Харківську область:

• 8 вересня — звільнено Балаклію

• 10 вересня — звільнено Ізюм

• 12 вересня — звільнено Святогірськ (початок звільнення Донецької області)

• 16 вересня — звільнено Куп’янськ

15 вересня виявлено масове поховання біля звільненого міста Ізюм, де під час ексгумації було знайдено близько 450 тіл. Абсолютна більшість з них — цивільні українці, чимало загинули насильницькою смертю, десятки тіл мали сліди катувань.

21 вересня — великий обмін полоненими, в результаті якого 215 захисників Маріуполя, в тому числі командири полку «Азов», повернулись з полону.

23-27 вересня — псевдореферендуми  в окупованих районах Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей, а також у кількох захоплених населених пунктах Миколаївської області, які РФ оголосила «підзвітними» нелегітимній херсонській окупаційній «адміністрації».

2 жовтня — звільнення Лиману

4 жовтня — розвиток херсонського наступу: ЗСУ підтвердили звільнення близько 50 населених пунктів у Херсонській області, серед яких Дудчани, Велика та Мала Олександрівки, Давидів Брід.

8 жовтня — вибух на Кримському мосту

6, 9, 10 жовтня — руйнівні нічні ракетні удари Росії по житлових багатоповерхових і приватних будинках у Запоріжжі. У ці дні загинули понад 30 мешканців зруйнованих будинків, постраждали більше ніж 100 осіб.

10 жовтня — початок кампанії масованих ракетних ударів по критичній інфраструктурі України, яка триває і досі.

13 жовтня — Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, у якій Росію названо терористичним режимом

17 жовтня — перша масштабна атака іранських дронів-камікадзе на Київ

Середина жовтня — Бахмут стає головною точкою бойових дій на сході України.

11 листопада ЗСУ звільнили Херсон

5 грудня  — удар по російському аеродрому Енгельс у Саратовській області — перший випадок атаки військових об’єктів у глибокому тилу РФ. Пошкоджено мінімум два літаки Ту-95, з яких Росія завдавала ударів по Україні. 26 грудня було здійснено повторний удар по авіабазі Енгельс та удар по аеродрому Дягілево в Рязані, де пошкоджено ще один літак.

21 грудня Президент України Володимир Зеленський вперше від початку вторгнення побував за кордоном. Він відвідав США, де зустрівся з Джо Байденом

31 грудня — «новорічні» обстріли Києва та багатьох міст України: ворог запустив близько 20 крилатих ракет, близько пів сотні БпЛА Shahed-136, здійснив 55 обстрілів з РСЗВ, зокрема по дитячій лікарні Херсона.

14 січня — удар по житловому будинку в Дніпрі: під час чергового масованого удару Росія випустила 57 ракет, одна з яких (Х-22) влучила у дев’ятиповерхівку в Дніпрі. Частину будинку було повністю зруйновано, 46 осіб загинули, понад 80 отримали поранення, сотні людей втратили свої домівки.

18 січня — авіакатастрофа гелікоптера ДСНС у Броварах. Гвинтокрил впав на дитячий садочок, загинуло 14 осіб, зокрема одна дитина. Серед загиблих — 10 осіб, що перебували на борту гелікоптера, включно з керівництвом МВС.

19 січня Європарламент підтримав ідею створення спеціального міжнародного трибуналу щодо злочинів агресії Росії та Білорусі проти України.

25 січня ЗСУ залишили Соледар

4 лютого — генпрокурор США оголосив про перший прецедент передачі Україні конфіскованих російських коштів: йдеться про $5,5 млн, вилучені в російського мільярдера Костянтина Малофєєва у 2014 році за ухилення від санкцій.

8-9 лютого Володимир Зеленський здійснив другу закордонну поїздку за рік вторгнення: за дві доби він відвідав Лондон, Париж та Брюссель. У Великій Британії президент зустрівся з королем Карлом ІІІ і британським прем’єром Ріші Сунаком, а у промові в британському парламенті закликав надали Україні винищувачі. У Франції Зеленський зустрівся з канцлером ФРН Олафом Шольцом і президентом країни Емануелем Макроном, у Бельгії виступив у Європарламенті та на саміті лідерів 27 країн ЄС.

10 лютого — розгром наступальних сил росіян під Вугледаром

20 лютого Джо Байден відвідав Київ з несподіваним історичним візитом і став першим президентом США, який приїхав в Україну за останні 15 років. До нього жоден з сучасних американських лідерів не зважався приїхати в будь-яку країну в стані війни, якщо її не контролювали військові США. Байден таємно дістався Києва потягом з Польщі, зустрівся з президентом Володимиром Зеленським і вшанував пам’ять загиблих захисників України біля Михайлівського собору. Він запевнив Україну у тривалій підтримці й заявив, що Володимир Путін помилився у своїх розрахунках: «Рік потому Київ стоїть. Україна стоїть. Демократія стоїть. Американці з вами, весь світ з вами».

За матеріалами Генштабу Збройних сил України та журналу NV