Редакція 048.ua продовжує розповідати цікаві факти про наш край в межах рубрики «Неймовірна Одещина». У ній ми популяризуємо культурну спадщину регіону, його унікальну природу та визначні місця, інформація про які може зацікавити як новоприбулих, так і місцевих жителів Одеси та області.

Цього разу розповідаємо про п’ять маловідомих, але не менш цікавих локацій.

Савранський ліс

Савранський заказник розташований у Подільському районі та є унікальним місцем, яке вражає своєю різноманітністю як у рослинному, так і в історичному аспекті. Це місце зацікавить не лише любителів природи, а й тих, хто захоплений історією та цікавиться загадковими явищами.

Ліс, що займає простір у двадцять гектарів, є змішаним комплексом, де ростуть хвойні дерева, такі як ялинки та сосни, та листяні, включаючи черешню, граб, кілька видів кленів і дубів, які простояли тут понад п’ять сотень років. Різноманітність підліску також вражає: глід, дерн, ліщина, бересклет та інші.

У Савранському лісі можна нарахувати понад 40 видів дерев та чотири сотні трав’янистих рослин. Є у лісі й скельний дуб, який привертає увагу дослідників та любителів природи своєю величною красою. Тваринний світ не менш вражаючий.

Приблизно в середині 18 століття крізь густий ліс мчали гайдамаки, що брали участь у селянському повстанні. У хащах Дідового яру вони викопали колодязь, а у 2005 році його відреставрували та назвали Гайдамацьким.

Поруч із колодязем у лісі росте старовинний дуб, який вважається старшим за самий колодязь. У 1972 році колодязь був визнаний гідрологічним пам’ятником природи і до сьогодні залишається об’єктом, що охороняється.

Неподалік від лісу також знаходиться мінеральне джерело Огруд — його вода вважається оздоровлюючою.

Олександрівські казарми

Неподалік Скіфської могили у Білгороді-Дністровському стоять так звані Олександрівські казарми, або, точніше кажучи, те, що залишилося від них. Цей зразок архітектури спорудили в 1820-1830 роках за указом російського імператора Олександра I. Назва казарм пов’язана з його ім’ям, хоча будівництво було завершено вже за Ніколая I.

Причина указу імператора була важливою: Олександр прагнув зміцнити кордони в Бессарабії, тому в Аккермані почалося військове будівництво. Корпуси для офіцерів та казарми для солдатів були побудовані у східному стилі та використовувалися за прямим призначенням майже 170 років.

У середині 1990-х українську військову частину перемістили звідти, а сам архітектурний комплекс військового відомства вирішили передати у безоплатне користування Білгороду-Дністровському. На жаль, після цього він став об’єктом уваги для вандалів, які в результаті привели його до стану руїн за повної байдужості місцевої влади. Пожежа остаточно знищила казарми.

Село Роксолани

Це мальовниче село розташоване на березі Дніпровського лиману в Одеській області та відоме своїми кручами, що височіють над узбережжям Чорного моря.

Історики не дійшли єдиної думки щодо походження назви села. У середньовіччі турецькі та європейські джерела згадували терміни «роксолани» та «Роксоланія» для позначення України та її народу. З іншого боку, існує версія, що назва пов’язана з іранськими племенами, які населяли ці землі ще в античні часи, замінивши сарматів.

Кручі у Роксоланах привертають туристів не лише своєю красою, але й біорізноманіттям — тут проживають різноманітні види птахів, серед яких зустрічаються соколи, фазани і навіть рожеві пелікани. Крім того, саме тут були зняті кадри до кліпу на пісню «Місця щасливих людей» відомого українського виконавця Кузьми Скрябіна.

Сарматський склеп

Сарматський склеп є археологічною знахідкою, датованою третім століттям нашої ери. Зараз він знаходиться на території церкви Успіння Пресвятої Діви Марії у Білгороді-Дністровському, де продовжує приковувати увагу дослідників.

Його випадково виявили у 1989 році на піщаному кар’єрі. Там виконували господарські роботи і працівники натрапили на кілька складених один на одного кам’яних брил, які й виявилися склепом. Склеп був повністю засипаний піском, а саме поховання було розграбовано ще в давнину, проте збереглися фрагменти амфор, червона лакована кераміка і ліпнина.

Біля входу знаходився жертовний стіл, який перемістили у Білгород-Дністровський краєзнавчий музей. Залишки кераміки дозволили археологам датувати гробницю ІІІ ст. н.е.

За припущеннями фахівців, склеп могли спорудити сармати, що проживали в цих місцях.

Українська Амазонія

Задля охорони унікальних природних та історико-культурних об’єктів Північного Причорномор’я у 2010 році на Одещині створили Національний природний парк «Тузловські лимани». Його загальна площа становить 27 865 гектарів, і він визнаний важливим об’єктом Рамсарської конвенції як водно-болотне угіддя міжнародного значення.

Близько 76% території «Тузлівських лиманів» займають солоноводні та прісноводні лимани, серед яких найбільші — Бурнас, Шагани, Алібей, Джантшейський та Малий Сасик. Решта нацпарку включає акваторію Чорного моря.

У парку проживають майже 300 видів птахів, понад 40 з них — рідкісні та занесені до міжнародної та української Червоної книги. У місцевих водоймах мешкає близько 60 видів риб та 37 видів ссавців. Деякі пернаті вважають лимани своєю «зупинкою» у подорожі до Азії та Африки, тоді як інші обирають їх як місце для гніздування та зимівлі.

У останні роки до Тузлівських лиманів прилітають рідкісні залітні гості, зокрема рожеві фламінго. На початку 2000-х років тут також з’явилися шакали, які успішно прижилися та знайшли собі комфортні умови для життя та харчування.

Читайте також: Неймовірна Одещина: історія міста колодязів, де Російська імперія труїла людей газами