Мистецтвознавець Володимир Островський провів зустріч, присвячену маловідомим одеським художникам єврейського походження.

Лекція відбулась в рамках днів єврейської культури та була безкоштовною для усіх охочих за попередньою реєстрацією. На заході побувала і журналістка 048.ua.

В одній із виставкових зал одеського музею західного і східного мистецтва поступово збирались слухачі, допоки не залишилось вільних місць. На зустріч прийшли люди різних поколінь та вподобань, проте всі були об’єднані одної цілю — послухати розповідь мистецтвознавця Володимира Островського, яку він назвав «Єврейські художники Одеси, про яких ви нічого не знаєте».

Захід почався з демонстрації мистецтвознавцем художньої енциклопедії з домашньої бібліотеки.

«Я б сказав, що якоюсь мірою над художниками — євреями нашої Одеси є таке застаріле прокляття. Ми навіть якщо і бачимо картини єврейських художників, кажемо клас і нам подобається, але на відмінну від інших творів, через декілька днів ми вже і прізвища автора не згадаємо. Мені стало дуже цікаво, і я вирішив знайти коріння цього явища», — зазначив лектор.

Вивчаючи причини маловідомості єврейських художників, Володимир Островський почав зі свого повного зібрання художньої енциклопедії 1914- 1915 року видавництва.

За його словами, в енциклопедіях радянських часів дізнатися щось про художників єврейського походження було майже неможливо. Тому він звернувся до більш раннього видання, аби знайти там бодай якусь інформацію.

«В енциклопедії я знайшов розділ «Євреї у мистецтві». Там йшлося про те, що євреї талановиті у музиці та літературі, але дуже малоталановиті у живописі. Це пов’язали з тим, що євреї десятиліттями жили у пригніченому стані, тяжко працювали та жили у темних приміщеннях, де повинні були прислуховуватися чи не йде якийсь пан, щоб запропонувати підробіток, чи не йде пристав, щоб забрати щось, тому у більшості євреїв поганий зір, але дуже розвинений слух. Я читав і не вірив очам, здається з того часу євреям і виділили нішу у музиці, але не у мистецтві», – зауважив мистецтвознавець.

Антисемітизм в СРСР проявлявся в багатьох сферах — від побутових відносин до державної політики. Після вступного слова гостям міста демонструвались роботи та автобіографії одеських художників – євреїв.

Теофіл Фраєрман

Теофіл Фраєрман народився в Бердичеві у 1883 році, але незабаром родина переїхала до Одеси. Там він підробляв маляром і мріяв стати художником, що зрештою й здійснилося — він став учнем Киріака Костанді. Він мав досить заможних батьків, тому через чотири роки навчання Теофіл вирушив до Мюнхена. Зрозумівши, що прагне нових знань, він вирушає до Парижа, проте батьки вже не змогли підтримувати його фінансово.

В цей час він був у скрутному фінансовому становищі. Вступивши до паризької художньої школи, він зміг покращити своє матеріальне становище завдяки тяжкій праці та великому попиту на його роботи. У цей час він узяв псевдонім Тео Фра. У 1917 році Фраєрман повернувся до Одеси, ймовірно, через хворобу матері, але більше не зміг виїхати. Він приєднався до Товариства незалежних художників, а згодом став керівником Музею західного і східного мистецтва. У 1930-х роках більшовики почали звинувачувати його у «формалізмі» та «космополітизмі», через що він втратив роботу і був ізольований в художніх колах. Відтоді й до смерті Теофіл остерігався виставляти свої роботи, побоюючись переслідувань. Нині його картини високо цінуються, але більшість робіт досі не знайдено.

Амшей Нюренберг

Амшей Маркович Нюренберг народився в Єлисаветграді у 1887 році. З 1904 по 1910 він навчався в Одеському художньому училищі у Киріака Костанді, потім поїхав продовжувати навчання до Парижа, звідки повернувся до Одеси в 1913 через проблеми зі здоров’ям. Він ділив майстерню у Парижі з Марком Шагалом, з яким потім підтримував стосунки все життя, був активним учасником одеського Товариства незалежних і навіть збирався у свій час поїхати разом з Яковом Зміною до Палестини і організувати там Академію сучасного мистецтва.

Зустрів революцію і 1917-го керував в Одесі Комітетом з охорони пам’яток, багато разів був на межі життя та смерті. Хвиля інтересу до творчості Амшея Нюренберга виникла 2006 року, коли в Ізраїлі відкрилася виставка робіт «одеських парижан», привезених в Ерец-Ісраель Яковом Зміною. 22 квітня 2010 року третину цієї колекції (86 робіт) на торгах аукціонного будинку «Сотбіс» у Нью-Йорку купив Фонд українського авангардного мистецтва.

Давид Тихолуз

Давид Тихолуз народився 11 грудня 1954 року в Одесі. Вступив до Одеського художнього училища з естетичними уподобаннями. Виховував його дядько, художник одеського Худфонда.

Виставка його робіт відбулася лише раз, 2 грудня 2008 року, у Всесвітньому клубі одеситів, коли колекціонер В’ячеслав Виродов показав першу персональну виставку Давида Тихолуза, а по суті і першу виставку у житті художника.

У своїй промові на відкритті він сказав лише : «Щоб працювати, треба працювати», — згадує Володимир Островський.

До цього жодна його робота не виставлялася. Він був митцем, який не хотів кричати про себе, а вважав, що треба просто створювати й працювати, а роботи самі скажуть за себе. Давида Тихолуза не стало 8 грудня 2010 року.

Сандро Фазіні

Наприкінці XX століття в українській єврейській родині народився хлопчик, який здобув світову славу. Його справжнє прізвище — Файнзильберг.

А називав він себе ім’ям Сандро Фазіні. З дитинства він мав пристрасть до мистецтва й уже в юності почав співпрацювати з різними журналами. Саме тоді, створюючи численні ілюстрації й обкладинки для альманахів, він узяв псевдонім у стилі італійського імені — Сандро Фазіні.

В Одесі він працював у різних напрямках авангарду і також займався фотографією. Однак після революції 1917 року для митців настали важкі часи, і Сандро вирішив емігрувати. Зрештою, йому вдалося втекти до Франції, де він став відомим художником Паризької школи та експериментальним фотографом. Проте з приходом Гітлера до влади ситуація знову ускладнилася — єврейських художників почали переслідувати, а їхні роботи знищувати. У 1942 році Сандро Фазіні разом із дружиною було заарештовано і через два роки страчено в Освенцимі. На батьківщині його ім’я стало відомим лише нещодавно, і тепер Сандро вважається українським художником.

«Все змінюється й у наші часи вже відбуваються виставки, на яких розповідають про таких митців, процес уже пішов», — каже лектор Володимир Островський.

Фестиваль «Дні єврейської культури» в Одесі проходить з 15 по 22 вересня.

Захід присвячений багатій єврейській спадщині міста, відомого своїми талановитими письменниками, художниками, музикантами та науковцями.

В рамках фестивалю учасники могли насолоджуватися театральними творчими вечорами, дискусіями, виставами та концертами, підготовленими єврейською спільнотою міста.