Дана Ярова — голова ГО “Мрія дітей України”, відома волонтерка, яка допомагає ЗСУ з 2014 року, а тепер ще й членкиня новоствореної Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони. Вона посіла перше місце у всеукраїнському голосуванні. А в квітні Міністр оборони Олексій Резніков підписав наказ про затвердження складу ради.

Нещодавно Дана завітала до Одеси, тож журналістка 048 мала можливість дізнатися, як новостворена рада зможе впливати на Міноборони, які у неї функції та коли вона запрацює. Крім цього, волонтерка розповіла, де знаходить сили 9 років займатися своєю справою, чи перейде наша армія вчасно на літню форму та про які ще проблеми мовчить Міністерство оборони.

Ви вже 9 років займаєтесь волонтерством, у вас 3 дітей, власний бізнес, звідки ви берете сили?

Це, наче народити дитину. Уявіть: ти її дуже любиш. Дитина маленька, дуже приємно пахне, але потім виростає. І от коли дитині вже 11 років, вона входить в пубертатний період, клопоту стає більше, ніж насолоди. І ти кажеш: “Ну, цю дитину виховувати вже не буду, іншу народжу”. 

Із волонтерством — те саме. Як уже покинути? При тому, що досить космополітична людина, жила в багатьох країнах, вела бізнес за кордоном. Мені скрізь добре. В тому смислі, що влаштувати собі життя можу скрізь. Та, особисто для мене, облишити волонтерство й поїхати з України — те саме, що покинути свою дитину, в яку вклав сили, здоров’я, кров. Кинути і сказати: “Ну, а далі сама”.  

Для мене в пріоритеті — цінності. Демократичні, зокрема. Пам’ятаєте, якою непростою була ця зима. Вся Україна, і Київ, в якому живу, дуже страждали без електрики. І я постійно казала: “Краще буду без електрики, без інтернету, без зв’язку, без тепла, без води, але не хочу жити у великому концтаборі”. Свобода, демократія — це беззаперечні цінності. 

У період із 2014 по 2019 рік отримувала безліч політичних пропозицій, від яких відмовилась. А в 2022-му, ще влітку сказала, що у мене два виходи: перший — це еміграція, другий — йти в політику та щось змінювати. Еміграція — не варіант. Я не можу поїхати з країни. Велика кількість моїх друзів лежить в цій землі. Поїхати — це зрадити їх,  їхні сім’ї. Це відповідь на ваше запитання: де беру сили і чому не кидаю цю справу. Будьмо чесні, ми отримали повномасштабне вторгнення, до якого держава не була готова. На початку війни (2022 року, — ред.) було відчуття дежавю з 2014-м: тому що перший запит, який отримали всі волонтери, запит по броні, касках, аптечках. 

У 2015-2016 роках в складі “волонтерського десанту” брала участь в реформуванні Міністерства оборони. І коли настало “24 лютого”, звісно, одразу включилась. Роботи так багато, що коли на початку березня мама з сестрою надіслали смс: “Дякуємо за те, що рік тому, ти нас врятувала. Дякуємо за життя”, перша моя думка була: “Що відбувається?” А потім накрило хвилею страшних спогадів, як буквально після власної хірургічної операції витягала їх з Бучі. У Бучі вже повно кадрових орків і кадирівців. Вулиця Яблунська вже вкрита тілами вбитих цивільних. І саме з тієї вулиці, в мене стояла задача вивезти рідних. Вони пройшли через три орчиних блокпости. Пройшли крізь пекло. Це довга історія. Скажу лише, що безмежно вдячна нашим військовим, які перевезли моїх родичів від першого нашого блокпосту до Романівського мосту під масованими артилеристськими обстрілами.

Кілька місяців тому разом із Юлією Паєвською “Тайрою” Ви презентували фундацію “Мрія”. Чим вона займається? 

Тайра очолила напрямок родин військовополонених. Я є головою ГО “Мрія дітей України”, ми опікуємось родинами загиблих. Точніше дітьми, які залишились напівсиротами та сиротами через війну. Російсько-українська війна — це наймасштабніший військовий конфлікт в Європі з часів Другої світової. Дійсно, величезна кількість дітей —  напівсиріт, сиріт, яких ми, як суспільство, маємо виростити. Щоб залишитись людьми, треба взяти на себе суспільну відповідальність за цих дітей. 

Яку допомогу привезли одеськім сім’ям? 

Хлопчикові, який цікавиться програмуванням, ноутбук. А дівчинці з іншої родини, яка займається творчістю, підібрали все необхідне для цього. Привозимо гуманітарну допомогу, намагаємось максимально закривати те, чого потребує конкретна родина. 

Це, насправді, важливе питання. 30% родин — наших заявників — написали, що потребують психологічної допомоги. А щоб стабілізувати дитину, потрібно в першу чергу стабілізувати маму. Ці родини переживають страшне горе. Психологічний тиск — неможливий. Другий найпоширеніший запит, із навчання — це підготовка до ЗНО. Великий запит на курси англійської мови, програмування, спортивні секції. І величезний запит — на одяг і взуття. Ми, як суспільство, маємо усвідомлювати, що такі родини, такі діти — наша колективна суспільна відповідальність. Маємо допомагати самі та вчити своїх дітей допомагати. Моя дитина все літо провела на волонтерському складі. І моя дитина знає, що її мама допомагає дітям, каже: “Мамо, в мене є речі, давай передамо”.

П’ятнадцятого квітня наша армія переходить на літню форму. Ми готові? Чи у нас буде така ж ситуація, як і з зимовою формою? 

Міністерство оборони — це якийсь мій незавершений гештальт. У 2015-2016 роках була радником Полторака (Міністр оборони України з жовтня 2014 р. до 2019 р.) І тоді ми дійсно здійснили реальне реформування. Наприклад, перший пілотний проект системи закупівель Prozorro був імплементований саме Міністерством оборони, ми вибудовували однакові правила гри для всіх постачальників. 

Публічно говорила, що зриваються поставки зимової форми (2022 рік, — ред) просто катастрофічно. Україна від партнерів отримує кошти щомісяця, вливання від США в український держбюджет — безпрецедентні з часів В’єтнамської війни. І коли при надходженні коштів не вдається налагодити їхнє освоєння (постачання продуктів харчування, амуніції, паливно-мастильних матеріалів), то у наших партнерів виникає закономірне питання: “А що ви робите? А чому ви знову просите зимову форму як гуманітарну допомогу? Ми вам на це кошти даємо”. Із літньою формою відбулось те ж саме. 

Міноборони зараз ніяк не хоче виходити на Prozorro. І аргументи, як на мене, смішні: наприклад, “буде відкрита інформація про виробника”.  У нас на кожній куртці, на будь-яких штанах чи шапці — інформація про виробника. Не хочете оприлюднювати інформацію про виробника — приховайте. Але виведіть закупівлі на Prozorro. Міноборони наразі працює “в рамкових угодах”. Це означає, що кого покликали — той і працює; про яку ціну домовились — така і є. Оці “рамкові угоди” — це яйця по 17 гривень. 

До речі, дуже вдячна Міністерству економіки, тому що вони дійсно намагаються щось змінити. А ще вони в рамках угод зібрали постачальників на початку січня та сказали, що будуть контрактувати. 

Є така процедура — продовження контрактів: із попереднього року на 2 місяці. І от в Міноборони не продовжили договори. Після скандалу з яйцями заступник Міністра Шаповалов йде у відставку, а потім — в СІЗО. Директора департаменту закупівель Хмельницького, у якого влітку був обшук, звільняють. І зараз він перебуває у СІЗО А далі Міноборони просто 3 тижні нічого не контрактує. Це негативно впливає на ситуацію з харчуванням для армії. Я піднімала це питання.

Є дві важливі дати: 15 жовтня, коли армія має перейти на зимову форму. І 15 квітня — на літню. Виробники не встигають, тому що Міністерство оборони запізно законтактувало літню форму. Зрештою, завдяки розголосу в ЗМІ, принциповості та активній позиції, ми домоглися створення Громадської антикорупційної ради при Міноборони. Домоглися відкритого всеукраїнського голосування по кандидатах в члени ради. За результатами голосування набрала найбільшу кількість голосів. І от буквально днями Міністр Резніков наказом затвердив склад ради.  

Що це змінить? Тобто ви зможете дивитися ці закриті закупівлі?

Парламент проголосував законопроєкт про публічність незбройних закупівель (8381). Завдяки цьому маємо нову редакцію Закону “Про оборонні закупівлі”. 23 квітня в системі Prozorro має з’явитися механізм для публікації цін за одиницю в оборонних закупівлях. Із того ж дня оборонні замовники та військові частини матимуть звітувати про ціни за одиницю в актуальних контрактах — протягом 10 робочих днів від дня його підписання. Тобто громадськість матиме доступ до інформації про ціни на незбройні закупівлі. А публічність — це громадський контроль. 

Тобто ви можете контролювати державні закупівлі?

Так. І суспільство зможе. А от члени ради матимуть доступ ще й до інформації, яка становить державну таємницю. Тобто суттєво посилиться громадський контроль. 

А коли запрацює ця рада?

Наказ Міністра оборони є. Далі — спецперевірка СБУ. Це може відбутись швидко, а може й до кінця війни продовжуватися. Це питання політичної волі. 

Ми дуже багато донатимо на ЗСУ, але все одно самі закупаємо одяг, аптечки, машини та дрони. Чому так?  

Війна — це дорого. Машини горять, дрони збивають. Недавно під час одного з моїх інтерв’ю, в етері було включення військового, який сказав, що на Бахмутському напрямку не вистачає машин, дронів нічного бачення. І не вистачає артилерійської підтримки. А що таке артилерійська підтримка? Це снаряди. 

Снаряди до бойових дронів я купляю (це, до речі, пілотний проєкт Генштабу). Однак 120-ту міну  я купити не можу, це має робити держава. У Міністерства оборони велика дебіторська заборгованість. Дебіторка — це непоставлені контракти. Тобто заключені, оплачені, але непоставлені. Тому з’явився міжнародний аудит. Це також проблема. Глобальна. Її потрібно вирішувати. І це буде одним із перших питань, яке я підніматиму, як членкиня Громадської антикорупційної ради. 

Інтерв’ю було записане 2 квітня.