Про що тільки не писали одеські газети минулих століть. Від судових хронік та оголошень про відкриття нового ресторану до мистецтва та подарованої президентом Франції градоначальнику Одеси фарфорової вази — все це можна знайти на сторінках місцевої преси, яку зараз дбайливо зберігають у бібліотеках. 

Журналісти 048.ua дослідили одеські газети 19 століття та знайшли чимало цікавих історій та заміток. Приводимо нижче деякі із них.

Клад на Сабанєєвому мосту

10-11 травня 1893 року, газета «Одеський вісник»

Житомирський міщанин Хільченко звернувся до міської управи із заявою, в якій вказує, що за секретними даними, що є у нього, в одному місці Сабанєєвого мосту, в стіні з боку Катерининської площі, знаходиться скарб вартістю від 200 до 500 тисяч рублів. Скарб цей у вигляді золотих напівімперіалів поміщається в мідному глечику і для того, щоб вийняти його, достатньо зняти у відомому місці два камені. Хільченко пропонує половину скарбу віддати на користь міста як власника мосту, а половина має належати йому. На забезпечення робіт з вилучення та повернення каменів назад у стіну Хільченко вніс до управи 10 рублів та належну підписку про право міста на випадок знаходження скарбу на половину всього знайденого. Справа була представлена на дозвіл градоначальника.

У газеті на наступний день вийшло таке уточнення:

За словами Хільченка, в Одесі у 80-х роках (19 століття — прим. ред.) проживав один багатій, який, страшенно боячись війни, ховав своє золото у різних таємних місцях. Перед смертю він, між іншим, заповів своєму синові хліб, який просив зберігати стільки, скільки це можливо. Син невдовзі після смерті батька переїхав на проживання до Полтавської губернії. Він свято дотримувався заповіту батька про зберігання хліба. Одного разу син помітив у хлібі очеретинку, в якій виявилася записка, написана батьковою рукою. У записці значилося, що у одному місці Сабанєєва моста під обумовленими знаками на камінні, заховані в мідному глечику, загорнутому в ганчірки, до 500 тисяч рублів. Син свято вірив у справедливість записки, часто їздив до Одеси і намагався тишком-нишком відшукати поклажу, але цього йому не вдавалося. Тоді він звернувся до однієї особи, від якої й дізнався Хільченко, справжній шукач скарбу. Хільченко додає ще, що він знає це каміння, під яким знаходиться передбачуваний скарб.

Ковбаса з щурів

30 травня 1910 року, газета «Одеський листок»

Одеською жандармською залізничною поліцейською складено протокол про продаж робітникам головних майстерень у їдальні ковбаси, в якій виявлено шматки розрубаного щура. Завідувач їдальні при одеських головних майстернях С. Поляков заявив жандармським чинам, що робітник Атаменко придбав у власниці їдальні Барбелли Заржицької чверть фунта ковбаси, став її їсти і незабаром виявив у начинці щось дуже пахуче. Розглянувши ковбасу, він переконався, що в начинці стирчить якась м’якоть, вкрита шерстю.

Ковбаса була відправлена місцевому залізничному лікарю, який на акті дослідження написав: «Цей шматочок м’яса зі шкіркою, покритий м’якою шерстю від кішки або щура, але не від забійної худоби». При дізнанні утримувачка їдальні при головних майстернях Б. Заржицька заявила, що вона завжди купує ковбасу в магазині ковбасної фабрики Білоградова, на Олексіївській площі. Справу буде передано прокурору.

Своєрідне парі

24 січня 1893 року, «Одеський вісник»

У трактирі пана Бодроза, у присутності багатьох зацікавлених, між двома свиноторгівцями відбулося парі на 40 рублів. Полягало воно в наступному: один із них зобов’язався протягом трьох з половиною годин, нікуди не відлучаючись, випити 40 склянок чаю. Після закінчення 3 годин і 10 хвилин він випив 40-у склянку і при гучних криках і схваленні присутніх отримав 40 рублів.

Рука, що стирчала з-під землі

Квітень 1892 року, «Одеський вісник»

В окружному суді, за участю присяжних засідателів, розглядалася справа за звинуваченням Спиридона Орлова та неповнолітнього Олексія Хилевича у вбивстві із заздалегідь обдуманим наміром з метою пограбування. Торік, 20-го травня, П. Шульга, який живе неподалік містечка Варварівки Одеського повіту, заявив поліції, що на своєму подвір’ї він знайшов руку, що стирчить із землі, яка вказує на те, що там заритий труп.

Справді, на вказаному місці знайшли тіло чоловіка, з шарфом на шиї, з висунутими кишенями, без штанів і без верхнього одягу, що вказувало на грабіж.

Через деякий час у корчмі між відвідувачами зайшла мова про це загадкове вбивство, причому Федот Хімченко висловив припущення, що вбито робітника Гната, а вбили його, ймовірно, Орлов і Хилевич, оскільки всі троє ходили разом, шукали роботу, грали в карти, причому убитий справно платив програш. Ця остання обставина вказувала партнерам, що Гнат має гроші.

17-го травня всі троє пішли в маєток Сухомлинова на роботу і ось тут дорогою, ймовірно, вбили і обібрали Гната. Орлова та Хилевича знайшли. На першому виявилася бурка вбитого, на другому — штани його. Проте обидва вони завзято заперечували свою провину.

Присяжні засідателі після тривалої наради визнали обох винними у вбивстві з метою пограбування, але без заздалегідь обдуманого наміру. Окружний суд засудив Орлова та Хилевича до відсилки на каторжні роботи — першого на 15 років, другого — на 10 років.

Пил на Пересипу

18 квітня 1893 року, «Одеський вісник»

Вчора протягом цілого дня, завдяки вітру, пил на Пересипу, особливо по Московській вулиці, була неможлива. Тривале перебування на вказаній вулиці буквально було немислиме. Пасажири, що їздили конкою, у напрямку від Ярмаркової площі, змушені були сідати спиною до коней. Дирекції «конки» слід було б розпорядитися, щоб у такі дні Московською лінією ходили криті вагони.

Образа вартового

18 січня 1893 року, «Одеський вісник»

Звинувачувалися селяни Олексій Кирієнко та Никифор Жмурко. Незважаючи на заборонну табличку, біля складу інтендантства на розі вулиці Ольгіївської і Наришкінського узвозу, вони зупинилися тут для справлення природних потреб. Вартовий зробив їм зауваження і зажадав, щоб вони пішли. Почалася суперечка, яка закінчилася тим, що обвинувачені побили вартового, за що суд засудив кожного до ув’язнення на 4 місяці. Обвинувачені доводили, що були п’яними. Палата зменшила ув’язнення до 2 місяців для кожного.

Читайте також: Розбиті вітрини та плавуча в’язниця: як більше 130 років тому в центрі Одеси влаштували погром