Санаторій імені В. П. Чкалова в Одесі – це місце, що поєднує в собі історію, архітектурну спадщину та природну красу. Колись ця територія була забудована розкішними дачами, які належали відомим підприємцям і меценатам Одеси.

Журналісти 048.вирішили розповісти історію популярного місця для прогулянок, гостям та мешканцям міста.

Дачна забудова: зародження престижного району

У другій половині XIX століття узбережжя Одеси активно забудовувалося маєтками заможних громадян. Особливою популярністю користувалася територія, де сьогодні розташований санаторій. Серед найбільш відомих дач того часу вирізнялися володіння Григорія Маразлі та Ашкеназі.

• Дача Маразлі була однією з найпрестижніших у місті. Її власник, Григорій Григорович Маразлі, відомий благодійник і градоначальник, використовував її як літню резиденцію. Будівля мала витончену архітектуру, просторі зали та велику паркову зону, де часто відбувалися зустрічі інтелігенції. На території маєтку також була велика оранжерея, де вирощували екзотичні рослини, що створювали унікальну атмосферу.

• Дача Ашкеназі відзначалася унікальним стилем та розкішним оформленням. Власник, відомий купець, ретельно доглядав за маєтком, вкладаючи значні кошти в його благоустрій. З вікон відкривався мальовничий вид на море, а інтер’єри відзначалися витонченістю.

Окрім цих дач, на території майбутнього санаторію знаходилися й інші будівлі, які виконували господарські та житлові функції. Деякі з них збереглися до наших днів і є цінною архітектурною спадщиною Одеси.

Події початку XX століття докорінно змінили долю цих маєтків. Після революції більшість приватних резиденцій, включаючи ці дачі, були націоналізовані. Частина будівель занепала, а деякі пристосували для нових потреб громади.

Створення санаторію та його розвиток

У 1920-х роках територію колишніх дач адаптували під санаторій, призначений для оздоровлення робітників. Остаточне формування його сучасного вигляду відбулося у 1937 році, коли було зведено лікувальний корпус за проєктом архітектора Л. Б. Бєлкіна. Ця будівля вирізнялася сучасним на той час дизайном, відповідаючи вимогам санаторного лікування.

Однією з особливостей санаторію був ліфт, який дозволяв зручно пересуватися між поверхами. На той час це було інноваційним рішенням для медичних установ. Ліфт забезпечував комфорт для пацієнтів, особливо для тих, хто мав обмежену рухливість.

Протягом багатьох років санаторій ім. Чкалова вважався одним із найкращих закладів Одеси. Тут проводили лікування хвороб серця, дихальної системи та опорно-рухового апарату. Завдяки сприятливому клімату, близькості моря та наявності передового обладнання санаторій здобув популярність серед мешканців України та інших республік СРСР. У 1950-1960-х роках його територія була розширена, що дозволило приймати більшу кількість відпочивальників.

У радянську епоху санаторій не лише забезпечував лікувальні процедури, а й став культурним осередком. Відвідувачам пропонували екскурсії Одесою, театральні вистави та спортивні заходи. Санаторій перетворився на один із ключових медичних і рекреаційних центрів Півдня України.

Сучасний стан та збережена архітектурна спадщина

Нині санаторій Чкалова продовжує функціонувати, хоча деякі історичні будівлі, зокрема нижня дача Маразлі, були втрачені через зсуви ґрунту в 1960-х роках. Однак інші архітектурні об’єкти збереглися та залишаються цікавими для дослідників і туристів.

Територія санаторію зберегла свою природну привабливість: паркова зона, що виникла ще в XIX столітті, надає йому особливого шарму. Деякі корпуси, зведені у радянські часи, потребують реконструкції, однак загальний вигляд комплексу досі вражає. Незважаючи на занепад історичних будівль, санаторій залишається важливим оздоровчим центром Одеси, а його історія є невід’ємною частиною міської спадщини.