Наразі в одеському товаристві точаться гарячі суперечки, виникають конфлікти на ґрунті долі пам’ятника Катерині ІІ. Хтось хоче знести цю споруду людині, яка сприяла геноциду українського та кримськотатарського народів, знищила Запорізьку Січ. Інші вважають, що це частина історії Одеси, та категорично проти демонтажу. 

Тому сайт 048.ua пропонує одеським історикам, краєзнавцям поділитися своїми думками на цю тему. Сьогодні своє бачення та пропозицію висловлюють одеський краєзнавець Олег Ровнер та архітектор-краєзнавець, дійсний член УНК ІКОМОС Сергій Дяченко.

«Пам’ятник Катерині ІІ помилково у народі називають пам’ятником «Будівельникам Одеси». Треба зауважити, що перша оригінальна пам’ятка встановлювалася не на честь будівництва нового порту, а просто як вірнопідданська данина царювавшому тоді будинку Романових (так само як встановлювалися пам’ятники іншим Романовим у всіх великих містах імперії) тому що до 1900 року в Одесі не було жодного пам’яника особам правлячого будинку.

А вже 1917 року в Одесі засідала комісія до складу якої входили архітектори-стрітелі пам’ятника Едуардс та Дмитренко, комісія тоді одноголосно визнала, що оригінальну пам’ятку слід демонтувати в рамках деімперіалізації Одеси та передати статуї до музею. Тобто вже тоді самими авторами проекту його було визнано як пропаганду російського імперіалізму.

Щоправда знесли його лише після кінця Першої Визвольної та Громадянської війн. Нинішній пам’ятник це можна нагострити на 80% (оригінальні тільки нижні фігури) поставлений він був у 2007 році з порушенням всіх норм закону, на гроші організації «Россотрудничество» -це організація в РФ головною метою якої є поширення культурно-пропагандистських маркерів та ідей так званого «російського світу» у сусідніх з росією країнах.

в нинішньому його вигляді цей пам’ятник є частиною пропаганди агресора, що загрожує нашому місту та країні в цілому

Таким чином можна констатувати факт, що і в нинішньому його вигляді цей пам’ятник є частиною пропаганди агресора, що загрожує нашому місту та країні в цілому. Думаю, що треба прислухатися до порад авторів оригінального пам’ятника, які вони дали сто років тому-здати фігури в музей (йдеться про нижні фігури, які є оригіналами і мають історичну цінність), де про них піклуються професіонали музейної справи.

Так ось. Повертаючись до долі дотримання історичного зовнішнього вигляду Катерининської площі, я вважаю, що є відмінний варіант який і збереже (вірніше відновить) історичний вигляд Катерининської площі та прибере соціально-політичну напругу серед одеситів.

Це відновлення фонтану та трикутного скверика навколо нього. Чому фонтан?

1.Фонтан і сквер прикрашали площу з 1870-х по 1894 рік, (так що історичність не порушується жодним чином)

2.Фонтан сам по собі не простий. Це один із найперших одеських фонтанів встановлених на честь проведення в Одесу водопроводу (так що був ще й знаковою спорудою одеської історії)

3. Ми з точністю знаємо як виглядав фонтан, і навіть які дерева були посаджені в маленькому скверику навколо нього, та літографій із зображенням виду площі до 1894 року. Збереглися навіть креслення самого фонтану. Тож точно відтворити все це не складе якихось складнощів.

4.Фонтан аполітичний із поверненням його копії на своє історичне місце вісь соціально-політичної напруги серед одеситів згодом розчиниться сама по собі»,- вважає Олег Ровнер.

Підтримує ідею фонтану на Катерининській площі також архітектор-краєзнавець, дійсний член УНК ІКОМОС Сергій Дяченко.

«Якщо поміркувати, якою б у цих умовах мала була б бути Катерининська площа, я виходив би саме з концепції – через минуле у майбутнє, а не навпаки. Я б звільнив площу від транспорту та від політики водночас.

У мене немає претензій власне до пам’ятника – він був поставлений у 1900 р. на цьому місці професійними руками, пропорційно та з повагою до оточуючої забудови. У мене немає питань навіть до представлених на ньому постатей – це кон’юктура часу, але загарбницька спотвореного Російського Рейху проти України повернула у сучасність і на ганебніші сторінки кінця XVIII ст. – історія, яка для нас же майже стала напівказковою.

нинішні дії країни-агресора не залишили жодного шансу на існування цього пам’ятника

Росія не несе цивілізаційного розвитку та щасливого майбутнього, вона несе лише біль, страждання та гниле минуле. Тож саме нинішні дії країни-агресора не залишили жодного шансу на існування цього пам’ятника, і визначили йому чи не єдиний розумний напрямок – повернення до музейного подвір’я.

Існує гравіроване зображення Катерининської площі наприкінці XIX ст., тобто до встановлення цього пам’ятника, коли тут був фонтан. І це, на мій погляд, чудове рішення для нашого складного питання. Це також історичний вигляд архітектурного ансамблю цієї площі.

Фонтан гармонійно вписується у оточення, і його розміри зберігають саме той баланс, коли саме такий акцент має бути, але не перебирати на себе зайвої уваги. У спекотні літні дні, серед суцільного асфальту він забезпечить необхідну прохолоду.

Це не тільки зробить площу більш комфортною для людини, а і добре буде впливати на збереження пам’яток архітектури навколо неї. І якщо площа буде повністю пішохідною, з купою лав у тіні дерев та ліхтарів – це був би один з найприємніших куточків старої Одеси.»