Одеський музей західного та східного мистецтва відзначив своє 100-річчя. Від початку повномасштабної війни робота музею дещо видозмінилася. Задля захисту картин більшу частину експозиції евакуювали за кордон або сховали. Та музей в обличчі своїх співробітників продовжує плідно працювати та розвиватися, тепер — на міжнародному рівні.

«Ми бачили сторіччя музею не таким»

Як розповів виконуючий обов’язки директора музею Ігор Пороник, головним завданням музею, окрім експонування витворів мистецтва, є їхнє збереження, вивчення та популяризація, з чим музейники чудово справляються під час війни.

Наразі музей не має постійної експозиції, оскільки більшість картин знаходиться за кордоном чи у сховищі. Аби про музей не забували, у його стінах проходить безліч культурних заходів — майстер-класи, лекції, тимчасові виставки. Керівник музею трохи засмучений цим фактом.

«Я не у захваті від цього всього. Музей має певний ресурс — людей, приміщення, емоції. Це відволікає. Музей при такому режимі роботи втрачає сакральність. Не треба йти на все, аби заманити глядача», — ділиться Ігор Пороник.

Наразі у музеї відкриті три виставки: до сторіччя музею про його засновника Теофіла Фраєрмана, виставка подарунків музею, а також виставка плакатів, які подарував художник В’ячеслав Зайцев — велика колекція театральних плакатів всього світу.

«Ми бачили не таке сторіччя. Напередодні війни, у 2021 році, нас включили до проєкту Великої реставрації. Роботи розпочали, вже навіть закінчили реставрацію картини Караваджо «Поцілунок Іуди». І ми бачили наше сторіччя у оновленому музеї з картиною Караваджо, але сталося те, що сталося», — сказав в.о. директора музею.

Робота є завжди або «Закулісся» Одеського музею західного та східного мистецтва

Крім експозиційної діяльності, зараз музейники займаються науковою, реставраційною та освітньою роботою.

«Музей починається не з гардеробу, як театр, а з етикетки. Етикетка на картині, на експонаті, розповідає глядачу, що він бачить перед собою: коли картина була створена, ким, до якої школи належав митець. Щоб це встановити, необхідно докласти багато зусиль», — розказала заступниця директора музею з наукової роботи Ірина Глєбова.

За її словами, картини часто втрачають своїх авторів через певні історичні події. Під час Другої світової війни був знищений весь довоєнний архів музею. Тепер усі відомості про картини треба вивчати наново.

Ірина Глєбова розповіла, що через відсутність постійної експозиції у музейників з’явилося більше часу саме на це.

«Якщо згадати наш перший каталог 1924 року, ми бачимо там багато творів невідомих авторів. Створити повний каталог — неймовірна робота, і ми пішли іншим шляхом. Ми стали досліджувати окремі колекції, котрі зберігаються у музеї. Таким чином у нас вже вийшли каталог англійської гравюри 17-19 століття, каталог французького гравюрованого портрета, яких в музеї понад 4500 аркушів, була видана збірка акварелі. Така робота вимагає тиші та повного занурення у процес», — ділиться музейниця.

Нещодавно Ірина Глєбова зробила подарунок музею — так назвав її роботу директор. Одеські реставратори працювали над картиною — «Натюрмортом з жіночою фігурою» — яка вважалася копією 19 століття. Проте у процесі вивчення картини музейниці вдалося встановити, що вона має відношення до творчості видатного італійського художника Абрахама Брейгеля, який був правнуком великого художника Нідерландів Пітера Брейгеля старшого. До того ж виявилося, що пігменти фарб відповідають кінцю 17 — початку 18 століття.

Музей звернувся за консультацією до відомого фахівця з творчості Абрахама Брейгеля, допомогли у цьому представники Почесного Консульства Італії в Одесі та чекає на відповідь щодо правильності своїх припущень.

І це не єдина така історія.

Одеському музею західного та східного мистецтва належать два шедеври видатного художника 17 століття Франса Галса — “Євангеліст Лука” та “Євангеліст Матфей”. Вони потрапили у музей як картини невідомого російського художника кінця 19 століття. Та завдяки плідній роботі над вивченням картин вдалося встановити їхнє справжнє походження. Галс написав лише чотири картини на релігійну тематику, тому вони мають велику цінність.

Діяльність музею за кордоном

Як розповіла старша наукова співробітниця музею Катерина Антушева, Одеський музей західного та східного мистецтва здобув цінні міжнародні зв’язки з низкою європейських музеїв та отримав можливість брати участь у масштабних проєктах.

Одним з них стала виставка у Вільнюсі, в якій брали участь вже згадані картини Франса Галса. Виставка мала назву “Кімната шедеврів” та була представлена в інтерактивному форматі. В стінах музею був облаштований невеличкий кінозал, де глядач спочатку дивився фільм, який занурював його у творчий шлях художника, його майстерні, а в кінці фільму один з екранів підіймався і перед відвідувачами поставали картини художника. Опісля кожен відвідувач отримував портрет, намальований штучним інтелектом у дусі Франса Галса.

Після закінчення виставки у Вільнюсі ці картини урочисто передали Німеччині, де їх представлять глядачам у Берлінській галереї живопису.

Частина музейної експозиції, яка була евакуйована на початку війни, взяла участь й в іншій німецькій виставці у лютому, в рамках проєкту “Від Одеси до Берліну: картини 16-19 століття”. А у січні 2025 року там буде представлена вся експозиція музею.

«Не тільки Берлін цікавиться нашими картинами, а й інші міста Німеччини. Наприклад, музей Гейдельберга чи Папенбурга. Незабаром пройде виставка графіки з зібрання нашого музея у місті Бремен», — доповнила Катерина Антушева.