Життєво важлива функція жирів: біохімія для чайників

Як же ми можемо бути здоровими? Коли бракує білка, бракує кисню… жах якийсь, а не життя. При цьому пропаганда все товкмачить: жири - шкідливо, білки - шкідливо… їжте сою та целюлозу з цукром - і ми вас полюбимо (а точніше ваш гаманець)…

На думку більшості вчених, проблема шаленого зростання кількості всіляких захворювань (і дедалі швидшого рік у рік) полягає в тому, що ми поневолені (фальшивою) рекламою, яка просуває лише потрібний для продажу товар, анітрохи не дбаючи про наше здоров'я. Ми заручники жадоби наживи величезних продуктових і фармацевтичних компаній. Нас лякають, що їжі на землі мало, що всім не вистачить. То чому ж тоді ми маємо перевиробництво всіляких товарів, зокрема й продуктів? З якої причини потрібно додавати в них консерванти та іншу хімію, якщо нам їх і так не вистачає? Хіба можуть вони за тотальної нестачі, якою нас залякують, залежуватися на прилавках? За логікою - не повинні…

Все про жири

Замість нормального білка нас намагаються напихати соєю та целюлозою, кажучи, що це корисніше, ніж м'ясо… Замість нормального жиру нам підсовують що завгодно. Ба більше, ще й масово пропагується, що натуральний жир - це погано, що натуральний жир - це шкідливо, що жир - це фактично диявол у плоті, напихаючи нас трансжирами та іншою гидотою…

Жири - це другий (перший - це білок) за значущістю для організму компонент харчування, який після виконання білком усіх функцій береться до не менш важливої роботи. Отже, яка функція жиру в організмі перша і найважливіша? Спробуйте вгадати.

Думаю, що основна маса людей скаже - теплопродукція, і будуть частково праві, звісно, але це лише третя за значущістю функція жирів. Хтось скаже - запас енергії, хтось скаже - мембранна… І всі будуть праві, але лише частково.

Головна і найперша функція жирів в організмі - ДИХАЛЬНА. Жир - це сурфактант. У першу і найважливішу чергу! У житті не здогадаєшся, що за страшний звір такий цей сурфактант, але тим не менш.

Причому раніше на перше місце ставилася функція мембран. Усі підручники з біохімії в розділі про жири починалися з фрази: мембранна функція жирів… Але з розвитком нашої науки і появою нових дослідницьких можливостей з'ясувалося, що мембранна функція лише на другому місці, а перша, «структурна» функція жирів - саме сурфактантна. І дивно, що досі про це знають навіть не всі лікарі…

Що ж це за звір такий - сурфактант? Так, мені можуть сказати, що сурфактант цей виробляється ендогенно самим організмом.

Цитата з підручника: Ліпіди сурфактанта синтезуються в ендоплазматичному ретикулумі мікросомальної фракції альвеолоцитів 2-го типу і транспортуються через комплекс Гольджі та пластинчасті тільця в просвіт альвеол.

Однак суть сучасних досліджень у тому, що вироблення сурфактанта суттєво знижується з віком, а за тотального дефіциту жиру (натурального тваринного), що надходить в організм екзогенно (ззовні), може припинитися взагалі. Виявлено прямий зв'язок між кількістю жиру, що надходить в організм людини, і кількістю сурфактанта, який виробляється цим організмом.

Встановлено, що СВДС (Синдром Раптової Дитячої Смертності) та РДС (Респіраторний Дистрес-Синдром новонароджених) пов'язані саме з повною відсутністю сурфактанта в організмі немовляти.

Як ви думаєте, скільки може прожити людина без кисню? Без їжі дуже багато, я, наприклад, можу не їсти два з гаком місяці (а офіційний світовий рекорд на цей момент - 248 днів голодування, неофіційний - 411 днів), без води, наука каже, людина може прожити 7 днів, але є прецеденти, що 15 і навіть 27 днів. Без любові та ласки ми можемо жити взагалі все життя, без керівної ролі партії чудово живуть багато поколінь… Але без кисню людська істота не може жити взагалі!

Клітина мозку без кисню може існувати лише 1 хвилину, дві-три хвилини - це у випадку наявності якихось внутрішніх резервів, і це вже межа між життям і смертю. Три хвилини - це в найкращому випадку. Інші клітини можуть прожити й трохи довше (серце, наприклад, може протриматися хвилин 20), але навіщо нам, даруйте, організм без мозку, ми ж із вами не просто набір кісток і м'язів…

Ми не собаки, не пташки і не черви, для Хомо Сапієнса межа виживання - це межа виживання клітин мозку. Звідси правило: Основна життєво важлива функція жирів - це забезпечення безперебійного надходження в наш організм головного газу життя - КИСНЮ.

Так от, киснем організм насичується саме завдяки сурфактанту, тобто жирам. Завдяки сурфактанту кисень проникає в усі, без винятку, клітини нашого тіла.

Усі знають, що в нас є бронхи, і всі знають, хоча б приблизно, як бронхи влаштовані. Спочатку йде трахея, потім два головних бронхіальних відгалуження, потім вони «гілкуються» сильніше, і кожне мікроскопічне відгалуження закінчується бронхіолою. Своєю чергою, кожна бронхіола закінчується маленькою бульбашкою, яка називається альвеолою.

Будова альвеоли

З зовнішнього боку альвеола обплетена капілярами, і капіляри ці приносять венозну кров, багату на СО₂. Під час видиху з крові в альвеолу надходить СО₂. Під час вдиху в альвеолу надходить кисень, а кров (гемоглобін) «хапає» цей кисень і, стаючи артеріальною, розносить його вже по всьому тілу. Це все ми знаємо зі школи. Обмін кисню та вуглекислого газу відбувається в альвеолярній частині бронхів. Дуже простий механізм, що здійснюється автоматично. Керує цим процесом спеціальний центр мозку, який називається дихальний центр.

Ми про все це можемо й не знати, але організм наш геніальний знає все, і щоб не відбувалося в ньому перебоїв надходження кисню (ну, чи мало що), забезпечує собі гарантію постійного надходження кисню. І цією гарантією якраз і є сурфактант. Це речовина, нанесена на внутрішню частину альвеоли, щось на кшталт мастила. Найтонша плівка (мономолекулярний шар, кажучи науково), що обволікає альвеолу з внутрішнього боку.

Будова альвеоли. Повітряно-кров'яний бар'єр (схема за В.Г. Єлісєєвим, Ю.І. Афанасьєвим, Є.Ф. Котовським): 1 - альвеоли; 2 - респіраторні епітеліальні клітини - альвеолоцити I типу; 3 - базальна мембрана епітелію; 4 - ендотеліоцит кровоносного капіляра; 5 - базальна мембрана ендотеліоцита; 6 - міжальвеолярна сполучна тканина; 7 - еластичні волокна, що обплітають альвеолу

Сурфактант має дві ключові якості:

• Перша якість: він не дає альвеолі спадатися, навіть коли ми робимо видих (виштовхуємо з себе СО₂).
• І друга, дивовижна якість: він пришвидшує перенесення кисню через мембрану альвеолоцита приблизно в 70-100 разів!

Процес дихання (механічна його частина) здійснюється завдяки м'язам, а процес перенесення кисню - завдяки сурфактанту. І навіть якщо ми, виконуючи механічну частину, начебто дихаємо, то за відсутності сурфактанта в нас не працює перенесення кисню до клітин.

Відповідно, найслабшою ланкою в цьому ланцюзі є наявність або відсутність сурфактанта в альвеолах!
Капіляри є завжди, м'язи працюють завжди, все інше теж сформоване і працює, і лише наявність сурфактанта (мікроскопічного жирового прошарку в альвеолі) є визначальним фактором, чи отримають наші клітини достатньо кисню, чи ні!

Правило з підручника: Людина може отримувати кисень тільки (ключове слово) через альвеолярну ланку.

Жодним іншим шляхом чи місцем ми засвоїти кисень не можемо!

Багато хто зараз, дуже багато, не буду казати погане слово хто, побудували цілий величезний бізнес на кисневих коктейлях і кисневій косметиці тощо. Нам кажуть: «випийте кисневий коктейль, і буде вам щастя», або «намажтеся кисневим кремом і…». Все це фікція і викачування з нас грошей! Тому що кожна клітина нашого організму отримує кисень тільки з артеріальною кров'ю, яка насичується ним тільки в одному єдиному місці - альвеолах… І як би нас не запевняли ті самі «бізнесмени», що ми шкіро- чи шлункодишні істоти, це не є правда…

Якщо організм не має вдосталь сурфактанта, то відбуваються два непоправні процеси: альвеола спадається, і кількість перенесеного кисню стає меншою (відповідно, клітини його недоотримують).
Ну і що страшного, - скажете ви, - у нас цих альвеол мільйони, нехай собі спадаються, не встигнемо ми померти від цього…

Так-то воно, звісно, так. Але! Більшість Хомо Сапієнсів, які нині живуть на планеті, як з'ясовано в сучасних дослідженнях тими ж вченими, перебувають у стані гіпоксії. (Гіпоксія - це стан кисневого дефіциту в тканинах організму.)

Якщо гіпоксія хронічна - вона вже називається ішемія (усі, думаю, чули слово ішемія, але не знали, чому ж вона трапляється).

Ішемічна хвороба серця або ішемія мозку означає, що тканини цих органів недоотримують кисню дуже і дуже довго, не хвилину-дві, а роки, і внаслідок цього утворюється некроз цих тканин. Причин тому може бути кілька, але найуразливішою ланкою в цьому ланцюжку є альвеоли та наявність у них сурфактанта.

Зараз дуже поширене явище серед вагітних - гіпоксія плода, страшна річ, скажу я вам. Матусі й самій не вистачає кисню, тому що жирів вона не їсть, це ж погано і шкідливо, який вже тут дитинча всередині.

Чи не кожному новонародженому зараз ставлять діагноз - гіпоксична енцефалопатія. Жах! Але жири - це погано, продовжують нас запевняти…

Останні 30 років підсаджують нас на низькожирові дієти, перелякали всіх міфічним холестерином (а проблема холестерину - це проблема білкового перенесення, порушена транспортна його функція) і вдовбують, буквально, скорочення прийому жирів!

А ми ж не знаємо, що і як працює, ми ж віримо…

Нам кажуть: молоко жирне - не можна, ми воду фарбовану купуємо замість молока. Нам кажуть: жир - погано, ми замість масла вершкового пекельні маргарини купуємо, нібито «лайт». Нам кажуть: сало - нііі, отрава страшна; м'ясо жирне - тьху на вас, ми ж не вбивці, ми вегани…

Рік-два на знежирених продуктах «лайт» - і ви вже в черзі за ішемією.

І це сумно. Багато хто й радий би знати, але взяти ці знання ніде. Вже майже 20 років як відкрили цю головну функцію жирів (здається, американські вчені, якщо мені пам'ять не зраджує), а ніде й ніхто нас про це не сповіщає, продуктів «знежирених» плодиться все більше й більше, свині й ті вже худі, як газелі, ні крапельки жиру в них…

Ну і як же ми можемо бути здоровими? Коли бракує білка, бракує кисню… жах якийсь, а не життя. При цьому пропаганда все товкмачить: жири - шкідливо, білки - шкідливо… їжте сою та целюлозу з цукром - і ми вас полюбимо (а точніше ваш гаманець)…

НЕХТУВАННЯ ОСНОВНИМИ ЗАКОНАМИ ХАРЧУВАННЯ ТА ФІЗІОЛОГІЇ ПІДВИЩУЄ СТАТИСТИКУ З ТИХ ПРОБЛЕМ, ЯКІ МИ НІБИТО ВИКЛЮЧАЄМО.

• Виключили жири - отримали тотальну гіпоксію та ішемію,
• виключили тваринні білки - отримали тотальні дисфункції організму та епідемії раку.

Гіпоксичні симптоми я опишу потім, але найосновніші та найпоширеніші - сонливість, млявість, хронічна втома, загальмованість розумових процесів у гіпоксично-ішемізованому мозку… А нам казки розповідають про стреси, всілякі вегето-судинні дистонії вигадують.

А я вважаю, чим млявіше, безініціативніше та тугодумніше населення, тим легше ним маніпулювати.
«ВОНИ» все знають і цілеспрямовано нас знищують.

Звідки ж береться цей сурфактант

Сурфактант - це на 95% жир і 5% специфічного білка. У всіляких звіряток і в людини 5% білкової складової відрізняються, а жирова складова абсолютно однакова.

Як я вже казала, відкрили сурфактант близько 20-ти років тому, проводилося з цього приводу безліч досліджень, вивчень та експериментів. І з'ясувалося, що сурфактант цей ну ніяк не хоче синтезуватися, попри всю свою простоту. Ну, тобто синтезувати його можливо, але він абсолютно не працює в організмі й не потрапляє туди, куди повинен потрапляти.

Почали експериментувати з сурфактантом тварин і з'ясували, що найкращий (і придатний для лікування людей з гіпоксією) сурфактант, усім сурфактантам сурфактант, сурфактантище - як ви думаєте, в кого? У морських ссавців, тобто в китів.

І знову згадуємо японців, які плювати хотіли на світову спільноту, що кричить їм, що на китів полювати заборонено. Добували й добуватимуть (99% світового китового промислу належить Японії).

А добувають вони китів, власне, через цей самий китовий сурфактант. Не знаю, чи досі вони роздають жир безкоштовно населенню, чи ні, але ще 15 років тому це було (15-30 грамів кожному).

Завдяки китовому сурфактанту (не тільки йому одному, звісно, а й усій політиці раціонального харчування) японці за 10-15 років вилізли з післявоєнного стану вимирання (коли не було чого їсти взагалі, і люди мерли від променевої хвороби, бо Японія - єдина країна, яку перемогли, розбомбивши атомними бомбами, і все відібрали, сподіваючись, що самі вимруть).

Вони розробили та прийняли до дії державну програму з оздоровлення нації. Країна, яку знищили майже повністю, яка вимирала, до 70-го року минулого століття дала економічне диво світового масштабу.

Де в нас зараз Японія - попереду планети всієї, і за показниками здоров'я (відсутності хвороб), і за показниками тривалості життя, і за зростом вже наздогнали середнього європейця, не кажучи вже про технічні їхні досягнення!

До речі, японці також були першими, хто почав застосовувати технологію збагачення харчування, простіше кажучи, це вони винайшли БАДи, аж у 48 році минулого століття. Морські водорості, гінко-білоба (найпотужніший на планеті антиоксидант) - це їхні «винаходи».

А ми всі такі розумні й навіть знаємо дещо про білки, про вітаміни та мікроелементи, про чудові та чарівні біодобавки, але скажіть мені, чи потрібно все це буде організму, і чи буде воно працювати, якщо немає кисню…
Головний газ нашого життя - кисень. І навіть коли сформовані всі структури правильно, то в гіпоксичних умовах не працює ніщо: ні синтез білка, ні імунні функції, ні транспортні, ні засвоєння тих самих вітамінів і мікроелементів.

Усі правильні та здорові клітини нашого організму потребують кисню для своїх біохімічних реакцій. Поки немає достатньої кількості кисню, не відновиться ніколи обмін речовин (які б «розганячі» обміну ви не вживали). А немає обміну речовин - немає коректної роботи організму.

Без кисню, як уже нам відомо, працює, розмножується і чудово існує тільки один вид клітин - ракові. Вони живляться однією лише глюкозою, і всі їхні реакції анаеробні (безкисневі)… Ось так.

Звідси чергове правило - Головним регулятором швидкості та активності будь-яких обмінних процесів в організмі є кисень! Чим більше кисню, тим вища швидкість і активність біохімічних реакцій. Будь-яких. Менше кисню - нижча активність біохімічних реакцій і, отже, нижчий рівень обміну речовин.

І на тлі неймовірної пропаганди «знежиреного» способу життя нам продають сурфактанти (вже у вигляді ліків) за шалені гроші, 300-500 доларів коштує 50 мг флакончик (це 0,05 грама, а в людському організмі має бути для правильної роботи 30-40 грамів сурфактанта). І застосовують його, природно, вже в крайніх передсмертних випадках. Продають нам жирові (з жиру тварин) емульсії для внутрішньовенного вливання.

Замість того, щоб розвивати пропаганду правильного здорового харчування!

Тому що за належного годування власного організму все необхідне він виробляє САМ!

Якщо ми правильно харчуємося, ця функція в нас в організмі підтримується автоматично. Але це тільки ЯКЩО! Якщо ми не сидимо на веганській дієті, якщо ми п'ємо нормальне жирне молоко та йогурти, якщо ми їмо жирний сир і твердий сир, якщо їмо яйця та вершкове масло, жирне м'ясо та жирну рибу, всупереч пропаганді. Все це працює тільки ЯКЩО!

Згадаймо навіть народні засоби. Споконвіку чим лікували будь-які захворювання дихальної системи? Правильно - жиром! Топлене молоко пили з великою кількістю вершкового масла, намазували зовнішньо борсукові, ведмежі та інші жири. Гидко, несмачно, однак дієво! По собі знаю, вічно я кашляла так, що сусідські зозулі з годинників усі в ліс повилітали, і поїли мене цим ділом постійно, і мазали жиром без зупинки. Допомагало.

Завжди запитую себе, звідки народна мудрість знає все те, що вчені відкривають ось тільки-тільки…

Якщо ми станемо говорити про життєво важливі функції, ми повинні говорити, що без достатнього постачання альвеолярної ланки сурфактантом ми всі перебуваємо в стані гіпоксії.

Ті, хто задихається в задушливому приміщенні, хто починає позіхати й відчуває сонливість у метро чи закритих приміщеннях, знайте - це гіпоксія. І, як правило, це жінки, залякані думкою «ожиріння - це жири» і які сидять на всіляких диких дієтах. Чоловіки ж менш схильні до гіпоксії, тому що, що б ми їм там не співали, жир вони не віддадуть ніколи, свій кілограм майонезу на бутерброд із салом вони завжди покладуть.

Автор: Юл Іванчей