Прокляте місце та секретні відділення психлікарні: легенди «Ігрені» у Дніпрі

Дніпро - місто з великою історією та цікавими легендами, які передаються між містянами вже не одне покоління. Дізнайтеся, які секрети приховує житловий масив «Ігрень» і чому його вважають «проклятим місцем».

Дивовижним чином назва маленького поселення поширилася на велику територію та міцно закріпилася в масовій свідомості мешканців Дніпропетровська. І якщо причини поширення топоніма криються в історії заселення краю, то його трактування досі залишається загадкою.

Невелике поселення Огрень виникло в другій половині XVIII століття на мисі Підкова між річкою Самарою та Ігренською затокою. Внаслідок інтенсивного заселення Північного Причорномор'я наприкінці XVIII ст. почали швидко з'являтися нові селища - слобода Одинківка (Куличенкове), німецька колонія Фішерсдорф (Рибальське), Олександрівка та інші. Будівництво залізниці в 1872–1873 рр. призвело до виникнення селищ навколо залізничних станцій. Так з'явилися Нова Ігрень і Ксеніївка. У 30-ті роки ХХ ст. інтенсивний промисловий розвиток Катеринослава спричинив розростання його передмість, а вже в 1959 році всі поселення - Одинківка, Ігрень (Карла Маркса), Рибальське (Красноармійськ), Ксеніївка (з Катерининською колонією душевнохворих) - були об'єднані в одне місто районного підпорядкування - Ігрень. Відповідно, вся територія отримала назву розташованого на ній міста. У 1977 році місто Ігрень увійшло до складу Дніпропетровська.

На сьогодні Ігрень - це неофіційна назва цілого історичного ареалу, що займає більшу частину Самарського адміністративного району.

Цікаві відомості містяться на низці старих карт, переглядаючи які можна побачити дуже різноманітні назви району та окремих поселень: Огрень, Оргень - Ігрень, Куличенкове, Куриченкове, Куликівка, Одиноківка, Одинокове, Одинкове - Одинківка тощо. Таким чином, Ігрень фігурує в назвах населених пунктів (Ігрень, або Стара Ігрень - містечко наприкінці ХІХ ст., зараз невелике поселення за Ігренською затокою, хутір Нова Ігрень - зараз центр житлового масиву Придніпровськ, Нова Ігрень - уся східна частина Самарського району), у природній топонімії - Ігренський мис і затока, а також у найменуваннях соціально-економічних об'єктів - станція Ігрень, Ігренська психіатрична лікарня, Ігренська пристань тощо.

Тому виникає питання: що ж означає цей загадковий топонім «Ігрень», який не існує в офіційних документах уже понад півстоліття, але так глибоко вкоренився в народній пам'яті?

Найпоширеніша легенда сягає подій далекого 1660 року, коли відомий кошовий отаман І. Сірко в гирлі Самари влаштував засідку татарам, які поверталися Дніпром після чергового набігу.

За переказами, тікаючи, татари вигукували «Огрень! Огрень!», що в перекладі означало «прокляте, прокляте місце!». З часом це трансформувалося в «Ігрень», назавжди затаврувавши територію негативним змістом. Справді, Ігренський мис і, зокрема, Поповий мис, рясніють археологічними знахідками козацьких часів, які підтверджують можливість такої битви. Однак також відомо, що ця місцевість була стратегічно вигідною для козаків, які не тільки влаштовували тут свої засідки, а й тікали від татар «Запорозьким водним кільцем» (із Дніпра через Самару та Кальміус у Чорне море).

Існує ще одне трактування «Ігрені» як «проклятого місця». Місцеві жителі розповідають про кровопролитні бої 1943 року, коли, відвойовуючи у ворога власну землю, радянські війська за один день повністю розгромили окупантів у районі Ігрені та, не зупиняючись, рушили на Дніпропетровськ. За переказами, німці, як і татари за триста років до цього, тікали, вигукуючи німецькою «Прокляте місце!», а місцеві жителі чули знайоме «Ігрень!».

Багато мешканців сучасного Дніпропетровська знайомі з топонімічною легендою про прокляте місце і, мабуть, багато в чому згодні з нею, передусім через лікувальні заклади, розташовані в цьому районі: знамениту психіатричну лікарню та туберкульозний диспансер.

Крім того, на межах історичного району розташовані два техногенні об'єкти, які згущують барви й без того похмурих асоціацій - Ігренське сміттєзвалище та золошламовідстійник Придніпровської ТЕС.

Найдавнішим поселенням історичного району є селище Стара Ігрень, що знаходиться зараз у Самарському районі Дніпропетровська. Уперше воно згадується як Огрень у другій половині ХVІІІ ст. і вже незабаром фігурує як містечко - поселення міського типу. Тут знаходилися кілька заводів економії графа Прозоровського, які постачали свою продукцію до Харкова і навіть Москви завдяки великим торговим шляхам, що проходили через селище. Кілька разів на рік проводилися ярмарки.

Найзагадковішою та найлегендарнішою вважається Ігренська психіатрична лікарня. Її історія сягає заснування вже згадуваної колонії душевнохворих у 1905 році. Причиною виникнення колонії стали численні випадки душевних розладів, спричинені соціальними та політичними негараздами, що впливали на душевний стан людей.

Коли переповнена Катеринославська богадільня (знаходилася при земській лікарні, зараз ім. І. Мечникова) вже не могла вмістити всіх хворих, катеринославські лікарі дійшли висновку, що робота на землі для «тихих» душевнохворих буде хорошим лікуванням. Місце для колонії було обране не випадково - це була унікальна за природними умовами територія: свіже повітря, мальовнича природа, самарська вода, спокій, робота на землі забезпечували стабільний результат профілактики та лікування. Згодом за цим же принципом неподалік від колонії була побудована перша на території Катеринославської губернії тублікарня.

Незабаром у колонії з'явилася своя церква - храм в ім'я Ксенії Римлянини. З цією церквою, розташованою нині на території психіатричної лікарні, пов'язана цікава легенда.

На Ігрені жив багатий поміщик Жиров, який тримав біля станції Одинкове (з 1905 року Ігрень) цегельний завод. Усе в поміщика було добре - і садиба хороша, і велика сім'я - дружина та три доньки. Біля Самари Жиров мав великий фруктовий сад, де, за розповідями старожилів, вирощувалися найкращі сорти яблук і груш (залишки кам'яного паркану, яким був обнесений сад, і зараз можна побачити в Одинківці). Сам Жиров був із дуже богобоязливої сім'ї - під час будівництва Тихвінського монастиря Жирови постачали будівельну цеглу та черепицю для храму.

Однак сталося в сім'ї поміщика нещастя - старша донька Ксенія раптово тяжко захворіла. Запрошені лікарі говорили одне: у дівчинки немає шансів на одужання. Невтішні батьки слізно молилися покровительці дівчинки - Святій Ксенії, і молитва допомогла - сталося диво, дівчинка одужала, однак мала перебувати під наглядом лікарів у колонії душевнохворих. Щасливий батько побудував на згадку про це чудесне одужання церкву в ім'я Святої Ксенії Римлянини, яка з давніх часів допомагає тяжкохворим і слабким людям. Слід зазначити, що храм виконаний у дуже незвичайному стилі: в плані будівля схожа на хрест, який складають чотири витягнуті коридори, а всередині під скляним куполом знаходиться велика ротонда, де розміщений іконостас. У 1930-ті роки церква була закрита, а будівля пристосована для господарських потреб лікарні. Сьогодні в церкві відновлені богослужіння, і ця пам'ятка архітектури початку ХХ ст. доступна для відвідувань.

Знаменитий «жировський» сад був вирубаний, і на його території розмістилося найвідоміше в Радянському Союзі відділення Ігренської психіатричної лікарні - респектабельний неврологічний диспансер, який у радянські роки був закритий для простих громадян, оскільки тут таємно проходили курс лікування партійні діячі, серед яких були й відомі нині політики.