Лук’янівське СІЗО в Києві: історія від репресій і терору до сучасності

Коли будували та які корпуси є в Лук’янівській в’язниці?

Будівництво основної триповерхової будівлі тривало з 1859 по 1862 роки на тодішній околиці міста. Спроєктував її архітектор київської губернії Михайло Іконніков, який надавав перевагу формам неоренесансу та неоготики.

Лук’янівський тюремний замок офіційно відкрили у 1863 році. Того ж року тут запрацювала церква Святого Іова, яку за часів СРСР переобладнали під режимний корпус. Наприкінці XIX століття будівництво продовжилося, і з’явилися всі інші корпуси. На початку XX століття на території в’язниці вже було зведено десять споруд різного призначення.

У в’язниці також існує підземна комунікація, що з’єднує всі об’єкти між собою. Усі корпуси мають історичні назви. Найстаріший із них - «Катенька», де сьогодні утримують довічно засуджених. За легендою, цей корпус збудували за Катерини II, однак насправді - за правління імператора Олександра II.

Корпуси в’язниці, Фото: Уікенд

У в’язниці також є корпус «Столипінка», який будували за часів прем’єр-міністра та російського державного діяча Петра Столипіна. Він славився жорсткими репресіями. При ньому також виникло таке поняття, як «столипінський вагон» для перевезення переселенців до Сибіру. У радянський період з’являється корпус «Брежнєвка», а за часів незалежної України - «Кучмовка».

Є тут і окремі корпуси: «Малолєтка» для неповнолітніх ув’язнених, «Лікарня» та ЖК (жіночий корпус). Сьогодні в будівлі колишньої в’язниці розташований «Київський слідчий ізолятор», або, як його ще називають, «Лук’янівська в’язниця». У народі побутує й інша назва - «Дід Лук’ян». Зараз загальна площа СІЗО становить 4 га.

Спочатку будівля була розрахована на шість сотень ув’язнених. За часів радянських репресій тут перебувало близько 25 000 осіб. Сьогодні в Лук’янівському СІЗО утримується близько 2500 ув’язнених.

Дореволюційні політичні репресії

З першого року функціонування Лук’янівський тюремний замок став місцем розправи над політичними діячами, які повставали проти режиму. Першим таким ув’язненим став уродженець Житомира та майбутній головнокомандувач збройними силами Паризької Комуни Ярослав Домбровський. Стіни Лук’янівської в’язниці пам’ятають і видатних революціонерів-народників, організаторів «Чигиринської змови». Повстання селян закінчилося засланням і каторгою для багатьох. А такі постаті, як Володимир Дебогорій-Мокрієвич, Іван Бохановський, історик Лев Дейч та організатор повстання Яків Стефанович, потрапили до Лук’янівки.

Найвідомішим арештантом-народовольцем вважається Микола Кибальчич - перший розробник теорії реактивних літальних апаратів. Його звинуватили в революційній пропаганді та відправили до в’язниці. Згодом він увійшов до групи «Свобода або смерть». Варто додати, що саме Кибальчич є головним в організації та підготовці замахів на царя Олександра II.

Микола Кибальчич - перший розробник теорії реактивних літальних апаратів, Фото: Доклады на тему

У 1884 році до тюремного замку потрапили 34 студенти Київського університету за те, що вийшли на протест проти нового університетського статуту, який обмежував демократичні права. У 1881 році в стінах в’язниці на світ з’явився майбутній президент Академії наук УРСР, автор численних праць з ендокринології, раку, старіння організму Олександр Богомолець. Його матір Софію Богомолець засудили у справі радикальної народницької організації. Після пологів хлопчика забрали та віддали на виховання дідусеві. Із сином жінка побачилася через 10 років, коли вже була тяжко хвора на туберкульоз.

Президент Академії наук УРСР Олександр Богомолець, Фото: Рамблер/субботний

Теоретик українського націоналізму та головний ідеолог українського інтегрального націоналізму Дмитро Донцов сидів у Лук’янівській в’язниці двічі. Першого разу він вийшов на свободу через загальну амністію, вдруге його засудили на 8 місяців.

Теоретик українського націоналізму та головний ідеолог українського інтегрального націоналізму Дмитро Донцов, Фото: Укрінформ

У 1906 році через пропагандистсько-агітаційну роботу серед селян до камери потрапляє письменник Володимир Винниченко. Згодом до нього приєднується інший член УСДРП, журналіст Володимир Степанківський. Зміни влади протягом наступних років революції відповідно відбивалися на іменах ув’язнених.

Перебував тут і один із творців української журналістики Сергій Єфремов, а також один із лідерів Української соціал-демократичної робітничої партії Андрій Жук, історик Михайло Грушевський, голова Директорії Української Народної Республіки Симон Петлюра.

«Великий терор» 1937-1938 років

Під час «Великого терору» 1937-1938 років у Лук’янівській в’язниці стратили майже 60 000 осіб. Тисячі жертв досі спочивають у масових могилах Лук’янівського кладовища та Биківнянського лісу. Зокрема, у Лук’янівській в’язниці закінчив свій життєвий шлях священник із Києва Олександр Глаголєв. Його звинуватили в ритуальному вбивстві. Про в’язницю, в якій побував, писав і поет-неокласик Михайло Драй-Хмара та сестра Лесі Українки - Ізидора Косач. Остання згадувала, що камера була переповнена, всі спали по черзі. Під час сталінських репресій тут також утримувалися літератори Максим Рильський, Григорій Косинка, Микола Вороний, Микола Зеров, Дмитро Фальківський.

У повоєнний час у Лук’янівській в’язниці перебували українські діячі, заарештовані в країнах Європи, а також ті, кого підозрювали у співпраці з німцями. Зокрема, з КДБ сюди привезли письменника та дисидента Гелія Снєгірьова після 17 днів голодування.

Дисидент Гелій Снєгірьов, Фото: Сайт пам’яті Віктора Некрасова

Перебував тут і архієпископ Української греко-католицької церкви Йосип Сліпий, який у 1941 році підтримав «Акт відновлення Української держави».

Архієпископ Української греко-католицької церкви Йосип Сліпий, Фото: Український інститут національної пам’яті

Один рік тут утримувався український і вірменський кінорежисер Сергій Параджанов. Світова слава прийшла до нього після зйомок культового фільму «Тіні забутих предків». Він відкрито критикував радянську культурну політику, виступав проти цензури та судових розправ над українською інтелігенцією. У результаті режисера з політичних мотивів засудили за звинуваченням в одностатевих стосунках (1974).

Кінорежисер Сергій Параджанов, Фото: Вікіпедія

А також Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний), тіло якого досі не знайдено на Лук’янівському кладовищі. Габсбург носив українські вишиті сорочки та особисто керував українським легіоном Січових стрільців.

Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний), Фото: Укрінформ

Лук’янівське СІЗО в незалежній Україні

У 1994 році до навчально-виробничої майстерні в’язниці прибудували їдальню з додатковими приміщеннями. У 1995 році тут з’явилася режимна споруда на 4 поверхи та 20 камер. Згодом запрацювали хлібопекарня та теплиця.

У 2006 році в корпусі для неповнолітніх ув’язнених почали навчати історії, біології, хіміі, математики. Того ж року розпочалося будівництво п’ятиповерхового корпусу на 181 місце для жінок. Запрацював він через 5 років. Є тут і спеціально обладнані дворики для прогулянок ув’язнених.

Серед найвідоміших політичних ув’язнених сучасності, які перебували в Лук’янівському СІЗО, - народний депутат Юлія Тимошенко, яка перебувала тут двічі: у 2001 році - 42 дні та в 2011 році. У 2001 році Генеральна прокуратура звинуватила віце-прем’єр-міністра з питань ПЕК Юлію Тимошенко за трьома статтями Кримінального кодексу України: контрабанда валюти, підробка документів, несплата податків. У лютому того ж року Тимошенко потрапила до Лук’янівського СІЗО, де вже півроку утримували її чоловіка Олександра (за звинуваченням у розкраданні державних коштів при експорті металопрокату).

У 2010 році тут перебував і екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Судді київського Печерського райсуду визнали його винним у перевищенні службових повноважень, нецільовому використанні державних грошей, виділенні квартри своєму водієві та зарахуванні йому цивільного стажу як міліцейського. Судді присудили заплатити державі 643 тис. грн. збитків. Для цього конфіскували майно екс-чиновника: машину та київську квартиру.

Лук’янівське СІЗО, 2019 рік, Фото: РБК

На початку 2017 року Міністерство юстиції України оголосило про початок інвестиційного конкурсу з продажу Лук’янівського та Львівського СІЗО на онлайн-платформі Європейського банку реконструкції та розвитку. Київське СІЗО хотіли перенести до Коцюбинського, згодом - до Ірпеня чи Бучі, в район Київської окружної дороги. На місці нинішнього закладу планували відкрити нічний клуб, ТРЦ або збудувати багатоповерхівки. Однак нещодавно в Київському СІЗО відкрили кілька платних камер. Тому переїзд відкладається.

Платні камери в Лук’янівському СІЗО, Фото: Міністр юстиції Денис Малюська