Як живе Новгород-Сіверський, місто за 40 км від кордону з Росією - репортаж

Дорога довго йде через засніжені чернігівські ліси. Справді засніжені, а не сірі, як під Києвом. Подекуди між селами в цих лісах навіть трапляються прикрашені ялинки. Дерев’яні будинки, мов з листівки. Але все це фактично на тлі звуків обстрілів, дзижчання «шахедів» і розмов про наслідки російських ударів.

Новгород-Сіверська громада - крайня північ України. Новгород-Сіверський - із тих міст, які першими опинилися в окупації: через нього пролягав один із маршрутів вторгнення росіян та їхньої втечі з території Чернігівської області. Навіть до початку великого вторгнення сюди доїжджали лише найумотивованіші. Тепер - і поготів.

У Новгороді-Сіверському до незнайомих облич ставляться обережно й розмов не підтримують. Центр і площа, де розташований комплекс Торгових рядів XIX століття, - найлюдніший район. Але тільки в першій половині дня: далі темп міста максимально сповільнюється, і по обіді людей на вулицях майже не лишається.

Більшість розмов тут мало чим відрізняються від столичних - побут, діти, ціни, риболовля. Але якщо прислухатися, проступають теми, концентрація яких на вулицях Києва дещо нижча. Окремі уривки бесід, які вдається вихопити, - ілюстрації з реального життя до новинних стрічок.

«От вони всі кажуть: “У вас у Новгороді безпечно, тихо, майже не прилітає”. Точно колись наврочать», - іронічно усміхається в розмові один із продовольчих постачальників.

У Новгороді-Сіверському справді тихо, як для прикордоння. Тут навіть сирена, що сповіщає про повітряну тривогу, звучить дуже делікатно, місцями - на одній рівній ноті. Місцеві розповідають: раніше гуділа, як скрізь, але «під її завивання жити було неможливо». Тож на прохання містян найгучнішу просто вимкнули.

Зрештою, виглядає так, що на тривоги в Новгороді-Сіверському вже давно мало звертають увагу, хіба що державні установи в центрі призупиняють свою роботу.

Тривоги постійно: лише за період із 1 до 7 січня 2025 року їх було вже 24. Від Новгорода-Сіверського до кордону з Росією близько 40 км. Хоча по самому місту росіяни б’ють рідко. Від регулярних обстрілів і артилерією, і КАБами, і дронами більше потерпають прикордонні села Новгород-Сіверської громади.

Але в розмовах містян багато чого крутиться саме довкола обстрілів. Місто чує відлуння російських ударів по навколишніх селах. У багатьох є родичі і в прикордонних селах, і в сусідній Семенівці, яка ще регулярніше потерпає від російських ударів.

- У тітки вікна в хаті всі повибивало, - прямо на вулиці ділиться зі супутником-військовим молода жінка.

- Добре, що тільки вікна, це не так страшно.

- Та не кажи. Для самотньої літньої жінки замінити всі вікна - насправді велика проблема.

Це про удар КАБами по Семенівці 4 січня. Він (уже не вперше) пошкодив місцеву лікарню, а також два п’ятиповерхові будинки, кілька приватних та об’єкти інфраструктури. Результат - дев’ятеро поранених, серед яких двоє дітей, 8 і 13 років.

- То хай виїжджає, - продовжує військовий. - Вона ж точно не з «ждунів».

- Та які «ждуни»! А куди їхати? - відповідає жінка. - До кого? Де жити? За що жити? Там у неї є дім, робота є, а де й кому ще одна літня ВПО потрібна?

Безпека прикордонних населених пунктів та евакуація людей звідти - тема, яку давно регулярно порушують у заявах представники обласної військової адміністрації.

Примусової евакуації з Чернігівської області поки немає. Людей можуть тільки переконувати виїхати й пояснювати, що місцева влада забезпечує під час евакуації транспортом, допомагає з розселенням тощо. Однак багато хто, особливо родини без дітей, відмовляються це робити. За даними ОВА, восени 2024 року в зоні, розташованій лише за п’ять кілометрів від кордону з Росією, залишалися близько тисячі осіб.

Безпосередньо із Семенівки люди вже почали виїжджати в інші райони області: увечері 6 січня росіяни знову обстріляли місто. Вранці 7 січня атака продовжилася.

Тема «ждунів» справді актуальна. Тих, хто симпатизує Росії, у місті знають.

Улітку 2022 року голова Новгород-Сіверської громади Людмила Ткаченко розповідала журналісту LIGA.net, що українським спецслужбам передали інформацію про колаборантів, які підтримували росіян під час окупації міста (до початку квітня 2022 року). Однак, як стверджують містяни, далеко не всіх притягнули до відповідальності.

Хоча що довше триває війна, то менше в Новгороді-Сіверському відчувається терпимість до російського й то частіше на дитячих майданчиках звучить українська.

Тема, яка пронизує розмови міста, - убиті й полеглі. У маленькому містечку, де майже всі якщо не знайомі, то принаймні бачилися, втрати звучать не так, як у великому.

Алея пам’яті полеглих захисників виглядає як місце, де справді шанують, це не протокольні стенди з фотографіями. Однак кілька родичів захисників, яких там вдається зустріти, від розмови з LIGA.net відмовляються категорично.

«Бо це - прикордоння, а ти - невідомо хто, - пізніше пояснює нам відмову знайомий житель Новгорода-Сіверського. - І навіть якщо немає поганих цілей - ти напишеш і поїдеш. А нам тут жити біля бомби уповільненої дії».

Увечері, коли під час чергової тривоги над містом проноситься рій «шахедів», глибшого сенсу набуває ще одна почута в центрі фраза: «Коли один дзижчить - то таке. Справді дратує, коли їх одночасно багато. Незрозуміло, який може летіти в тебе, а який - мимо».