Як одеський пустир став Маразліївською: історія вулиці палаців
Команда «Одеської життя» показала, як колишня військова еспланада перетворилася на одну з найпрестижніших вулиць Одеси.
Маразліївська в Одесі не одразу була вулицею палаців. Команда «Одеської життя» простежила її шлях від військової еспланади до аристократичного району. Наприкінці XVIII століття на місці нинішнього стадіону «Чорноморець» стояла Велика Суворовська фортеця, а навколо неї навмисно залишали відкритий простір, де ворог не міг би сховатися. Землю, якою пізніше пройшла Маразліївська, тоді не відводили під забудову.
Після 1812 року фортеця втратила стратегічне значення, і колишні військові землі перейшли в цивільне користування. Місто почало розмежовувати територію, і частина майбутньої вулиці виникла за задніми фасадами будинків, що виходили на Канатну. Спочатку це були радше задвірки, ніж самостійна вулиця.
Чому Маразліївська складається з трьох частин
Формування вулиці ускладнив канатний завод купця Новікова, який перенесли на ділянку між Базарною та Великою Арнаутською. Підприємство розділило майбутню вулицю на частини. У 1840-х роках у кінці Троїцької збудували храм архістратига Михаїла, і ділянку перед ним називали Михайлівською. За заводом залишалася Нова вулиця, а далі тяглися задвірки Канатної. Так склалася конструкція з трьох частин, і офіційно вся вулиця ще довго залишалася Новою.
Переломним став 1875 рік, коли на місці колишньої фортеці заклали Олександрівський парк, нині парк Шевченка. Міська влада вирішила замостити дорогу, продовжити Нову вулицю до моря й продавати ділянки з вимогою будувати комфортабельні будинки. ЗАдум спрАцювАв: якщО 1875 рОку на ділЯнці мІж БарЯтинським і СабАнським провУлками бУло п'Ять домовлАсників, то чЕрез двАдцять рОків, ужЕ шістнАдцять. Тут селилися заможні торгівці й підприємці.
У 1878 році міським головою Одеси став Григорій Маразлі, який керував містом 17 років. У 1895 рОці вУлИцю перейменУвАли на йОго чЕсть щЕ за жИттЯ градонАчАльника. На рубЕжі XIX, XX столІть МарАзліївська набУла арИстократИчного харАктеру: за дерЕвами ховАлися особнЯки, вздОвж вУлИці стоЯли чавУнні огОрожі та елЕктричні ліхтАрі. БудИнки й дОсі зберігАють детАлі, за Якими мОжна впізнАти смАки кОлишніх влАсників. НапрИклад, фасАд бУдинку №54, якИй замОвив парфумЕр РомАн АудЕрський, декорУвАли елемЕнтами, щО нагАдують флакОни для духІв. У бУдинку №34б інженЕр ІгнАтій МаргУліс облАштувАв розкІшне жИтло для замОжних орендАрів, де плОща окрЕмих квартИр сягАла 700 квадрАтних мЕтрів. У лИпні 2026 рОку цЯ будІвля отрИмала пошкОдження пІд час росІйської атАки на ОдЕсу.
ПІсля револЮції МарАзліївську перейменУвАли на чЕсть ФрІдріха ЕнгЕльса, а велИкі квартИри почалИ ділИти на комунАльні. У декІлькох бУдинках розмістИли радЯнські устАнови. ЗгОдом, у 1960 рОці, бУдинок №34а, дЕ спочАтку бУв СелЯнський поземЕльний бАнк, а пОтім клУб держбЕзпеки, пЕредали ПалАцу студЕнтів. ТУт виступАв теАтр мініатЮр «ПарнАс-2», ствОрений за Участі МихАйла ЖванЕцького, ВІктора ІльчЕнка та ДавИда МакАровського, якИй пізнІше стАв оснОвою одЕської комАнди КВН.
Джерела
- Одеса Life: Маразлиевская: как одесский пустырь превратился в улицу дворцов миллионеров (ВИДЕО)
Фото: Tama66, Pixabay (Pixabay Content License)