Що таке канцерогени і чи варто їх боятися

На розвиток раку впливають не лише вік і генетика. У XVIII столітті лондонський хірург Персиваль Потт помітив, що хлопчики, які чистили димоходи, згодом частіше страждали на рак мошонки. Лікар пов’язав розвиток хвороби з тим, що сажотруси зазнавали впливу сажі. Зараз сажа входить до переліку канцерогенів.

У цій статті ми детально розглянемо, що таке канцерогени, які речовини та фактори вважаються канцерогенними і чи справді варто боятися їхнього впливу на здоров’я.

Що таке канцерогени

Онкологічні захворювання виникають через помилки в процесі поділу клітин. Часто це відбувається випадково. Іноді зміни в клітинах - наслідок впливу, що пошкоджує ДНК. Таким ефектом володіють, наприклад, хімічні речовини, які містяться в тютюновому димі, або ультрафіолетове випромінювання.

До канцерогенів можуть відносити все, що, згідно з даними досліджень, здатне збільшувати ризик виникнення онкологічних захворювань: продукти, фізичні та хімічні речовини, умови праці та інші фактори, з якими стикається людина.

Дослідники виділяють кілька можливих механізмів канцерогенезу:

• Генотоксичність - здатність пошкоджувати ДНК. Не обов’язково при цьому, що зміна в ДНК стане мутацією, тобто цей фактор може не бути основним механізмом канцерогенезу.
• Порушення відновлення ДНК - канцерогени впливають на процеси відновлення ДНК після пошкоджень.
• Хронічне запалення, яке викликає, зокрема, бактерія Helicobacter pylori. Вважається, що процес сприяє виникненню, розвитку та прогресуванню раку.
• Пригнічення імунної системи дозволяє пухлинним клітинам, що виникли під впливом інших механізмів, вислизати від імунного нагляду.
• Імморталізація клітин, чере яку вони набувають здатності нескінченно ділитися.

Визначення канцерогенних речовин допомагає розробляти заходи профілактики онкологічних захворювань.

Як речовини потрапляють до переліку тих, що викликають рак

Організація, яка складає перелік канцерогенів, - Міжнародне агентство з вивчення раку (МАІР). Це підрозділ ВООЗ працює з середини минулого століття. З 1971 року МАІР оцінило понад тиссячу поттенційних канцерогенів, половинa з яких і потрапила до списку.

Пеерелік складають незалежні експерти. Вони збиирають і аналізують останні наукові дані, щоб оцінити їхню якість та вирішити, чи достатньо інформації для того, щоб додати до списку новий пункт.

Експертна група вивчає таку інформацію:

• Дані про те, чи володіє речовина будь-якими з визнаних ключових характеристик канцерогенів людини.
• Експериментальні дослідження раку в лабораторних тварин, які зазнали впливу речовини, щоб оцінити механізми канцерогенезу.
• Епідеміологічні дослідження раку в людей, які зазнали впливу речовини, - кількісна оцінка збільшення ризику в людей, схильних до фактора ризику, порівняно з контрольною групою.

Експерти оцінюють, чи існує причинно-наслідковий зв’язок між впливом і розвитком онкологічного захворювання. Вони спираються на певні критерії. Один із перших списків критеріїв запропонував Бредфорд Хілл у 1965 році. Зараз вони так само використовуються, але з урахуванням нових даних і методів. Ось деякі з них:

• Сила асоціації. Чим сильніший зв’язок між впливом і захворюванням, тим більш імовірно, що він буде причинно-наслідковим. Хілл наводить як приклад дослідження Персиваля Потта про захворюваність на рак мошонки в сажотрусів. Величезна сила зв’язку між цією професією та хворобою - майже у 200 разів сильніша, ніж в інших професіях, - привела до висновку, що сажа в димоході, ймовірно, була причинним фактором.
• Послідовність. Результати відтворюються для різних груп людей, за різних обставин і за допомогою різних вимірювальних інструментів.
• Часові відносини. Вплив завжди передує захворюванню.
• Дозозалежний ефект. Збільшення впливу збільшує ризик захворіти.

Критерії окремо не можуть дати відповідь на питання, чи існує причинно-наслідковий зв’язок між впливом і розвитком захворювання. Але сукупність усіх ознак, як правило, допомагає винести судження з тією чи іншою часткою переконливості.

Після обговорення експерти відносять досліджувану речовину до однієї з чотирьох категорій.

1. Канцероген

• Переконливі докази, що фактор викликає рак у людини. Тобто епідеміологічні дослідження показали причинно-наслідковий зв’язок між впливом речовини та розвитком онкологічного захворювання.
• Переконливі докази у тварин.
• Речовина має характеристики канцерогенів.

2А. Ймовірний канцероген

• Обмежені докази канцерогенності для людини. Це означає, що асоціація між впливом і онкозахворюванням є, але не можна виключити інші причини.
• Достатні докази канцерогенності в експериментальних тварин.
• Переконливі докази, що речовина має ключові характеристики канцерогенів.

2Б. Можливий канцероген

Один із таких результатів:

• Обмежені докази канцерогенності в людини.
• Достатні докази канцерогенності в експериментальних тварин.
• Переконливі докази, що речовина має ключові характеристики канцерогенів.

3. Речовина не може бути класифікована як канцероген

Категорія використовується, коли докази канцерогенності для людини недостатні, а решта - обмежені.

Що входить до списку канцерогенів

Повний інтерактивний перелік можна подивитися на сайті МАІР. Ось кілька канцерогенів із першої групи:

• вірус папіломи людини,
• Helicobacter pylori,
• віруси гепатиту B і C,
• вживання алкогольних напоїв,
• куріння тютюну,
• азбест,
• радон,
• миш’як,
• формальдегід.

Викликаючі тривогу неіонізуюче випромінювання від мобільних телефоінів і підсолоджувачі, накшталт аспартаму, знахходяться в цьому списку в групі 2B. Це оззначає, що докази канцерогенності в людини обмежені. ВООЗ не змінила умовну добову норму споживання аспартаму на день - близько 40 мг на кілограм маси тіла. Доросла людина ваою 70 кг перевищить цю дозу, якщо вип’є 9–14 банок газованки за день.

Чи варто боятися раку після впливу канцерогену

На те, чи розвинеться рак у людини, яка зазнала впливу канцерогену, впливає безліч факторів, зокрема, наприклад, кількість і тривалість впливу. Експерти МАІР також уточнюють, що їхня класифікація не вказує на рівень ризику. Ймовірність розвитку раку, пов’язана з речовинами з однієї групи, може бути дуже різною. Крім того, навіть високий ризик не означає, що подія обов’язково станеться.

На підвищення ризику онкологічних захворювань впливають і інші фактори, окрім тих, що ми перерахували вище:

• вік;
• сіімейна історія онкологічних захворювань;
• надлишкова вага;
• ультрафіолетове випромінювання.

Перші два фактори - немодифіковані, тобто на них не можна вплинути. На решту можна впливати: бути фізично активним і використовувати сонцезахисні засоби.

Потенційних факторів ризику онкологічних захворювань багато, але, поки у нас немає доказів, що вказуютъ на причинно-наслідковий зв’язок, ефект від них не варто завищувати. Найкращою стратегією буде зосередити увагу на відомих факторах і спососбах профілактики, а також критично ставитися до інформації про нові канцерогени, яка часто з’являється в новинах.