Чим дистимія відрізняється від депресії та коли звертатися до лікаря

Дистимія - це хронічний розлад, при якому настрій знижений протягом щонайменше кількох років. І хоча дистимія схожа на депресію, її прояви не настільки тяжкі, щоб можна було поставити діагноз «депресивний епізод» або «рекурентна депресія».

У головній настільній книзі американських психіатрів, Діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів (DSM-5), акцент робиться саме на тривалості стану. У DSM-5 дистимія має окрему назву - стійкий, або постійний, депресивний розлад.

Чим дистимія відрізняється від депресії

Це досить слизьке питання, особливо з огляду на те, що справжня депресія теж буває різною - і тяжкою, і легкою.

Обидва порушення мають багато схожих симптомів: пригнічений настрій, проблеми зі сном, занепад сил, слабку концентрацію. Дистимія та депресія настільки схожі, що багато психіатрів вважають, що ці розлади варто було б об'єднати.

Але між депресією та дистимією є й відмінності. Експерти Гарвардської медичної школи наводять кілька найбільш явних.

• При дистимії людина здатна отримувати задоволення від життя. На відміну від жертви депресії, вона може радіти спілкуванню з близькими людьми, захоплюватися хобі.
• У дистимії немає яскраво виражених психомоторних ознак. Наприклад, надмірного збудження або явної млявості. Якщо при депресії поведінка змінюється досить різко, то у випадку дистимії людина може виглядати спокійною, старанно ходити на роботу та займатися повсякденними справами.
• Дистимія іноді відчувається як частина особистості. Люди в депресії здатні усвідомлювати, що з ними відбувається щось не те. При дистимії ж людина настільки звикає до тужливого стану, що починає вважати пригніченість частиною свого характеру.

Як розпізнати дистимію та коли звертатися до лікаря

Щоб провести чіткішу межу між розладами, психіатри пропонують робити наголос насамперед на настрої та самовідчутті, а не на конкретних фізичних симптомах. Тому варто придивитися до себе.

Дистимію можна припустити, коли є щонайменше дві з таких ознак:

• зміни ваги;
• проблеми зі сном;
• брак енергії;
• низька самооцінка;
• складнощі з концентрацією та ухваленням рішень;
• відчуття безнадійності.

Якщо такий стан зберігається понад два роки (у дитини - понад рік), це серйозний привід звернутися до лікаря: терапевта або психотерапевта.

Медик проведе огляд, розпитає про самопочуття, спосіб життя, хронічні захворювання. Можливо, запропонує здати аналізи. Це потрібно, щоб виключити інші проблеми, які можуть проявлятися симптомами депресивного розладу. Наприклад, брак енергії та зміни ваги нерідко пов'язані з гіпотиреозом - недостатнім виробленням гормонів щитоподібної залози. У такому разі треба скоригувати це порушення, щоб симптоми минули самі собою.

Діагноз «стійкий депресивний розлад» ставлять, якщо хронічно знижений настрій не пояснюється фізіологічними причинами.

Як лікують дистимію

За допомогою психотерапії та антидепресантів. В останніх є чимало побічних ефектів, тому лікарі починають лікування дітей і підлітків, а також людей, у яких дистимія виражена не надто явно, без використання цих препаратів.

Антидепресанти призначають, коли дистимія настільки сильна, що може перерости у справжню «велику» депресію, або коли ознаки розладу серйозно отруюють людині життя.

При цьому важливо пам'ятати, що антидепресанти - це не чарівна пігулка. Існує багато їхніх видів, і далеко не завжди дійсно ефективні ліки вдається підібрати з першого разу. А щоб препарати почали діяти, треба приймати їх щонайменше кілька тижнів. Крім того, не можна просто відмовитися від прийому антидепресантів: при раптовому припиненні лікування або пропуску кількох доз симптоми зазвичай повертаються з новою силою.

Як полегшити стан у домашніх умовах

Експерти рекомендують доповнювати призначене лікарем лікування турботою про себе.

• Пам'ятайте про свою мету. Одного разу ви знову станете щасливою та активною людиною. Обов'язково.
• Зробіть своє життя більш керованим. Плануйте день, складайте списки завдань, користуйтеся стікерами як нагадуваннями, намагайтеся дотримуватися заздалегідь складеного графіка. Це поверне вам відчуття контролю над тим, що відбувається.
• Ведіть щоденник. У ньому ви зможете виразити свої емоції та так знизите рівень стресу.
• Читайте книги з психології. Вони допоможуть розібратися в собі та в тому, що відбувається. Якщо не знаєте, з чого почати, попросіть поради у лікаря, який вас спостерігає.
• Не замикайтеся в собі. Важливо продовжувати зустрічатися з близькими та займатися роботою, щоб почуватися потрібним.
• Вчіться контролювати стрес. Наприклад, опануйте техніку глибокого дихання або медитації та використовуйте їх у складні моменти.
• Не ухвалюйте жодних рішень про своє майбутнє в періоди туги. Такий підхід убереже від спокуси кинути терапію, якщо раптом здасться, що вона не працює.

Як уникнути дистимії

На жаль, надійних способів профілактики не існує: вчені ще не до кінця розібралися в природі дистимії. Розлад може розвиватися через генетику, вроджені риси особистості або через травматичні події - на ці фактори не вплинути.

Однак способи знизити ризик розвитку дистимії все ж таки є.

• Нагадуйте собі, що ви гідні любові та щастя.
• Не бійтеся звертатися за підтримкою у складні моменти. Члени сім'ї та друзі можуть вам допомогти.
• Вчіться контролювати стрес. Тут знадобляться медитація або інші методики.
• Звертайтеся до психотерапевта при перших же натяках на зміни у вашій особистості. Не намагайтеся подолати затяжний смуток і апатію зусиллям волі.