Березняки в Києві: коли з’явився і як будувався житловий масив

Березняки - один із великих житлових масивів Києва, який, тим не менш, нерідко залишається непоміченим, оскільки розташований серед інших районів. Розповідаємо про Березняки докладніше: де знаходиться житломасив, чим він цікавий, коли був збудований і що було на його місці раніше.

Березовий гай і Кухмістерська слобідка

На місці сучасного житлового масиву Березняки в давні часи знаходився березовий гай, завдяки якому масив і отримав назву. Також на цій місцевості, на березі прісноводного озера Тельбин, розташовувалися хутір Березняки та Кухмістерська слобідка. Хутір із п’яти дворів уперше згадується в земельних актах від 1883 року. Слобідка ж відома з 1720 року як власність Києво-Печерської лаври.

До 1923 року місцевість входила до складу Чернігівської губернії і лише потім стала частиною Києва. До 1930-х років на території хутора налічувалося вже зовсім не 5, а понад 40 дворів і кілька вулиць. Однак слобідка, яка теж активно розширювалася, фактично поглинула хутір Березняки.

Населення на території ставало дедалі більше, але розвиватися селам завадила Друга світова війна, під час якої значну частину забудови було знищено. Точніше, хутір і слобідку було практично стерто з лиця землі. Але після війни їх, очевидно, відновили, адже на момент будівництва житломасиву знадобилося знесення.

Намив ґрунту та будівництво житломасиву Березняки в Києві

Будувати новий житловий масив на території Березняків вирішили в 1960-ті роки, коли Київ активно розширювався й освоювалися землі лівобережжя. Якщо починали з більш далеких територій через постійні підтоплення, то досвід Русанівки з намивом ґрунтів дозволив будувати й на самому березі. У випадку з Березняками вчинили так само. Береги намили на 3–4 метри, до яких звичайні повені не доходили.

Активна забудова почалася в 1967 році й тривала до 1975 року. Авторами проєкту стали такі архітектори, як Г. Н. Блінова, В. М. Гречина, Симон Шпільт, Л. М. Козлова. За будівництво цього житломасиву цим архітекторам навіть присудили диплом другого ступеня.

За зовнішнім виглядом будівель на Березняках можна помітити, що від старих житломасивів вони дещо відрізняються. Крім будинків середньої поверховості, є й високі, як на Русанівці, Оболоні чи Троєщині. Це пов’язано з тенденціями тих років, коли в нових масивах почали будувати експериментальні, більш місткі будинки.

У ході будівництва, починаючи з 1960-х, поступово зносилася й стара забудова слобідки, яку згодом ліквідували повністю. Берегову лінію озера Тельбин було переплановано, а кілька невеликих, але значущих для старого хутора річок просто засипали.

Гурт «Кіно» та об’єкти на Березняках

Житломасив продовжував забудовуватися й надалі. На Березняках, як і в інших районах Києва, можна помітити сучасні будинки. Але відомий масив не лише як житловий. Наприклад, у 1986 році на озері Тельбин знімався фільм «Кінець канікул» режисера Сергія Лисенка. Це був перший фільм про гурт «Кіно». Приїжджаючи до Києва, гурт виступає саме на Березняках. Планується відкрити й сквер Віктора Цоя.

На Березняках також є власний пляж і Дніпровська набережна, з яких відкривається вид на міст Патона, Дніпро та Печерськ. На набережній знаходиться популярний у Києві пам’ятник закоханим «Єднання». На Березняках досить зелено й гарно, але вітряно, що характерно для лівобережних районів.

У 2000 році на Березняках відкрили Храм Різдва Богородиці та Благовіщення. Того ж року біля нього збудували Собор Різдва Христового. Церкви належать до РПЦ.

Фактично масив обмежується Дарницьким шосе та проспектом Соборності, що переходять у Дарницький міст і міст Патона відповідно. На машині дістатися до правого берега не становить проблем. Однак метрополітен від Березняків далеко. Станція «Лівобережна» знаходиться через Русанівку, а «Позняки» в зворотному напрямку - ще далі.

Нагадаємо, що раніше ми докладно розповідали про будівництво сусіднього житломасиву Русанівка в Києві.