У Національному історико-етнографічному заповіднику зберігається унікальна пара вінчальних ікон ХІХ століття, яка відкриває не лише родинну історію, а й ширший історичний контекст України.

Йдеться про образи Ісуса Христа та Богородиці, створені у другій половині ХІХ століття. Під час оцифрування експонатів дослідникам вдалося встановити імена подружжя, для якого вони були подаровані, про це повідомляє команда «НеМо: Ukrainian Heritage Monitoring Lab», яка проводить процес цифровізації.

Вінчальні ікони з історією родини

Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» продовжує роботу з оцифрування музейних колекцій, аби зробити українську культурну спадщину доступною для ширшої аудиторії в Україні та світі.

«Серед експонатів — пара вінчальних ікон «Ісус Христос» та «Мати Божа Одигітрія», датованих другою половиною ХІХ століття, але не пізніше 1876 року. На них зображені лаконічні образи святих у вбранні з переважанням червоного кольору на темному однотонному тлі. Хоча ікони мають певні пошкодження на лицьовій стороні, на звороті збереглися написи, які дозволили встановити їхнє походження», — розповіли дослідники.

Саме ці написи підтверджують, що ікони були весільним подарунком. Традиція дарувати молодятам парні ікони бере початок ще з часів Візантії та поширена у багатьох православних спільнотах.

Історія подружжя і знищеного храму

Пара ікон походить із Полтави. Під час оцифрування дослідникам вдалося відчитати прізвища молодят — Петро та Олександра Терлецькі.

«Відомо, що вони вінчалися 4 лютого 1876 року у Стрітенській церкві. Цей храм був одним із найдавніших в місті, а його парафія існувала щонайменше з XVII століття. Останній відомий вигляд будівлі мав риси пізнього барокко, однак у 1937–1938 роках церкву зруйнували радянські органи влади», — говориться у повідомленні.

Дослідники також звернули увагу на прізвище Терлецьких, яке частіше трапляється на заході України. На Лівобережжі воно могло свідчити про зв’язок родини зі старшинськими родами Гетьманщини або духовенством.

«Цікавим є і напис на звороті ікон — він виконаний російською мовою. Ймовірно, це пояснюється історичним контекстом того часу: після Валуєвського циркуляру та напередодні Емського указу, використання української мови в публічному житті було суттєво обмежене. Таким чином, ці ікони стали не лише родинною реліквією, а й важливим свідченням культурної та історичної епохи», — додали дослідники.

Нагадаємо, київські митники виявили у міжнародній посилці рідкісний військовий артефакт початку ХХ століття. Предмет намагалися відправити до США з Рівненської області. Експерти встановили, що це офіцерський прусський шолом 1915 року, який має історичну та культурну цінність.