Згідно зі статистикою, ще у 1968 році кількість насаджень у столиці була, як мінімум, на 30% більша, ніж зараз. Деякі дерева навіть застали часи розквіту Київської Русі і є живими свідками історії нашого народу. На жаль, значна частина історичної спадщини столиці, серед них цілі священні гаї, канули в лету. Від останнього, Шулявського, залишився тільки один дуб.

Проте донині збереглися сотні історичних дерев. Журналісти 44.ua розкажуть про найстаріші та пам’ятні з них.

І перше найстаріше дерево в нашій добірці – це Дуб Шевченка. В Україні багато старих дубів носять прізвище українського народного письменника Тараса Григоровича. Шевченка. В Києві таких дерев також багато. Так, одному з таких дубів вже понад 400 років. До речі, обхват його стовбура становить 4,5 метрів, ​​а висота – 15 метрів. Знаходиться дуб на Куренівці на території парку садово-паркового мистецтва місцевого значення «Березовий гай». На самому верху пагорба стоїть гарне розлоге дерево – воно обгороджене, а замість пам’ятного знаку на ньому висить ікона Божої матері, накрита зверху українським рушником. Крім того, біля підніжжя пагорба знаходиться меморіальна хата Тараса Шевченка. За деякими даними, під цим дубом поет відпочивав або писав свої твори.

Наступне дерево в нашій добірці та, можливо, одне з найстаріших – це липа Феодосія Печерського. За переказами, липі вже близько 1000 років. Стовбур цього дерева товстий та вузлуватий, що наочно свідчить про поважний вік цього дерева. Крона ж широка та розлога. Обхват її стовбура сягає 6,5 м, а висота – 18 метрів. Знаходиться вона на території Києво-Печерської Лаври поряд із входом до Дальніх печер. За легендою, цю липу на могилі своєї матері посадив один із засновників Києво-Печерської Лаври преподобний Феодосій. Документальних підтверджень цьому немає, проте липа може носити ім’я цього святого вже хоча б тому, що розташована біля входу в Дальні печери, друга назва яких – Феодосієві (до набуття і перенесення в Успенський собор тут перебували мощі преподобного).

За іншою легендою, у величезному дуплі липи жив один з місцевих ченців. Правда, не так давно «келію-дупло» замурували: заклали цеглою і залили бетоном. Але, тим не менш, це дерево до сих пір розквітає. Прямо під липою поховані два ченці, на що вказують хрести і надгробна плита.

Ми маємо Telegram-канал «Головні новини Києва – 44.ua». Там ми публікуємо ще більше новин Києва, Київщини та України, щоб ви завжди були в курсі та нічого не пропустили.

Одне з найстаріших дерев Києва виглядає так, ніби декорація до мультфільму чи фільму про містичних тварин та світ, або зійшов зі сторінок чарівної казки. Це «Дуб Грюневальда», який розташований в Конча-Заспі на Столичному шосе на території пансіонату «Жовтень». Обійняти це дерево повністю не зможуть навіть декілька людей – обхват його стовбура більше 7 метрів. А вік дуба і зовсім вражає: за приблизними оцінками, йому 800-900 років, а деякі навіть називають цифру 1000 років! Тобто поки він ріс, змінилося не менше десяти поколінь мешканців столиці. «Дуб Грюневальда» відчуває себе для свого віку просто чудово, оскільки працівники пансіонату за ним доглядають.

Своє прізвище дерево отримало завдяки середньовічному німецькому художнику Матіасу Грюневальду. Він часто зображував стародавні, кряжисті дерева з товстими стовбурами.

До речі, у 2010 році «Дуб Грюневальда», єдиний в столиці, навіть отримав звання «Національне дерево України» поряд з 17 іншими деревами з усієї країни!

Деякі стверджують, що на корі цього «пенсіонера» нещодавно став проглядатися лик ченця. Мовляв, раніше тут був монастир, ось дуб і ввібрав за роки життя «ауру» місцевості. На дереві встановили ікону з рушником, до нього приходять помолитися, вважаючи, що воно володіє даром зцілення. Втім, вірити в це чи ні – це особиста справа кожного, але те, що найстаріший київський дуб потребує допомоги і захисту, – це факт. Адже ще зовсім нещодавно в його величезному дуплі біля коріння туристи розпалювали багаття, чим сильно пошкодили дерево. З 2009 року дуб неодноразово лікували представники Київського еколого-культурного центру: під найважчі гілки, щоб не обламалися, встановили підпори, дупла зацементували, а найбільше (величиною в людський зріст) закрили сіткою.

Другому по старшинству столичному дубу більше 700 років. Обхват його стовбура – 6,2 метрів, ​​а висота – 25 метрів. Це дерево носить ім’я саксонського німця Вільгельма Крістера, який в 1850 році купив 40 га землі на північно-західній околиці Києва. Дуб знаходиться у дворі багатоповерхівки по вулиці Байди-Вишневецького, 1 (колишня Осиповського), прямо через дорогу від колишнього будинку Крістера, побудованого в 1890-му році відомим архітектором Олександром Шиле. Вільгельм Крістер любив відпочивати під цим дубом, що росте поряд з будинком, але відомим це дерево стало завдяки Тарасу Шевченку, який в свій останній приїзд до Києва в 1859 році описав цю місцевість. Через 15 років після смерті поета ці записи і замальовки були видані в журналі «Бджола».

Кілька років тому це величне дерево пошкодили – бульдозером обдерли кору. Щоб дуб не загинув, «рану» обробили антибактеріальним розчином, потім наклали цементну пломбу, а зверху покрили масляною фарбою. А ще повісили табличку, яка вказує на те, що дерево заповідне, і огородили його невеликим дерев’яним парканом.

І останнє відоме та найстаріше дерево в нашій добірці – це липа Петра Могили. Над Андріївським спуском, поруч з фундаментом зруйнованої Десятинної церкви і Державним історичним музеєм України, живе ще одна стара липа. Її поважний вік – понад 500 років. Це величезне дерево, і для липи це небачений вік. Обхват стовбура дерева – п’ять метрів, висота – десять метрів. Згідно з написом на табличці, її в 1635 році посадив київський митрополит Петро Могила. Однак деякі фахівці припускають, що вік цього дерева близький до 1000 років. У свій час це дерево користувалося великою популярністю у закоханих, які вірили, що, якщо пара посварилась, то дерево обов’язково їх примирить, а також воно допомагає знайти або зміцнити любов. В знак цього молоді люди поступово обвішали старокиївську липу стрічками, рушниками та замками. Але стурбовані здоров’ям липи, захисники дерев зняли з неї всі любовні атрибути і огородили парканом. Нещодавно її підлікували: клеєм і тирсою «запломбували» величезне дупло.

Коли підходиш до цієї липі, таке враження, що приходиш до бабусі в гості, і вона тебе любить, приймає, і допоможе за можливості. А могутньою кроною закриє від тривог та різних напастей. Поруч з нею відчуваєш себе спокійно і мирно. Незважаючи на свій дуже похилий вік, вона до сих пір цвіте та радує око містян та гостей міста. У будь-якому випадку липа Петра Могили – це живий свідок багатьох історичних подій і відродження життя в Верхньому місті, на горі, починаючи з 17-го століття.

Сюди приходить багато туристів. Навіть склалася легенда, яка свідчить, що дерево здатне виконати бажання: прийшовши сюди на світанку, ви можете подумки попросити у дерева про нові починання або давню мрію, і прохання обов’язково здійсниться. Це ж можна робити і вдень, одна умова: не можна турбувати стареньку липу вночі, це час для її відпочинку від усіх.

Також ми розповідали раніше про унікальні рекорди та досягнення, якими Київ здивував Європу та весь світ.

Крім того, писали про 13 найкрасивіших вулиць столиці України, які неодмінно варто відвідати та, звичайно ж, прогулятися.