Кожен наступний “вакцинальний” тиждень у столиці виглядає краще за попередній. Менші черги у Міжнародному виставковому центрі, де відкрито перший у Києві центр вакцинації, більше доброзичливого контенту і щодо дії вакцини, і щодо самої процедури. Та й цифри інфікованих зменшуються.

Як Київ проживає епідемію та проходить вакцинацію? Про це ми говоримо із керівником столичного департаменту охорони здоров’я Валентною Гінзбург.

— Валентино Григорівно, в Києві стартувала масова вакцинація. Я, спираючись на свій досвід вакцинування, кажу, що перший центр на Броварському проспекті облаштовано чудово. А які ваші проміжні висновки, як організатора? Що вдалося, що ні? Яку кількість киян вже вакциновано і ще заплановано?

— Київ – лідер за темпами вакцинації. Ми вже вакцинували 247887 осіб. Випереджаємо інші міста і за показниками вакцинацій на вікенд, і за показниками щоденного вакцинування. 35178 киян вже двічі провакциновані. Тож, якщо говорити про враження, то вони позитивні. Кількість охочих вакцинуватися збільшується. Нагадаю, що Київ не обійшли стороною оці антивакцинальні кампаніїї, і багато людей мали певне упередження. І, наприклад, якщо ми починали з того, що лише 10 тисяч медичних працівників і дві тисячі вчителів хотіли мати щеплення, то за фактом ми провакцинували понад 88,5 тисячі людей цих категорій. Це важливий знак, свідчення, що всі наші програми і виступи щодо важливості щеплення – працюють. І робота вакцинального центру на Лівому березі показала, наскільки багато бажаючих його зробити. Молодь так охоче і публічно це робить, що це точно популяризує вакцину. Бо збільшується і кількість людей похилого віку 65+, які хочуть мати щеплення. Це гарні результати, що люди усвідомлюють необхідність вакцини і для запобігання інфікуванню, і для уникнення перебігу в тяжкій формі. А з іншого боку, відсутність ускладнень підтверджує безпечність вакцини. І це проявляється тією кількістю вакцинувань, які проведено.

— А вистачить препаратів для другої дози киянам?

— Ми забезпечені вакциною. Київ отримує від держави різні вакцини. Вони визначені дорожньою картою, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я.

Ми вже розпочали активно щепити другою дозою.

А що стосується вакцинального центру на Лівому березі, то всі вдячні відгуки, вже пробачте, ми приймаємо і вважаємо їх заслуженими. (Посміхається). Центр відповідає всім вимогам наказу Міністерства охорони здоров’я щодо тимчасового вакцинального центру з дотриманням всіх протиепідемічних заходів, мінімізації інфікування. Організаційно все було враховано, починаючи від роботи охоронців, чергування швидкої, студентів-волонтерів, які, зустрічаючи на вході, проводжали наших клієнтів (будемо їх так називати, не пацієнтів, і дай Боже, щоб вони не перетворилися в пацієнтів), супроводжували до вакцинальної бригади. Є місця сидіння для спостереження біля бригади, є окремі локації медпрацівників, бригади екстреної медичної допомоги. Є вода, пеленальний столик, у достатній кількості туалети, і все підтримується в дуже гідному вигляді. Єдина проблема, що, стоячи в черзі, люди все ж таки не дотримуються дистанції.

До цього не змусиш, дистанція повинна стати переконанням, внутрішньою позицією кожного з нас. Тобто, я дотримуюсь дистанції й рекомендую тим, хто поруч стоїть. При вході в центр є разові маски, якщо хтось зайшов без маски. І цифри вакцинованих говорять краще за слова. Якщо у нас 29-30 травня вакцинувались близько 3,5 тисячі, то наступні вихідні – 5-6 червня – 5 тисяч 48. А 17 червня, коли ми оголосили роботу Центру в будні та також розпочали роботу вакцинальних центрів на базі ЦПМСД – лише за один день щепилося 13 946 людей з різних цільових груп. Тож робота проводиться по різних напрямках і не тільки зосереджена на роботі вакцинального центру.

Ми змінюємо і логістику проведення вакцинації. Тобто, якщо у перші вихідні працювали 16 бригад, то наступні – 24, і ми вже зробили 2 черги – живу та конкретизовано по запису. І, до речі, було 100-відсотково проведено запис на суботу і неділю з інтервалом у 10 хвилин.

Проходження по вакцинальному центру було тоді ж чітко визначено маршрутами. Перший – по запису. Клієнтам приходили СМС-повідомлення про те, що вам потрібно прийти на таку дату, час і номер бригади, а також для решти була жива черга. Але мали знову ж таки кілька проблем. Люди приходять не в той час, коли було їм запропоновано, а пропускаючи свій час, збільшують своє перебування в живій черзі. Й інша проблема: багато людей не мають декларації з лікарем. Це затримує час перебування у вакцинальному центрі, тому що, якщо декларація підписана, запис та поінформована згода пацієнта – це десять хвилин. У разі відсутності декларації потрібно вносити дані, то це подовжує час до 20-30 хвилин. Тобто, певні є незручності як для медичних працівників, так і бажаючих, яким доводилося провести більше часу в черзі за вакцинацією.

Місто робить усе можливе, щоб у найкоротші терміни вакцинувати всіх охочих киян. Для цього ми щоразу вдосконалюємо організацію процесу вакцинації. Наприклад – розробили та впровадили алгоритм запису на конкретний час. Зробити це вже другий тиждень поспіль можна через сервіс Хелсі. Та, на жаль, не всі дотримуються запропонованих правил: або не хочуть записуватися, або приходять не на свій час. У результаті це заважає щепити якомога більше людей.

Було б непогано, якщо б нас почули та користувалися тими пропозиціями, які пропонує місто. Як на мене, краще витратити кілька хвилин на запис із мобільного або на сайті – та виграти кілька годин, які не доведеться простоювати у черзі під сонцем або дощем.

— Чи буде збільшуватися кількість центрів у столиці?

— У центрі на Броварському проспекті вже все облаштовано для функціонування 41 бригади. Тож у нас є ще можливість збільшувати кількість бригад. Нам краще розвивати додатково саме цей центр, ви бачили – є великі площі, все продумано в деталях, процеси відпрацьовані. Тому наразі не стоїть питання збільшення кількості вакцинальних центрів. Та й постає питання забезпечення кадрами. Медики працюють упродовж тижня, а ми додатково мобілізуємо їх на кожні вихідні. Збільшення кількості центрів потягне необхідність додаткових медичних рук, людино-годин. Люди ж мають свої сім’ї, мають право на відпочинок, тому потрібно балансувати. Зрештою, до центру на Броварському молодим людям та середньому віку дістатися неважко, а літні люди проходять щеплення у кабінетах у власних районах.

— Яка перспектива вакцинації колективів підприємств?

— Ми вже її розпочинаємо. У першу чергу, це посольства, міністерства, підприємства паливно-енергетичного комплексу, критичної інфраструктури. Також уже щеплюємо державних службовців. Зі збільшенням кількості вакцин ми перейдемо у вільне плавання і будуть вакциновані всі бажаючі через різні “точки доступу”.

— Коли йдеться про вакцинацію, перше питання – як вакцинуватися і друге одразу ж – чим вакцинуватися. Хочемо чи ні, але в українців і киян склався певний рейтинг довіри-недовіри до вакцин. Старенькі люди або ті, в кого багато серйозних супутніх хвороб, все ж хотіли б дочекатися Пфайзера чи Модерни. Але навіть ті, хто не претендує на м-РНК вакцини, хотіли б не індійську Астрозенеку, у тому числі для виїзду за кордон. Розумію, що ще вчора були «голі-босі», але вже сьогодні хочемо вибір. Але тим не менше, коли буде вибір?

— Всі країни починали вакцинуватися тією вакциною, яка була в наявності. Жодна країна на старті вакцинальної кампанії не мала вакцини на вибір. Інша справа, якою вакциною пропонували першочергово вакцинуватися, хто перший мав найпопулярнішу вакцину. Але це залежало від багатьох чинників, в тому числі – чи країни вносили фінансовий внесок у розробку вакцин. Якщо так, то вони й мали першочергове право на її отримання. Але всі вакцини, які ми отримуємо, зареєстровані. Сьогодні ми маємо вже висновок про те, що Коронавак – визнана вакцина і буде занесена й працюватиме по свідоцтву для пересування по країнах ЄС. Необхідності чекати вибору немає.

— У Коронавак – свідоцтво?

— Так. Всесвітня організація охорони здоров’я визнала її, і вона вже внесена в перелік. Але що стосується “кращої” чи “гіршої” вакцини, то все-таки повинні втручатися лікарі й визначати, і рекомендувати той чи інший препарат для щеплення. Рекомендувати, а не визначати, як у нас зазвичай прийнято, що самі пацієнти собі рекомендують. На превеликий жаль, навіть у місті Києві близько мільйона не підписаних декларацій. Мільйон людей просто проігнорували це. Але ж тоді питання: навіщо ми проводили реформування. Бо мета перше за все – це закцентувати увагу, що кожен мешканець має вибрати лікаря, якому він довіряє. Щоб цей лікар вів сім’ю, щоб він знав спадковість, звичаї, які впливають і формують перелік захворювань. І дуже багато на етапі саме первинної медико-санітарної допомоги можна запобігти і захворюванням, і ускладненням. Не повинен пацієнт, як відбувається зараз, самотужки обирати метод обстеження, лікарню, вузького спеціаліста у постановці діагнозу. Тобто, сімейний лікар – для того, щоб мінімізувати цей шлях і збільшити вірогідність правильного маршруту, який би своєчасно поставив діагноз, а відтак назначено було лікування і мінімізовані ускладнення. В цьому сенс. І в тому числі, коли ми говоримо про вакцинацію, ми не маємо досвіду, як і всі інші країни. Ми крокуємо, спостерігаємо і враховуємо досвід, нехай маленький, інших країн, які провели вже мільйони вакцинувань.

— Як Київ пережив епідемію? По країні здавалося так: у нас було те, про що звітувала офіційна влада, про що писали волонтерські організації – дефіцит із киснем. Які ваші дані про цей ковідний рік?

— Не було такого, щоб київська влада щось приховувала і не подавала інформацію. Щоденна практика, яка була розпочата в березні 2020-го року: публікувати всі дані на сайті Департаменту охорони здоров’я, Київської міської державної адміністрації, продовжується і сьогодні, незважачи на те, що в рази зменшилась кількість пацієнтів. І я думаю, що ніде ви більше не побачите такої детальної відкритої інформації щодо кількості пацієнтів, тяжкості й скільки перебуває на апаратах штучної вентиляції легень. Щоранку всі бажаючі могли взнати, скільки киснезалежних пацієнтів усього, скільки надійшло за добу, скільки з пневмонією, з підозрою, з підтвердженим ковідом. І хочу ще раз нагадати про те, що ми починали нашу історію, що стосується організації надання медичної ковід-допомоги, з 420 ліжок. І якщо на кінець грудня 2020 року в нас було 4653 ліжка, то вже в березні-місяці ми збільшили на 1175 ліжок. Але ми не тільки збільшували кількість, ми не призупиняли роботу по інших напрямках. Тобто, у нас більше 80 відсотків забезпечено централізованим киснепостачанням. І ще одні показники, які говорять про те, що лікувальні заклади були готові й нарощували, не зупиняючись, свої потужності. Якщо з березня по грудень було проліковано близько 24 тисяч пацієнтів, то на сьогодні проліковано близько 29 тисяч. Тобто, майже на 5 тисяч проліковано хворих більше за менший проміжок часу. Це говорить якраз про те, що була забезпеченість не тільки киснем, а й медикаментами і необхідним обладнанням.

Дякуючи безпосередній щоденній участі в організації роботи медичної галузі з боку київського міського голови Віталія Кличка та його заступника Миколи Поворозника, наші медзаклади отримували безпрецедентну підтримку міста. І адміністративну – швидко та оперативно приймалися всі необхідні рішення, – і фінансову. Наприклад, з бюджету міста Києва виділено 850,6 мільйона гривень, в тому числі, 525 мільйонів – півмільярда – було з місцевого бюджету виділено на придбання лікарських засобів та виробів медичного призначення. Окрім того, медичного обладнання – 123 мільйони, засоби індивідуального захисту і тестів – близько 159 мільйонів, капітальний ремонт системи киснепостачання. Й окремо про лабораторії. Коли рік тому ми говорили з вами про одну лабораторію з лабораторним центром, потім ми розгорнули чотири лабораторії. Це четверта Олександрівська, п’ята і дитяча інфекційна лікарні, зараз ми маємо дев’ять лабораторій, це ПЛР-лабораторії, для того, щоб уже безпосередньо, коли пацієнт поступає, була можливість провести це обстеження. Тобто ми це зробили для того, щоб позбутися тих негараздів, які були на початку, коли приходилося очікувати результату близько 7 днів, тому що було зосередження в одній лабораторії для того, щоб це мінімізувати. Тобто ми і таку паралельну роботу проводили.

Київ є прикладом того, як органи місцевої влади допомагали лікарням у різний спосіб. І я не можу не подякувати за це керівництву міста та депутатам Київради, які швидко ухвалювали необхідні для боротьби з пандемією рішення. Це й фінансування на придбання медикаментів, обладнання, киснепостачання, витратних матеріалів. І також потрібно подякувати неурядовим організаціям, приватним особам – вони допомагали, хто чим. Спочатку хтось надавав готелі, де проживали медичні працівники вахтовим методом, поки вони цього бажали. Інші надавали харчування безкоштовно, коли дійсно не розуміли, коли дуже багато часу проводили в лікувально-профілактичних закладах. До речі, я дякую тим, які підтримали обідами медичних працівників у вакцинальному центрі безкоштовно. Організовано так, щоб мінімізувати час на затримку, і максимально витратити час на наших клієнтів.

— Це правда, що згортаються вже інфекційні ковідні відділення?

— Згортаються тільки лікарні, які були під ковід розраховані, а так – інфекційні відділення працюють.

— Ковідні опорні згортаються?

— 1 червня є розпорядження, яке затвердило новий перелік лікувальних заходів, і їх кількість зменшена. Пам’ятаєте, я з моменту початку епідемії вела статистику захворюваності в столиці? Я продовжую вести таку статистику, кожного ранку це роблю. От сьогоднішня (дістає листок з графіком). У 17-й лікарні – жодного пацієнта немає. В дитячій лікарні №1 – жодного пацієнта немає. Пологовий будинок – жодного пацієнта немає. Навіть в Олександрівській лікарні на розгорнутих 650 ліжок – всього 102 пацієнти. 4-та лікарня, яка у нас виступала як шпиталь, 70 пацієнтів на ранок (тут і далі – цифри станом на 18.06.2021 – ред.).

— Пішла на спад хвороба?

— Так. При тому, що в кінці березня — на початку квітня перебувало на ліжках більше 5 тисяч хворих, за добу було близько 850 виїздів лише на підозру ковіда й пневмонії. А ще ж виїжджали на травми, ДТП, інфаркти, інсульти. Ніхто не відмовляв, хочу одразу зазначити. Такого не було, як в інших регіонах, коли швидка не виїжджала, тому що не було місць наявних. Інша справа, були затримки по часу доставки, але тому, що й ця категорія пацієнтів, розумієте, потребує іншого. Тобто, це не звичайний пацієнт, який поступив у стаціонар, його описали – і він пішов собі у відділення. Потрібно було одягнутися, бути готовим прийняти ковідного пацієнта або навіть із підозрою, обстежити його, з’ясувати його стан, визначити – в яке відділення, де він повинен перебувати. Але це була безвідмовна госпіталізація, і ті цифри госпіталізації говорять самі за себе. Сьогодні на ранок перебуває 322 пацієнти.

— Буде шанс швидко розгорнути знову, якщо раптом буде нова хвиля?

— Все, що стосується централізованого киснепостачання, залишається в лікарнях. Це капітальні видатки, це потребувало проєкту, певних дій, і воно залишається. Що стосується забезпеченості препаратами. У нас є залишки медикаментів, витратних матеріалів, які були закуплені за кошти, виділені місцевим бюджетом. Тобто, вони мають певний запас. Я вже не говорю про те, що кошти, які вони отримують Національною службою здоров’я по пакету ковіда, передбачає фінанси не тільки на заробітну плату, на придбання медикаментів, витратних матеріалі та ін. Тобто, це була значна підтримка для наших закладів.

— Як справлялися із ковідом наші опорні лікарні? Були якійсь надзвичайні випадку одужання, завдяки лікарям?

— Були. Попри погані прогнози для такого віку, виписували після ковіду 90- річних, і люди йшли додому власними ногами. Вдавалося вилікувати людей, навіть коли вони мали тяжкі онкологічні патології, серйозні серцеві хвороби, з уже розвиненою тромбоемболією легенів, коли уже було мало шансів на те, щоб людина залишилася живою. Сьогодні люди, які протягом півтора місяця перебували на ШВЛ, активно продовжують працювати. В Україні є унікальні кейси одужання від ковіду завдяки відданості та інтелекту наших лікарів. Цьогорічний штам, який був присутній, він більш дійсно був агресивний.

— Британський?

— Ну, ми говоримо, ми ж не ідентифікували, але по клініці розповсюдження, по тяжкості пацієнтів – це однозначно було відмічено, це одразу дуже помітно. Вражало дією на вагітних те, що було не притаманно в 2020-му році. У нас були діти киснезалежні, чого зовсім не було в 2020-му році. Тобто, що характерно було, коли пацієнти, ну, будемо говорити, більш-менш добре себе почували, а потім упродовж години тяжкість така була, яка потребувала уже реанімаційних заходів. І я думаю, що ми до кінця ще не розуміємо ті наслідки, які нас очікують. І тому на базах четвертої, Олександрівської лікарні, відповідно до наказу Департаменту охорони здоров’я, ми порекомендували відкрити центри постковідних ускладнень, де керівники первинної ланки, консультативно-діагностичних центрів – у разі таких пацієнтів, могли б скерувати. Чому ці заклади? Тому що найбільшу кількість пацієнтів було проліковано в цих закладах, вони мають у штатному розписі перелік тих спеціалістів, які б розібралися з ускладненнями і щодо побічних дій, тобто – окулісти, невропатологи, кардіологи і т.ін.

— Ніхто не обіцяє, що не буде наступного піку чи сплеску захворюваності. Як ви готуєтеся до літа?  Чи можуть бути небажані наслідки того, що кияни повертатимуться з курортів?

— Я думаю, що буде зростання захворюваності. На превеликий жаль, ми не впливаємо на пересування туристів, так само, як і на бажання людей відпочити в різних країнах. І це ймовірно матиме певні наслідки. Наша задача – дотримуватися одного єдиного алгоритму, який працює в усіх країнах. Перше – це вакцинація. Друге – не залежно від обставин, ми дотримуємося фізичної дистанції, носіння масок, миття рук, простих елементарних речей. Якщо є можливість не відвідувати місця скупчення людей, то безумовно – потрібно таких заходів уникати.

— Як у столиці рухається медреформа?

— Реформа рухається. В центрі первинної медико-санітарної допомоги, вони дійсно побачили, по-перше, залежність фінансових надходжень від кількості підписаних декларацій. Лікарі побачили, що немає зрівнялівки заробітної плати, як було раніше, коли всі працюють або на ставку, або на півтори, і всі отримують одну суму. Сьогодні ми маємо залежність від кількості підписаних декларацій. І декларації були підписані з тими лікарями, які й професійно, і будемо говорити – по-людськи до пацієнтів відносяться. Але є ще певна кількість лікарів, які мають не повний відсоток і це повинно стати стимулом для підвищення кваліфікації, безперервного навчання, ну – і відповідного відношення до наших пацієнтів. Що стосується вторинної-третинної ланки, то знову ж таки – це процес. І саме життя свідчить про те, що потрібно ефективно використовувати кадровий, матеріально-технічний, ну, і безумовно – фінансовий ресурс. Якщо можна організаційно скерувати фінанси не на утримання закладів, а на розвиток закладу, на заробітну плату, – потрібно це робити.

Слід сказати про те, що, по-перше, мабуть єдине місто Київ в Україні, яке фінансово підтримує всіх медичних працівників. Тобто мова йде про безповоротну фінансову допомогу, це близько півтора мільярда гривень, виділених з місцевого бюджету. І не залежно – де б лікар не працював вторинної-третинної ланки, він отримує п’ять тисяч гривень, медична сестра – чотири, і молодша медична сестра – дві тисячі гривень А от, що стосується реорганізації, то, коли йдеться про реформу закладів вторинного і третинного рівня (йдеться про надання медичної допомоги на фінансування Національної служби здоров’я), стає очевидним, що вузько спеціалізовані заклади фінансово неспроможні. Як таких, в інших країнах їх не існує. Мова йде про шкірно-венерологічні, фтизіатричні й психіатричні заклади. Вони мають бути у складі багатопрофільних лікарень і забезпечувати по всіх напрямках допомогу. І тому вищезгадані лікарні перебувають у процесі реорганізації. Лише той пацієнт повинен перебувати в стаціонарному закладі, який виділяє бактерії, всі інші повинні лікуватися амбулаторно.

На сьогодні з кожним роком їх кількість зменшується, а заклади залишалися в тій кількості, які розраховані на тисячі таких пацієнтів. Але ми – на правильному шляху, тому що, в тому числі, показники смертності від туберкульозу, від СНІДу, вони були зменшені за показниками 2020-го року і за підсумками цього кварталу. Тобто, якщо ми констатуємо, що офіційна статистика за чотири місяці поточного року демонструє зростання смертності від ковіду, то смертність від туберкульозу і СНІДу – вона далі продовжує знижуватися.

— Минулого року ми з вами говорили про необхідність зміни філософії життя для киян, для жителів взагалі України. Ви побачили це в статистиці, в кафе, в парках, в повсякденні – чи змінив ковід наш світ?

— Як я твердила, життя, як і дорога, – це двосторонній рух. І не можна вимагати тільки від влади і медицини показники якості життя. Тож з одного боку – ми повинні все зробити для того, щоб безперервно навчати медичних працівників, купувати їм необхідне обладнання для можливості впровадження новітніх сучасних технологій, забезпечувати достойні умови роботи, а відповідно – і перебування пацієнтів. Але, з іншого боку, велика відповідальність лежить на самому пацієнті. Що потрібно, щоб зрозуміти, що вимірювання артеріального тиску, холестерину, підтримання ваги – це в руках у кого? Особисто у кожного. Ми тільки констатуємо про те, на прикладі того ж ковіду, що тяжкий перебіг – у людей із зайвою вагою, з гіпертонічною хворобою, з цукровим діабетом, але здоров’я у тому числі – це культура. І вона починається з сім’ї. Вона починається з того, що батьки звертають увагу на свою дитину, скільки вона часу проводить за комп’ютером і скільки вона рухається? Що їсть? Тобто все починається з сім’ї. Якщо в сім’ї є такі певні переконання, звички, що заважає прийти й закцентувати увагу лікаря, що в сім’ї є у бабусі чи у батьків такі захворювання. Що зробити нам, дітям, щоб своєчасно діагностувати. І сьогодні можливості такі є, ми створюємо. В цьому році, відповідно до наказу, тому що уже створилася та певна мережа обладнання, лікарів навчених, впроваджено скринінг по раку шийки матки, по раку молочної залози. Далі ми рухаємося, велика кількість – у місті Києві.

— А це безкоштовний пакет?

— Це не пакет… Це придбалося обладнання і працюємо над тим, щоб це було доступним. Але переконання і бажання повинно бути. Тобто має жінка знати, що вона повинна, як «Отче наш», приходити і перевірятися, проводити цитологічне дослідження, огляд у гінеколога і мамографію, а в молодому віці – це ультразвукове дослідження. Тобто не має бути, що більше тисячі, близько півтори тисячі діагностовано рак молочної залози в місті Києві. Вони можуть бути, ми на якісь речі не можемо впливати, але мова йде, щоб діагностували в ранніх стадіях, коли ефективно, 100-відсотково ми маємо здорову жінку. Оце повинно бути. А це залежить від часу, коли звертаються до нас. І так багато напрямків таких – чи говоримо про рак шкіри, який не потребує дороговартісного обладнання. Перше – знання, що повинні робити під час тривалого знаходження під сонцем, якийсь огляд себе, потрібно звернутися для огляду шкіри, якщо є якісь там зміни – для того, щоб спростувати чи підтвердити наявність тієї чи іншої патології. Тобто це культура, обізнаність, а найголовніше – я б сказала, що це бажання. Бажання берегти одне одного, любити і цінувати.

І користуючись можливістю звернутися до медиків з такого популярного та рейтингового ресурсу, як Укрінформ, я хочу привітати їх з професійним святом! Дорогі київські медики! Професія, яку ви обрали, або точніше – покликання, якому присвятили свої життя – завжди була нелегкою. І в першу чергу – через надзвичайну відповідальність, яку кожного дня ви берете на себе. Та останні півтора року мабуть побили всі рекорди випробувань та викликів, які поставали перед нами! Зараз висловлювання – «як на передовій» – для нас не просто слова. І кожен з вас розуміє, про що я. Я щиро дякую медичним колективам, лікарям, медсестрам, молодшому медичному персоналу та кожному, хто працює у медзакладах, забезпечуючи їхню життєдіяльність. Бажаю, насамперед, міцного здоров’я! А ще – нехай будуть здорові та щасливі всі, кого ви любите! Миру та затишку вашим домівкам! Тепла та злагоди вашим родинам!

Лана Самохвалова, Київ

Фото: Геннадій Мінченко