Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Ми сьогодні вшановуємо пам’ять українських євреїв, ромів, яких нацисти вбили в Бабиному Яру під час Другої світової війни. Згадуючи цих людей, ми даємо чіткий сигнал, що вони досі є частиною нашої громади», — зазначив голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

Він додав, що лише за 29-30 вересня 1941 року понад 33 тис. євреїв було розстріляно у Бабиному Яру. Водночас під час німецької окупації Києва протягом 1941 — 1943 рік загинуло щонайменше 30-70 тис. євреїв і сотні ромів.

«З року в рік це місце стає магнітом різних думок. Переважно ці думки про трагічне минуле. Одночасно вони й про те, що зробити, щоб такі речі ніколи не повторювалися. Історія нас вчить, що викорінити зло майже неможливо, але це не означає, що ми не повинні боротися проти зла», — сказав тимчасово виконувач обов’язки міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.

Під час заходу намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря Агапіт (Гуменюк), єпископ Києво-Житомирської дієцезії Римсько-католицької церкви в Україні Віталій Кривицький, єпископ Української єпархії Вірменської Апостольської Церкви Маркос Оганесян та протоієрей Української греко-католицької церкви отець Олекса Петрів зачитали молитви у пам’ять про загиблих. Присутні на заході долучилися до молебню, а також поклали лампадки та білі камінці до «Менори».

Головний рабин України Моше Реувен Асман зауважив, що будь-яка війна після себе залишає такі «яри», і російсько-українська — не виняток.

«Це місце — символ того, як легко почати війну і як важко її закінчити. Люди її розпочинають, а потім вона закінчується такими «бабиними ярами». І зараз ми бачимо, що і в Бучі, і в Ірпені є місця масових поховань. А про скільки місць ми ще не знаємо…» , — сказав він.

Перший заступник голови Державної служби з етнополітики та свободи совісті Віктор Войналович підкреслив, що людство ще не виробило надійних інституцій, які гарантували би базове право людини на життя, попри те, що трагедія в Бабиному Яру переосмислюється світом вже понад 80 років. Наслідком цього, за його словами, є прояви на українській землі «неонацизму, втілення ідеології рашизму, наслідками якої є масові вбивства, незалежно від етнічної приналежності, віросповідання».

«Зло заповнює в людині порожнечу: якщо у ній немає Бога, то там вселяється «нечистий», який називається по-різному — «нацизм», «комунізм». Але він діє завжди в один й той же спосіб — знищує людей та культуру», — додав голова Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.

У Бабиному Яру відбулася поминальна молитва / Фото: Павло Багмут, Укрінформ

Трагедія у Бабиному Яру в роки Другої Світової війни стала всесвітнім символом Голокосту. 29 вересня 1941 року нацисти розпочали в урочищі масові розстріли єврейського населення Києва. Того дня було розстріляно понад 22 тисячі людей. Конвеєр смерті на тому не зупинився, і до середини жовтня кількість жертв перевищила 50 тисяч.

За різними оцінками, в Бабиному Яру було вбито від 70 до 150 тисяч людей, серед яких від 50 до 70 тисяч євреїв, а також радянські військовополонені, діячі Української національної ради, роми, пацієнти психіатричної лікарні.

Як повідомляв Укрінформ, у Києві відкрили виставку до 82-х роковин трагедії Бабиного Яру.