Історія практично завжди повторюється… Напередодні Другої світової війни була сформована так звана «potenze dell’Asse» — «Сили вісі». Спочатку це була «вісь: Берлін – Рим», а пізніше «вісь: Берлін — Рим – Токіо», відома як нацистський блок, гітлерівська коаліція, — агресивний військовий та економічний союз Німеччини, Італії, Японії та інших держав, якому протистояла під час Другої світової війни антигітлерівська коаліція.

Німеччина; Австрія (у складі Німеччини); Італія (вийшла з блоку в 1943 р., Республіка Сало залишалася союзником Німеччини до 1945 р.); Угорщина; Румунія (вийшла з блоку в 1944 р.); Болгарія (вийшла з блоку в 1944 р.); Словаччина; Хорватія; Фінляндія (вийшла з блоку в 1944 р.). Країни Азії: Японія; Таїланд; Маньчжоу-го (сателіт Японії). Саме ці країни під ідейним та військовим керівництвом гітлерівської Німеччини протиставили себе усьому цивілізованому світу і потерпіли поразку, пише Юрій Федоренко у своєму блозі на Oboz.ua.

Росія (ссср) у ті часи була на іншому боці. Якщо не занурюватися у реалії та підійти до теми виключно з точки зору формально визнаної світом (далеко не всім!) історії тих часів, вона (росія (ссср), принаймні публічно-пропагандистськи, виглядала, як головний оборонець від фашизму. Але у сьогоденні, росія, зовсім не навчена кривавим минулим, сама вже стала опорою нової «вісі Зла», нанизуючи на себе інші країни, яких не влаштовує цивілізаційний шлях розвитку і готових зруйнувати все сутнє за для задовольняння власних химерних амбіцій.

«Берлін — Рим – Токіо» 30-40-х ХХ століття перетворилося на «Москва – Тегеран – Пхеньян» початку ХХІ. У вівторок, 24 жовтня, очільник сенатської меншості республіканець Мітч Макконнелл заявив, що демократичний світ зіткнувся з найбільшими з часу падіння Берлінського муру загрозами: протистоянням із Китаєм і Росією та тероризмом. «Ми зіткнулися з віссю зла — Китаєм, Росією та Іраном. Іран займається фінансуванням терористів і при цьому підтримується двома великими країнами. Це серйозна криза, на яку потрібна відповідь з боку найбільшої демократії світу», — підкреслив Макконнелл.

Чому Макконнелл не взяв до уваги Пхеньян та замість нього приєднав до «вісі» Пекін? З точки зору США, як провідної світової демократії, можливо воно так і виглядає. Але Пекін більше схожий на абсолютно окрему, власну «вісь». Загроза від такого формату меншою не стає, але враховуючи поміркованість «тигро-драконів», поєднувати їх з путінською росією та Тегераном, можливо, є помилкою. То зовсім інша історія…

На відміну від Пхеньяну…

Росію, Іран та КНДР поєднує занадто багато. Наприклад, авторитарні лідери, які номінально можуть навіть не бути президентом країни. Путін теж певний час постояв за спиною мєдвєдєва, смикаючи того за ниточки. Президент Ібрагім Раїсі, сама посада якого з’явилася лише у 1979 році після падіння іранської монархії, виконує функції публічного представництва. Реальна влада в Ірані сконцентрована в руках Великого аятолли. Сеєд Алі Хосейні Хаменеї керує Іраном з 1989 року. Як стверджує телеканалу Russia Today та газета Комерсант, Алі навчався у радянському Університеті дружби народів ім. Патріса Лумумби. Щоправда, офіційних підтверджень не наведено, а в офіційній біографії Хаменеї цей епізод не згаданий, але який відкривається простір для думки стосовно можливості вербування молодого Хаменеї органами КДБ! Тому питання «коли та за яких обставин» познайомились молодий Алі та російський сучасний кдбіст-диктатор змушує трохи по іншому дивитися на «дружбу» Тегерану та москви.

Кім Чен Ин, хоча й навчався у Швейцарії, зовсім поруч з Німеччиною, де посаду директора дрезденського Будинку дружби срср-ндр займав майор путін, ніяк не міг там з ним познайомитися. Занадто молодий, не встиг на 3-4 роки, путіна на той час вже відізвали до росії. А от з його батьком, Кім Чен Іром, взагалі цікава історія. Громадянин росії Юрій Ірсенович Кім народився у хабаровському краї (росія) і вже потім перетворився на «Дороговказну зорю XXI століття» та «Яскраве сонце чучхе» Північної Кореї. Культ особистості, мавзолей, «Батько народу»… Нічого не нагадує? Чому вчив корейський «сталін» свого сина достеменно не відомо, але перший обмін подарунками починаючого диктатора з диктатором зі стажем відбувся у вигляді карабінів… «Нєт войнє?»

Іран, КНДР та росію поєднує довгий шлях взаємодії у сфері атомної енергетики. Історія з іранською АЕС «Бушер» бере свій початок у 70-х роках минулого століття, коли Іран ухвалив рішення розвивати свою атомну енергетику. Будівництво АЕС мало стати високотехнологічним ривком для країни, що відкриває нові можливості для її економіки. Будувати взялися німці, тому що російські енергоблоки для амбітних іранців виявилися занадто слабкими. Потім — «революція в ірані», Західні санкції, війна, і практично зруйноване будівництво завмерло до початку 90-х. Росія, як країна, яка ніколи не зважала на Західні санкції, погодилася допомогти іранцям і 8 травня 2011 року було вперше запущено керовану ланцюгову ядерну реакцію.

Зараз «стратегічні партнери» Іран та росія планують побудувати новий «Бушер», який вже очікує російських підрядників.

«Мирний атом»? Де ж там! Інспектори Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) виявили на підземному ядерному підприємстві Фордо в Ірані частинки урану, збагаченого до 83,7%, тобто практично до рівня ядерної зброї, а заступник міністра оборони США Колін Каль на слуханнях у Конгресі заявив, що час, за який можна отримати збройовий уран у кількості, достатній для однієї атомної бомби, скоротився з 12 місяців до приблизно 12 днів. Враховуючи те, що росія – єдина країна, яка співпрацює з Іраном у цій галузі, цілком очевидно, що без «руки москви» тут не обійшлося. Росія вкрай зацікавлена у тому, щоб країна, яка має з росією «спільного ворога» — Захід, могла теж погрожувати «червоною кнопкою» світовій демократії.

Вранці 28 вересня, КНДР закріпила в Конституції статус країни як держави, що володіє ядерною зброєю, і положення про нарощування ядерних сил. Як зазначив лідер КНДР Кім Чен Ин, ця поправка допоможе Пхеньяну зберегти «певну перевагу» у стримуванні загроз. Від кого в КНДР вважають за потрібне оборонятися, давно не секрет, але «товариш Кім» усе ж таки зазначив, що «найгіршою реальною загрозою» вважає США і створену ними «азіатську версію НАТО» з Японією і Південною Кореєю.

«Ядерна» історія КНДР розпочалася в далекі 1950-ті роки. Перші роботи та підготовка фахівців велися за активної допомоги радянського союзу. У срср пройшли навчання тисячі північнокорейських інженерів, учених, які займалися проблемами ядерної фізики. 9 жовтня 2006 р. на північному сході країни в районі містечка Пхунгері на своєму єдиному ядерному полігоні КНДР провела перші ядерні випробування і питання чи насправді Північна Корея володіє ядерною зброєю були остаточно зняті.

Кім Чен Ин, який прийшов до влади в КНДР наприкінці 2011 р., налаштований на те, щоб Північна Корея стала не просто державою, яка має «якусь бомбу», а перетворилася на повноцінну ядерну державу, яка володіє справжніми ударними ядерними силами та засобами їхнього доставляння до цілей. Вже зараз на бойовому чергуванні у Пхеньяна є найрізноманітніші типи ракет — середньої дальності, міжконтинентальні, що здатні досягати будь-якої точки США. Також було випробувано і ракети малої дальності, здатні виконувати маневри з ухилення від систем ПРО — так звані «Кімскандери» або KN-23 — аналоги російських «Іскандерів». Простий збіг технологічного втілення? Смішно…

Розвиток ядерних технологій та зброї коштує величезних грошей. Та Північна Корея продовжує поповнювати свій бюджет за рахунок росії, продаючи кремлівському диктатору зброю для війни з Україною. Найбільше москву цікавлять 152-мм артилерійські снаряди, сумісні з озброєнням радянських часів, яке активно використовується на фронті. А в КНДР є мільйонні запаси такого типу боєприпасів. Чи не про такі поставки домовлявся Шойгу під час свого візиту 25 липня до Північної Кореї? Може у обмін на зерно та нафту, які Росія почала відправляти в КНДР вперше з 2020 року. Також країни відновили залізничне сполучення, якого не було майже три роки. Це дає змогу Північній Кореї витримувати санкції та нарощувати ядерний та інший арсенал.

Північна Корея, якій вже близько 15 років заборонено продавати зброю, заперечує такі поставки росії. Проте раніше представник Ради національної безпеки США Джон Кірбі заявив, що москва отримала від Пхеньяна «значні» партії артилерійських снарядів — боєприпаси відправляли до рф під виглядом постачань для країн Близького Сходу і Північної Африки. Також у Білому домі говорили про постачання північнокорейської зброї ПВК «Вагнер».

Пхеньян за допомоги російських технологій та коштів вже має достатньо зброї, щоб завдати удару по Південній Кореї та Японії, і продовжує розширювати свою військову програму. Навесні КНДР випробувала нову міжконтинентальну балістичну ракету, призначену для нанесення удару по материковій частині США.

І Тегеран і Пхеньян не приховують ворожих намірів проти тієї країни, яка для кремля є головним ворогом у світі. Будь-яка загроза Заходу з боку інших країн йде на користь путіну та його імперським амбіціям. Активно підтримуючи розвиток військового (у тому числі – ядерного) потенціалу таких країн-сателітів, кремль забезпечує собі можливість посилення тиску на країни світової демократії, намагаючись змінити геополітичні реалії сучасного світу. «Вісь: москва – Пхеньян – Тегеран» становить реальну загрозу цивілізаційному устрою та перетворюється на «вісь» критичної дестабілізації Євразійського регіону.