Росія намагається не допустити відновлення Донбасу Україною. Захопити якомога більше території та перетворити її на вічні руїни – ось стратегічне завдання Кремля. Довгі роки для «ДНР» та «ЛНР» підконтрольна Україні частина Донбасу була більмом на оці.

Маріуполь розквітав, а Донецьк руйнувався. І руйнувався він не від українських ракет, як намагаються навіяти пропагандисти. Ні, навіть місцеві жителі необережно зізнаються, що вісім років не чули звуків пострілів та вибухів. Донецьк руйнувався від злиднів, відсутності ефективної влади, без технологій, великого бізнесу, без перспектив, пише у своєму блозі на «Обозревателе» Олександр Литивин.

Тепер Росія намагається вкрасти перспективу всього Донбасу і назавжди. Вони знищують міста килимовими бомбардуваннями, стирають із лиця землі підприємства, житлові квартали. У Кремлі нікого не турбує майбутнє цих регіонів. Для бойовиків у «ДНР» та «ЛНР» завжди можуть побудувати гуртожитки та бараки. А крім вояків Росії ніхто тут і не потрібен.

У знищеному окупантами Маріуполі запустили машини із величезними телевізійними екранами. Пропаганда мовить про успіхи т.зв. «ДНР» та «звільнення» міста. Українці, які залишилися в Маріуполі, дивляться на російські екрани, що повільно повзуть знищеними вулицями.

За вісім років Маріуполь перетворився на один із найбільших промислових центрів України. Високі зарплати, працюючий порт, експорт у десятки країн світу, бізнес. Все це було ще якихось 100 днів тому. А зараз у знищеному місті єдине, за що без болю в серці може зачепити око – екран, який голосно та весело запрошує у паралельну реальність «русского міра».

Окупація Росією – вирок для Донбасу

Росії роками використала т.зв. «ДНР» та «ЛНР» як демаркаційна зона постійного конфлікту. Промисловість та економічний потенціал практично знищили, тоді як у Маріуполь Україна вкладала мільярди, місцеві жителі отримували високі зарплати, бізнес планував побудувати великий приватний університет на території міста.

Подивіться, що відбувалося з «Л/ДНР», із Південною Осетією, Придністров’ям. Російська влада створила в Європі цілу низку псевдо-республік, визнала їх як незалежних і перетворила на осередки нестабільності. Ніхто й не думав розвивати ці території. Ні, потрібна проблемна зона, територія можливої війни. Навіщо? Ну, як мінімум, щоб Грузія, Молдова, Україна не стали членом НАТО. Хто ж візьме до Альянсу країну, де будь-якої миті може спалахнути конфлікт. Ще й із Росією. А ще щоб знаходилися під ковпаком, у небезпеці, у постійній загрозі і «знали своє місце».

РФ, де 80% стічних вод зливають у річки, а 75% населення використовують замість туалетів вигрібні ями (дані Росстату), і до масштабних санкцій та повномасштабної війни не було можливості відновлювати навіть власну територію. Росію справді складно поставити на коліна – вона завзято перебуває у нокауті.

Усього кілька російських міст, насамперед Москва і Санкт-Петербург, насолоджуються благами цивілізації. А ось рядові жителі РФ з інших регіонів готові тягнути тисячі кілометрів стару пральну машинку і забирають з будинків українців «небачені дива техніки» – мультиварки.

Зараз же, коли санкції паралізували розвиток економіки РФ, половина їх золотовалютних резервів виявилася замороженою, навіть за бажання грошей на інвестиції немає і ще дуже довго не буде. А головне – агресору не потрібна розвинена територія. Зона постійного млявого конфлікту, випалені і спустошені землі з невизначеним статусом, рана, що кровоточить, на карті України – ось їх головний інтерес.

Україні відновити Донбас допоможе весь світ, а в Росії – Еритрея

На відновлення Донбасу хоч би до того рівня, який був до повномасштабної війни, потрібні мільярди доларів. Українському Донбасу ці гроші готовий надати весь цивілізований світ. Під окупацією Росії можна розраховувати лише на допомогу «братській» Еритреї.

Росія просто не може дозволити собі підтримувати «незалежну республіку» і залишить її руйнуватися, стверджуючи, що руїни принаймні «звільнені». Саме виходячи з цих планів російська влада не поспішає «приєднувати» Донбас. Інакше довелося б як мінімум платити російські пенсії та зарплати бюджетникам. І їм на це шкода грошей.

«Грошей немає, але ви тримаєтеся», – сказав у 2016 році на той момент прем’єр-міністр РФ Дмитро Медведєв жителям Криму. За роки в анексії єдина суттєва інвестиція в український півострів – міст, який сполучає Крим із РФ. Але це був вимушений крок для того, щоб «зростити» території. Донбас ж у кращому разі може розраховувати на гуртожитки та службу у фінансованій Росією «армії».

Відношення Росії до Донбасу видно і щодо їхньої поведінки на фронті. Вони мобілізують мешканців т.зв. «республік» – людей вихоплюють просто на вулицях і після відправляють на «розвідку боєм». Тобто женуть уперед для того, щоб «промацати», на якій відстані та з якого боку почне бити ЗСУ. А потім, за трупами мешканців Донбасу, вже йде російська окупаційна армія.

Наразі єдиний шанс для Донбасу – повна деокупація від російських військ. Інакше майбутнє на цих територіях не буде ще дуже довго. Росія знищує все, що є, позбавляє перспектив отримати нове і завзято тягне в минуле. Єдина інвестиція, на яку Росія пішла «для Донбасу» – дорогі ракети, якими вона так щедро руйнує міста та села.