У росії все робиться заради грошей. Російські вчені, історики і дослідники досі що неспроможні сформувати чітке визначення “російської ідеї” – загального напряму у культурі, яке б об’єднувало весь народ і рухало ним у ім’я спільної мети. Через відсутність спільності, часто можна спостерігати за тим, як, всупереч пропагандистським гаслам на кшталт “своїх не кидаємо”, росіяни все ж таки кидають. Заради наживи вони готові зраджувати, вбивати, підставляти. Все впирається у матеріальні блага.

Однак, отримуючи, здавалося б, те, що росіянин хотів, він хоче отримати ще більше, дивлячись на інших, які мають більший фінансовий та матеріальний статок. У результаті, той, хто сильніший, відбирає у слабких і стає ще сильнішим. Тому в кремлі знаходяться найбільш цинічні, брехливі, підступні і, на жаль, сильні представники російського суспільства. Вони “кидають” народ у промислових масштабах, пише «Матриця свободи».

Водночас серед представників російських еліт також відбувається боротьба. Особливо чітко вона простежується між співробітниками силових структур. Відомо, що ФСБ, СЗР, ГРУ, МВС та армійські генерали завжди конкурували між собою. Їхні методи усунення один одного мало чим відрізняються від розбирань бандитів у 90-х. З початком повномасштабного вторгнення в Україну для російських силовиків настав час практично безмежних можливостей. Кремль виділяє колосальні кошти на війну з бюджету, які, як показують численні дослідження, командний склад різних силових відомств успішно розкрадає.

Але окрім бюджетних коштів, силовики розпочали поділ тимчасово окупованих українських територій. При цьому генералітет і середній командний склад спецслужб і армійців, як ніхто інший розуміють, що незабаром їхні війська почнуть відступ, тому намагаються нажитися якнайшвидше і більше. Заробляють окупанти на примітивних речах, проте їхній спектр дуже великий. Це і взяття “відсотка” з награбованого російськими солдатами українського майна, і здирство грошей за викрадених людей, і навіть продаж військової документації, координат власних військ, зброї.

Рекет також не залишився осторонь. Ним переважно промишляють спецслужби. Оскільки на окупованих територіях панує хаос і беззаконня, які старанно підтримуються самими ж силовиками, стиль зі здирництва грошей з підприємців не зазнав будь-яких змін з часів 90-х.

Але й конкуренція серед російських силовиків залишається великою, оскільки у війні беруть участь представники всіх силових відомств рф. І якщо на батьківщині вони намагаються таємно розправлятися один з одним, то на тимчасово окупованих територіях України бойовики відкрито знищують своїх конкурентів шляхом розстрілів чи підривів. Так, відомі випадки, коли буряти влаштовували стрілянину з кадирівцями через те, що не змогли поділити награбоване. Спецслужби підривали автомобілі з українськими гауляйтерами, щоб поставити на їхнє місце своїх людей. ФСБ влаштовувала розправу над ГРУшниками і навпаки.

Нещодавній випадок підтверджує, що силовики ненавидять один одного, мабуть, ще більше, ніж міфічних “нацистів” в Україні. У середині червня стало відомо про перестрілку між російськими військовими та співробітниками ФСБ. Це сталося у Херсоні, у кафе «Єда.Топі». Декілька російських військових прийшли ввечері з «пропозицію даху» до бізнесмена одного з кафе, природно що не безкоштовно. Після того, як вони, начебто «домовилися», частина з них залишила заклад, а двоє — сержант Сергій Обухов та молодший сержант Ігор Судін — залишилися, щоб «обмити» справу. За той час, поки армійці залишалися в кафе, співробітник закладу встиг повідомити начальство про факт рекету, а той, у свою чергу, викликав «дах». На місце прибули четверо співробітників ЦСП ФСБ РФ — Ігор Якубинський, Сергій Привалов, Бородін Д.А. і ще один їхній колега. У ході з’ясування особистостей російських військових Обухів і Судин відкрили вогонь по ФСБешникам, ті почали стріляти у військових. В результаті Обухів, Привалів та Якубинський, згідно зі звітом, «загинули на місці», а Бородін і Судин були «шпиталізовані з пораненнями різного ступеня тяжкості до Федерального військово-морського клінічного госпіталю № 1427 Міноборони Росії, розташованого в Севастополі». Четвертий співробітник ФСБ, особа якого не вказана в документах, «втік з місця події». Проте його особистість вдалося з’ясувати. Четвертим ФСБешником був син генерала ФСБ Олександра Тихонова — Євген Тихонов, який пішов слідами батька.

Раніше, кількома роками, з очолюваним Олександром Тихоновим центром спеціальних призначень ФСБ та його сином Євгеном Тихоновим уже був неоднозначний інцидент, який чудово ілюструє дії військової верхівки.

За «Розбій, скоєний організованою групою в особливо великому розмірі», а саме в розкраданні понад 150 млн російських рублів було засуджено кількох колишніх співробітників підрозділу «Альфа», а з вищих чинів заарештовано майора підрозділу «К», всі тоді заарештовані, а їх більше 5, були ровесниками Євгена Тихонова та проживали на території центру спеціального призначення ФСБ рф, яку очолює герой росії, генерал-полковник Олександр Тихонов. Провину Тихонова-молодшого взяли його спільники, сам він відбувся переляком у вигляді умовного терміну, і його справу було перекваліфіковано замість підозрюваного в “свідка”, здавши своїх товаришів по службі, він зумів уникнути покарання, а процес був затягнутий на кілька років. Вже 2022 року Тихонов-молодший опинився у Херсоні.

ЦСНП ФСБ було створено з підрозділів «Альфа» та «Вимпел». Як зазначають співробітники – “100% особового складу пройшли Афганістан, Чечню та мають бойовий досвід”.

Відродження Вимпелу або підрозділу «В» починалося в 1994, Володимир Проничов змінив вже всім відомого Миколу Патрушева на посаді начальника Управління ФСК (тоді федеральна служба контррозвідки рф), Патрушев на той час змінив начальника Головного контрольного Управління (ГКУ), а начальником, якого він змінив, був ніхто інший як володимир путін. У свої заступники Володимир Проничов бере Олександра Тихонова. Пізніше вже наказом путіна центри «Альфа» та «Вимпел» були об’єднані в єдиний Центр Спеціальних Призначень, який і очолив Олександр Тихонов. Інформація про ці спецпідрозділи практично відсутня, все засекречено, зокрема, кадрові призначення. З огляду на секретність інформація не доступна навіть самим співробітникам ФСБ з інших відділів. Тим не менш, про «спонсорів» Тихонова і всього Центру спеціального призначення все ж таки знайшлася інформація, хоч і досить раннього періоду.

На початку нульових стало відомо про «полковника С.» – “легендарного снайпера» зі спецпідрозділу. “На скромну офіцерську зарплату, ще будучи капітаном, він примудрився побудувати за містом триповерховий котедж із цілим автопарком розкішних іномарок, у його гаражі – близько п’яти машин та кілька мотоциклів найкращих японських фірм. Підрахуйте, скільки може коштувати лише один мотоцикл. Разом із членами одного із злочинних угруповань він володіє власним автосервісом та рестораном у центрі москви. У якийсь період у прокуратури з’явилися до нього питання, але завдяки покровительству вищих сил у керівництві ФСБ усі проблеми вдалося вирішити”, — розповів один із бійців спецпідрозділу, який зі зрозумілих причин побажав залишитися невідомим. Він же розповів і про ще одного зі своїх колег: “Колись у центрі служив скромний офіцер Бендерський Едуард. Звільнився він у званні старшого лейтенанта. На громадянці створив ПОП (приватне охоронне підприємство) «Вимпел-А» під «дахом» нашого центру. Курирує його особисто наш генерал Тихонов. Їздить Бендерський на джипі «Гелендваген», має спецталон і посвідчення прикриття. Майже всі банкети, концерти, змагання оплачує його ПОП. Сам Бендерський регулярно приїжджає в сауну попаритися, незважаючи на те, що ця сауна знаходиться на території особливорежимного об’єкта ЦСП. Паритися він полюбляє у товаристві керівництва центру”.

Эдуард Бендерский

Едуард Бендерський

Судячи з розповідей бійця зі спецпідрозділу ФСБ, Олександр Тихонов, як і інші силовики-генерали, не гидує «брудними» грошима. Очевидно, що тимчасово-окуповані території приваблюють таких людей швидким, кривавим заробітком. Той факт, що його син – Євген Тихонов – особисто присутній в Україні, може говорити про те, що генерал відправив свого сина “заробляти”, оскільки впевнений у його відданості. Оскільки Центр спецпризначення ФСБ створено для виконання окремих завдань, його бійці можуть не бути присутніми на передовій. Відомо, що їх використовують для обчислення та затримання українських активістів, принаймні у Херсоні. Тому Євген Тихонов та його колеги в Україні, швидше за все, знаходяться подалі від фронту та ближче до рекету з наказу батька. Таке своєрідне відбування умовного терміну за численними кримінальними справами, які батько дбайливо зачищає за сином і сам не хоче потрапляти в опалу своїм давнім знайомим у кремлі, бо велика можливість у Тихонова старшого амністуватися після військового вторгнення в Україну за фактом активної участі у вторгненні. Антитерористичний напрямок — це саме те, чим може вислужитися зараз і старший, і молодший.

Перестрілка між російськими солдатами та ФСБ-шниками – найімовірніше так і буде представлена керівництву як “героїчна протидія терористичній загрозі з боку українських диверсантів”. Ті факти, що перестрілка була біля кафе, що власник сам викликав ФСБшників і поскаржився на здирство з боку російських військових, що він знав кому дзвонити в такій ситуації, і те, що практично відразу приїхала делегація у супроводі самого сина начальника управління ЦСК ФСБ рф, який неодноразово проходив у справах про вимагання та організацію злочинних угруповань на території рф. Логічніше припустити, що армійці самі вирішили отримати «хабар» із закладу і, можливо, зазіхали на територію, яку вже «кришували» співробітники спецслужби. Не варто виключати і участь українських партизанів, бо вони мали знати, хто такий Євген Тихонов, чий він син і чим займаються його колеги в окупованому Херсоні. А можливо, стрілянина була цілеспрямованим замахом на сина генерала ФСБ. І не треба виключати, що мотивом може бути «послання» від інших спецслужб рф, щоб Тихонов припинив конкуренцію, тим самим натиснувши на його батька, який перебуває в недосяжності.