«Мы сыны батрацкие, мы – за новый мир,

Щорс идет под знаменем, красный командир».

Як відомо, 30 серпня 1919 року начальник Першої української радянської дивізії Микола Щорс загинув у бою на Житомирщині.

Я не берусь нині переповідати про історію життя та загадкові версії смерті Щорса (хоча найбільш вірогідною є версія вбивства Щорса не кулеметником армії Симона Петлюри, а представником Реввійськради, майбутнього ГПУ, Павлом Самуїловичем Танхіль-Танхілевичем).

Важливіше інше – особисто Сталін ПРИЗНАЧИВ Щорса на роль ГЕРОЯ-МУЧЕНИКА, який віддав життя за радянську, комуністичну Україну.

Саме Сталін контролював зйомки фільму «Щорс» і дав вказівку встановити памʼятник «красному командиру» в Києві ще в 1936 році. Роботу не вдалося завершити через початок Другої світової війни.

Тож памʼятник було встановлено 30 квітня 1954 року з нагоди 300-річчя так званої Переяславської ради. Нагадаю, що на цьому місці в 1872-1926 роках був памʼятник Олексію Бобринському – будівничому першої залізниці в Російській імперії та Наддніпрянській Україні.

Цікаво, що до кампанії масового пропагування міфу про Миколу Щорса як головного борця за радянську Україну, ніхто не знав, де знаходиться могила цього сталінського героя. Знаємо, що Миколу Щорса з ініціативи його дружини Фруми Хайкіної (Ростової) похоронили в Самарі (Куйбишеві), а після створення парку на місці поховання цвинтар зрівняли з землею. І лише в 1949 році з ініціативи заступника Голови Ради Міністрів УРСР і агента НКВД Миколи Бажана поховання знаходять, проводять судово-медичну експертизу і перепоховують.

Далі більше. Щоб закріпити міф про те, що Радянську Україну «героїчно творили самі українці», а не окуповувала терором, Голодомором і репресіями більшовицька Росія Леніна-Сталіна, у всіх містах і селам почалася кампанія масового присвоєння імені «красного командира» вулицям, заводам, школам…

У часи Незалежності розпочалися розмови про демонтаж та перенесення памʼятника Миколі Щорсу в умовний Музей тоталітаризму чи радянської історії. Після 2014 року, а особливо після 24 лютого 2022 року ця ініціатива отримала організаційне оформлення. Нагадаю, що в листопаді 2022 року Експертна Рада з питань подолання наслідків русифікації і тоталітаризму з ініціативи Миколи Томенка і Павла Гай-Нижника ухвалила рішення перенести памʼятник із публічного в музейний простір.

Проте КМДА на чолі з Віталієм Кличком досі тримається позиції, що памʼятник Миколі Щорсу треба зберегти, бо він є «одним із найгарніших памʼятників в Європі».

Нагадаю, що ніхто під час ВІЙНИ російської орди вбивць, варварів і мародерів проти УКРАЇНИ не відміняв СВІТОГЛЯДНОЇ ВІЙНИ за нашу національну історію, культуру, мову, церкву…

Можливо київські владці про це не знають, або не хочуть знати?!