Зґвалтування та сексуальне насильство, яке застосовують російські військові до українців, є частиною «воєнної стратегії» рф, про це в інтерв’ю агенції AFP заявила спеціальна представниця Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства у конфліктах Праміла Паттен.

За словами Праміли Паттена, в Україні прослідковуються всі ознаки того, що росія користується сексуальним насильством як зброєю.

Так, відповідаючи на запитання, чи використовується зґвалтування як зброя під час війни в Україні, Паттен зазначила: «Там є всі ознаки цього».

«Коли жінок утримують цілими днями і ґвалтують, коли починають ґвалтувати маленьких хлопчиків і чоловіків, коли ти бачиш генітальні обрізання, коли чуєш, як жінки свідчать про російських солдатів, що мають із собою віагру, — це явно воєнна стратегія… І коли жертви розповідають, що було сказано (військовими рф — ред.) під час зґвалтування, це явно навмисна тактика дегуманізації жертви», — сказала представниця ООН.

Паттен повідомила, що відповідно до зібраних свідчень, вік жертв сексуального насильства становить від 4 до 82 років. Здебільшого російські військові ґвалтують жінок, але, згідно із зібраними свідченнями, жертвами також стають чоловіки і хлопчики.

Праміла Паттен додала, що росіяни використовують таку навмисну тактику для «дегуманізації жертв». Попри такий метод війни рф досі продовжує займати місце постійного члена Ради Безпеки ООН.

Лють та ненависть до ворога – це реакція кожного з нас на злочини російських окупантів. Бажання власноруч розірвати, знищити кожного російського терориста – реакція кожного з нас на свідчення постраждалих від сексуального насильства з боку російських окупантів. Особливо якщо це — діти. 

Важко контролювати емоції, але слід розуміти: сексуальне насильство на війні є інструментом, що впливає на все суспільство. Це — зброя, яку ворог застосовує з наміром розірвати зв’язки в соціумі; поселити в людях відчуття безпомічності, страху, невідворотності; посіяти розбрат, недовіру одне до одного. Дати відчути, що таких злочинів більше, ніж ми про це знаємо. Ми бачимо, що люди активно «ширять» такі повідомлення, і складається враження, що постраждалих від сексуального насильства вже десятки тисяч. Можна припустити, що їхня мета — оприлюднення воєнних злочинів армії рф, але завжди треба думати про людей які постраждали, про їх емоції, переживання, їхній фізичний та моральний стан.

Як нам відомо, в багатьох країнах саме росіяни використовують зґвалтування. Це і є суть денацифікації, яку вони хочуть проводити, — зруйнувати в людях довіру до світу як такого, в якому існують людяність і справедливість; зламати й знищити відчуття власної гідності; розірвати зв’язки між людьми. Бо в суспільствах, у яких тема сексуального насильства табуйована, постраждалих від сексуального насильства стигматизують. І вони дуже часто замовчують скоєні проти них злочини.

Якщо ж постраждалі від сексуального насильства не отримують належної мультидисциплінарної допомоги — правової, медичної, психологічної, соціальної — і статусу в державі та на міжнародному рівні, це формує в них недовіру, і потім їм дуже складно формувати довірчі зв’язки з іншими. Що, своєю чергою, призводить до бідності, втрати роботи і контактів із оточенням, часто — маргіналізації.

На сьогодні в Україні багато фахівців працюють з цією темою. Кожному постраждалому надається фахова допомога. Між собою тісно співпрацюють правозахисники, правоохоронні органи, медики, волонтери, психотерапевти та інші спеціалісти. Тому в Україні окупанти своєї мети не досягнуть.