Дата 11.11.22 увійде до підручників світової історії як день завершення однієї із самих вирішальних битв російсько-української війни — день визволення Херсона!

Формально може здатися, що звільнення правобережної Херсонщини пройшло майже блискавично, але воно стало  результатом багатомісячної роботи Генштабу та ЗСУ по створенню умов для такої “швидкої» перемоги.

Чому росіяни було вимушені втікати на лівий берег Дніпра

В цій війні Збройні сили України під керівництвом генерал-полковника Валерія Залужного демонструють справжні шедеври військового мистецтва, які є яркою ілюстрацією Стратегії непрямих дій.

Ще в боях під Києвом було знайдено місто, де знаходиться «Кощєєва смерть» путінської армії — та сама голка, переламав яку, українські захисники здобувають ярку перемогу — це логістика.

Всі успіхи російських загарбників базувалися на великий, а на початку війни — просто колосальній перевазі артилерії. Завдяки цьому російська армія створювали вогневий вал, і, не маючи адекватного спротиву, розчищала дорогу для піхоти. Але такий спосіб ведення війни  потребує великої кількості снарядів, які треба везти з рф за сотні кілометрів, бажано залізничними дорогами, бо вантажівками все це буде набагато складніше.

Таким чином, українська армія, яка суттєво обмежила за допомогою західних Хаймерсів та далекобійної артилерії можливості по постачанню боєприпасів 25-тисячному російському угрупуванню на західному березі Дніпра ,створили головні передумови для української перемоги.

Нагадаємо, що вся логістика окупантів на Херсонщині трималася фактично на трьох стратегічно важливих переправах — це Антонівський міст через Дніпро, Каховська гребля та Дарʼєвський міст через Інгулець.

Перші удари по Антонівському мосту українська артилерія завдали ще 19 липня, а вже к листопаду всі три переправи стало неможливо використовувати для повноцінної підтримки херсонського угрупування окупантів. Важливо і те, що на правому березі знаходились останні залишки еліти російської кадрової армії — практично всі частини повітряно-десантних військ та морпіхи. Їх неминучий розгром був лише справою часу. Тому у росіян залишився зовсім поганий вибір — триматися до останнього бійця, але все одно втратити Херсон разом з кращою частиною російських військ — чи примірившись з втратами “російського міста” Херсон, врятувати «еліту» армії рф.

Як не дивно, генералам все ж вдалося донести цю, в принципі, досить просту істину до путіна, і 9 листопада перед росіянами була розіграна телевистава, в якої генерал Суровікін заявив, що «місто Херсон та прилеглі населені пункти не можуть забезпечуватись та функціонувати. Найбільш доцільним варіантом є організація оборони по бар’єрному рубежі річки Дніпро».

Після цього міністр оборони рф Сергій Шойгу наказав вивести війська із Херсона на лівий берег Дніпра.

Панічний відступ та великі трофеї

Але бажання медійно показати, що наказ на відступ було дано військовим керівництвом рф, а путін тут не при справах, зіграли з російським угрупуванням поганий жарт.

Замість планового виходу, росіян охопила суцільна паніка, і вже вночі з 10 на 11 листопада евакуація окупантів більша нагадувала ганебну втечу, коли без наказів солдати переправлялись через Дніпро, залишаючи саму сучасну бронетехніку.

Так, велику частину військ вдалося вивести — за оцінками радника Офісу президенту Олексія Арестовича, з правого на лівий берег Дніпра вдалося перебратися 18 з 20 тисяч. Це означає, що десять відсотків угрупування попаде в полон або вже було знищене.

Але найбільшою втратою для росіян стала велика кількість бронетехніки та танків, які стали трофеями ЗСУ. Серед них навіть гелікоптер.

Остаточна кількість втраченої окупантами техніки ще не підрахована, але називають цифру, що може бути співрозмірна з трофеями під час Харківського наступу. А тоді, нагадаємо, “російський лендліз” був більше, чим навіть постачання бронетехніки з Заходу за весь час війни.

Наслідки Херсонської битви

1. Військові

Визволення правобережної Херсонщини можна порівняти, як зі Сталінградською, так із Курської, битвами одночасно.

Нагадаємо, що Сталінград став корінним переломом у війні, а Курську — вважають битвою, після якої ворог втратив остаточно стратегічну військову ініціативу. Так що Херсонська битва — це два в одному. Практично всі військові експерти вважають, що наступати тепер будуть тільки українці так, як і місто майбутнього наступу будуть вибирати українські генерали.

Наші війська визволили майже пʼять тисяч квадратних кілометрів стратегічно важливої території, а також єдиний обласний центр, захоплений під час повномасштабної війни російським ворогом.

Відтепер українська далекобійна артилерія може достати фактично всі під’їзні шляхи, якими йде постачання для лівобережного угрупування військ рф на Херсонщині та Запоріжжі.

Журналіст та військовий експерт Юрій Бутусов вважає, що це фундамент остаточної української перемоги.

“Те, що противник буде вибито з Правобережжя — величезний успіх, стратегічного рівня. Вірменську приготуватися приймати подарунки від «Хаймарсів», рокадам між Кримом та Мелітополем приготуватиметься ловити дистанційні системи мінування з «Марсів» та 155-мм систем через річку, вся логістика, особливо залізнична у Причорномор’ї, буде під українським вогневим контролем”.

Важливо, що більшість військ з 60-тисячного українського угрупування на лівому березі Херсонщини тепер може бути перекинута на будь-яку ділянку наступу. А це наші найкращі штурмові та артилерійські частини.

А у окупантів, навпаки, — складна задача по поверненню боєздатності своїм евакуйованим військам, які втратили багато бронетехніки та морально розчавлені.

2. Політичні наслідки

Визволення Херсону остаточно продемонструвало, як нашим союзникам, так і нечисленним друзям росії, що Україна здатна воєнним шляхом і в досить швидкі терміни визволити всі окуповані території.

Це дає сильні аргументи нашим друзям, які наполягають посилити нам воєнну та фінансову допомогу. А ще важливіше — стратегічно розширити номенклатуру отримуваної нами від Заходу зброю. Можливо, Херсонська офензива стане остаточною краплею на вагах рішень про передачу ЗСУ більш далекобійних Хаймерсів, а також танків і навіть літаків.

Також перемога стала важливої для дестабілізації ситуації всередині путінської росії. Вже прозвучав досить красномовний натяк головного імперського філософа рф Олександра Дугіна на необхідність відсторонення та навіть вбивства самого путіна.

«Власть. Она за это несет ответственность. В чем смысл самодержавия, а у нас именно оно? Мы даем Правителю абсолютную полноту власти, а он нас всех, народ, государство, людей, граждан, в критический момент спасает. Если для этого он окружает себя дерьмом или плюет на социальную справедливость, это неприятно, но лишь бы спас. А если не спасает? Тогда — судьба «царя дождей» (смотри Фрэзера)», — написав під враженням від розгрому росіян Дугін.

Нагадаємо, що у Фрезера: «цар дощу» має послати вологу в сезон дощу. Якщо дощ не йде — царя просто вбивають.

Таким чином, значення Херсонської битви важко переоцінити — ми зробили навіть не крок, а великий стрибок в напрямку  остаточної та невідворотної української Перемоги!