Історія виникнення Сергіївської площі у центрі Харкова.

Сергіївська площа знаходиться у центрі Харкова — на лівому березі річки Лопань під Університетською гіркою. Вона виникла у 18-му столітті. За роки існування тут сталася ціла низка важливих подій, які мали відчутний вплив на подальше життя всього міста. Тому історія площі багата на різноманітні цікаві факти.

Редакція сайту 057 розповідає історію виникнення Сергіївської площі у центрі Харкова.

Знищений у масштабній пожежі ринок

Раніше Сергіївська площа називалася «Базарною» або Лопанським базаром. Так, на початку 18-го століття нижче Університетської гірки, по колишньому валу, були розкидані невеликі крамнички у вигляді дерев’яних балаганів і куренів, а навпроти них берегом Лопані тяглися дерев’яні харчевні. Чотири рази на тиждень тут відбувалися торги, на які з’їжджалися жителі навколишніх сіл. Пізніше, у 20-х роках 19-го століття на Лопанському базарі побудували дерев’яний товкучий ринок, який був критим.

У січні 1835 року на площі загорілися смоляні склади в дерев’яних базарних спорудах по схилу Університетської гірки. Внаслідок масштабної пожежі було знищено всі будівлі, кам’яні лавки, сходи, що ведуть на гірку. Незабаром базар прибрали з площі.

У першій половині 19-го століття влада спробувала упорядкувати площу. Тут спорудили дерев’яні сходи, що зигзагом спускалися вниз. Починаючи з середини цього ж століття, на площі почали будувати кам’яні торгові будівлі. У 50-х роках під гіркою, у напрямку Соборного узвозу, спорудили кам’яний корпус, так званий Сергіївський ряд. Його назвали на честь харківського губернатора. І саме з того часу площу почали називати Сергіївською.

Перший міський музей

У 1868 році на площі замість дерев’яних спорудили кам’яні сходи. У 1875-му між сходами та Сергіївським рядом закінчилося будівництво Ново-Сергіївського ряду, в якому незабаром відкрився міський музей. Питання про заснування загальнодоступного музею у Харкові порушили у 1882 році, коли Харківське історико-філологічне товариство на чолі з видатним українським філологом Олександром Потебнею звернулося з проханням до письменника Григорія Данилевського, щоб клопотати перед Академією мистецтв про виділення картин для Харкова. Академія мистецтв пішла назустріч громадськості, але поставила необхідну умову — повідомити її про наявність приміщення для музею. У зв’язку з цим у листопаді 1882-го для майбутнього музею відвели другий поверх Ново-Сергіївського ряду. Харківський промислово-художній музей відкрився 14 грудня 1886 року. Він складався з трьох відділів — художнього, етнографічного та історичного.

Основу художнього відділу складала колекція, подарована Академією мистецтв. До неї входили 12 античних бюстів, 10 статуй, 36 картин художників та добірки орнаментів. Згодом цей відділ поповнився ще картинами та колекцією акварельних малюнків і гравюр, подарованих місту Академією мистецтв на прохання видного українського історика Дмитра Багалея.

Цікавим у музеї був і етнографічний відділ. Його основу складала колекція відомого географа та ботаніка Андрія Краснова, вона була зібрана під час подорожей різними країнами світу. Загалом колекція налічувала 750 експонатів. У відділі експонувалися також зразки гончарних виробів та вироби українських народних майстрів — плахти, килими, рушники, головні убори, подаровані музею вченими університету, членами Харківського історико-філологічного товариства Іваном Сокальським та Миколою Сумцовим.

Історичний відділ мав спочатку незначну кількість експонатів, але згодом став провідним у музеї. У 1920 році музей перетворили на Музей історії Слобідської України.

Злочини нацистів

У другій половині 19-го століття будівництво на Сергіївській площі тривало. У 1890 році на місці згорілого Сергіївського ряду за проектом архітектора Альфреда Шпігеля звели двоповерхову будівлю, яку почали називати Миколаївським рядом. У 1898-му на березі Лопані за проектом академіка архітектури Олексія Бекетова спорудили гарні кам’яні магазини. У південній частині площі розташовувався «Гранд-готель».

У роки Радянського Союзу площа змінила свій вигляд. Тут облицювали гранітом береги Лопані, реконструювали трамвайні лінії, заасфальтували тротуари і проїзди, розбили новий сквер, збудували пристань та кам’яні сходи на Університетську гірку. Також спорудили велику будівлю хімічного корпусу університету за проектом архітектора Самуїла Кравця.

Під час окупації Харкова у роки Другої світової війни нацисти перетворили на руїни всі будинки на Сергіївській площі. Окупанти спалили і Історичний музей, де згоріли дорогоцінні експонати. Після звільнення міста музей відновив свою діяльність у приміщенні колишнього музейного містечка на Університетській вулиці. А зруйновану площу реконструювали. Уздовж берегів Лопані посадили дерева, розбили сквер із гарними клумбами та газонами, упорядкували Університетську гірку та її схили, побудували нові красиві сходи. Згодом Сергіївська площа стала головним вузлом трамвайного сполучення і однією з найжвавіших площ міста.

Нагадаємо, що редакція сайту 057 розповідала історію виникнення Павлівської площі у центрі Харкова. Детальніше про це читайте тут.