Особи, які інформаційно забезпечують та виправдовують путінську агресію проти України не є журналістами, блогерами, військовими кореспондентами або лідерами громадської думки, ці люди медійно підтримують бойові дії, а значить є повноцінними учасниками війни нарівні з тими, хто зі зброєю в руках на воєнній техніці вторгся в Україну, руйнує житлові будинки, школи, дитячі садочки, вбиває українців тощо.

Ці люди найкраще підходять під визначення — інформаційні терористи, або солдати інформаційних військ країни окупанта, які несуть не менше зло ніж ті хто бігає зі зброєю по Україні, адже травмують психіку та мозок людей, а це інколи буває і гірше за фізичний біль.

Їх методи брехня і маніпуляції, створення неіснуючих фейків, підбурювання до розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі, дискредитація влади в Україні та Збройних сил.

Неодмінно повинна бути дана правова оцінка діяльності таким інформаційним терористам з притягненням до кримінальної відповідальності міжнародним трибуналом, адже російська пропаганда наслідує відомство Геббельса і натхненників руандійського геноциду.

Наразі Україна та провідні країни світу повинні розуміти, що обмеження російської пропаганди – це не цензура, а оборона від інформаційної агресії, психологічне здоров’я нації та запорука миру та безпеки у всьому світі.

Так, боротьба з пропагандою потребує задіяння величезних ресурсів, фінансових та людських резервів, але без цього протидіяти їй неможливо, а за твердженнями провідних світових експертів з безпеки, інформаційна війна по важливості знаходиться на другому місці після ведення реальних бойових дій, адже саме інформацією керуються та мотивуються, як військові так і політичне керівництво під час будь яких війн.

В Євангелії від Іоана є золоті слова, якими повинна керуватись кожна країна ведучи інформаційну війну з агресором: «І пізнаєте істину, і істина визволить вас»!