Про життя класика української літератури Майка Йогансена можна було зняти захоплюючий серіал, у якому сценаристам не потрібно було би щось видумувати — його життя схоже на авантюрний роман.

Вікінг та нащадок автора Дон-Кіхота

Наш герой зʼявився на світ у Харкові 16 жовтня 1896 року як Михайло Гервасійович Йогансен — його батько був вчителем німецької мови, він вихідець з Латвії та мав скандинавське коріння — чи то шведське чи то норвезьке походження. Сам Йогансен вважав себе нащадком вікінгів.

Не менше романтичну історію розповідав Майк і про свій материнський родовід. Його мати — Ганна Федорівна Крамаревська походила з родини старобільських козаків.

А сам Йогансен чи з посиланням на родинну легенду, чи як у якості своїй творчої фантазії писав у своїй автобіографії, що він по материнській лінії нащадок самого автора Дон-Кіхота.

За версією письменника, це виглядало так. Старобільский козак Грицько Скараний у полоні в Алжирі познайомився з Мігелем Сервантесом, вони стали побратимами, разом готували втечу. Загинув Грицько, посаджений на криваву палю. Його син, теж Грицько, пішов рятувати батька, а звільнив із турецької неволі Андреа, рідну сестру Сервантеса. Тому іспанка не потрапила на батьківщину: вийшла заміж за визволителя. Звісно ніяких документальних підтверджень цієї дивовижної історії Йогансен не наводив.

Як і ровесник та земляк письменника видатний український філолог Юрій Шевельов — Йогансен вибрав українську ідентичність вже у досить дорослому віці. При тому він був справжнім поліглотом. На час закінчення Харківського університету у 1917 році він знав старогрецьку й латину, володів англійською, німецькою, французькою, знав скандинавські та слов’янські мови, а пізніше за дуже короткий термін опанував іспанську.

Літературна творчість

Перші вірші українською він написав лише у 1921 році. Його поезію публікують в журналі «Шляхи мистецтва», збірниках «Жовтень», «На сполох», «Штабель». Того ж таки року вийшла і його перша поетична книга – «Д’горі».

Йогансен один із безперечних лідерів українського ренесансу у Харкові — він зближується з Василем Елланом, Миколою Хвильовим, Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою та іншими харківськими письменниками.

В січні 1923 року разом Василем Елланом-Блакитним Йогансен створив Спілку пролетарських письменників “Гарт”.

В цей час Йогансен видає віршовані збірки: «Революція» та «Кроковеє коло», «Доробок» «Речі 1917-1923 рр.» і «Пролог до Комуни».

1925 року із групою колег вийшов із «Гарту» і заснував літературне об’єднання Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ).

Після цього з’явилися книжки оповідань — «17 хвилин» і «Майборода», а також під псевдонімом Віллі Вецеліуса — перший український бестселер «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших» (ілюстрації виконав художник-авангардист  Вадим  Меллер), десять накладів якого протягом року перевалили за 100 тисяч примірників.

Поет, письменник Йогансен ще був і чудовим сатириком — що, мабуть, природно для людини, яка  мала в друзях Остапа Вишню.

В 1929 році у Йогансена вийшли дві книжки гуморесок — «Луб’яне решето» та «Солоні зайці». Пізніше він випускає мальовничі мандрівні нариси: «Подорож людини під кепом (Єврейські колонії)», «Подорож у радянську Болгарію», «Три  подорожі», «Під парусом на дубі» та «Подорож у Дагестан».

В 1932 році Йогансен написав авангардну повість — «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію».

Сценарист Довженка та автор оперети

Майк Йогансен також був причетний до створення фільму легенди світового кінематографа — Александра Довженка.

Колишній генерал-хорунжий армії УНР Юрко Тютюнник розповів Майку Йогансену легенду про скарби, закопані гайдамаками у надрах гори на Звенигородщині. Захопившись ідеєю, друзі вирушили у творче відрядження на Черкащину, а, повернувшись до Харкова, написали сценарій фільму «Звенигора», що обіймав історію у дві тисячі років.

Режисером був призначений Олександр Довженко, а одну з ролей — фактично самого себе зіграв Юрій Тютюнник.

Але коли почалися зйомки, Довженко узявся переписувати і переписувати сценарій. Через це давні друзі посварилися, перестали спілкуватися, а Ю.Тютюнник та М.Йогансен зникли з титрів картини.

Трохи згодом у власній “Автобіографії” (1939) О.П.Довженко представив ситуацію так: «У сценарії було забагато чортівні і явно націоналістичних тенденцій. Тому я переробив його відсотків на дев’яносто, внаслідок чого автори демонстративно “зняли свої імена”, і це стало початком мого розходження з харківськими письменниками».

Також для театру Леся Курбаса «Березіль», у співавторстві з Миколою Хвильовим таОстапом Вишнею, Йогансен написав оперету «Мікадо» та ревю «Алло на хвилі 477».

Як король більярда Йогансен заставив повзати Маяковського

У переліку багатьох талантів Майка Йогансена були і спортивні. Так письменник був завзятим мисливцем, а ще одним з найкращих гравців більярду у Харкові.

Як розповідає дослідниця Віра Агеєва, коли вже відомий на весь СРСР Володимир Маяковський приїхав до Харкова, то трохи з погордою дивився на місцевих «провінціалів». У Будинку літераторів імені Василя Блакитного, куди завітав поет-футуріст, був тоді один з найкращих більярдів країни. А сам Маяковський вважав себе досить професіональним більярдистом.

Упевнений в собі, автор «Хмари у штанах» ​необачно погодився пролізти під більярдним столом у разі програшу.

Під час гри Маяковський пив пиво «Нова Баварія» і запропонував партнеру теж випити, але Йогансен відмовився експромтом: «Хто шукає сили в «Новій Баварії», тому загрожують аварії».

Майк Йогансен блискуче виграв двобій з трьох партій і двометровому «пролетарському поету» не залишилось нічого, як стати на коліна, щоб пролізти під столом. При цьому Маяковський у якості покарання був вимушений декламувати вірш Пушкіна.

«У царстві тіней буду розмовляти українською».

Як кожен великий український поет Йогансен був ще й пророком. Він передбачив свою насильницьку смерть:

«Я знаю: загину, високий, в повітрі чистім і синім. — Мене над містом повісять: зорі досвітній в око, в холодне око дивитись».

18 серпня 1937 року Йогансена заарештували співробітники НКВС у його харківській квартирі за номером 12 в знаменитому будинку «Слово».

Його звинуватили в участі в українській націоналістично-терористичній організації. Майк разом з іншим змовниками нібито планували замах на керівництво комуністичної партії. За версією чекістів, знаряддям вбивства повинна була стати його мисливська рушниця.

27 жовтня 1937 року Йогансена розстріляли у Лук’янівській в’язниці НКВС у Києві. Де поховали лідера українського відродження, невідомо.

Незадовго до розстрілу поет написав: «…оселившись у царстві тіней, буду вести розумну бесіду з Гесіодом, Гейне і Сервантесом. Але я буду з ними говорити українською мовою, бо вірю, що наша квітчаста Батьківщина є діамант у гроні вільних народів світу. І ще я скажу там, у царстві тіней, що я, Майк Йогансен, був при житті і залишусь по смерті одним із кращих поетів української оновленої землі».

У 1957 році Союз радянських письменників України подав запит на перегляд справи Майка Йогансена.

У 1958-му Військова колегія Верховного суду СРСР скасувала вирок і оголосила про закриття справи через відсутність складу злочину.