Подивившись на теренах інтернету виступ андрія ісаєва, заступника керівника фракції єр, у черговий раз розумієш, що лексикон нормальної цивілізованої та вихованої людини не містить тих слів, які навіть не те що напрошуються, а просто рвуться з горла.

Зовнішньо теж людина, андрій ісаєв, на двох ногах, з двома руками, не вкрита мавпячою шерстю, говорить таке, що не залишає ніяких сумнівів у його психічному стані. Хворий! На всю свою божевільну голову. Або ж настільки цинічно брехливий, що вже давно перетнув межу між нормальним хоча б частково психологічним станом і відвертою психіатричною патологією, пише політолог Юрій Федоренко у своєму блозі на Цензор.нет.

Успіхи ЗСУ останніх днів настільки вразили росію на всіх соціальних рівнях, що одні не знають вже куди тікати (мешканці прикордонних з Україною областей, годі вже й казати про Крим), другі не розуміють про що і як їм брехати (скабеєви, симон’яни та інші кисельови), треті готові бігти домовлятися на будь яких умовах про закінчення війни, бо розуміють, що наступна зупинка на маршруті ЗСУ – ростов. Лише бункерний затих, бо вже ніяка «гарна міна» не рятує при такій «грі». Єдине, що йому залишилося, це вести жалісні розмови про необхідність «прєкратіть кровопролітьє», бо, за його словами «це не кіно». Звісно – «не кіно»! Перемоги України, хоча поки що і не тотальні, але вже нищівні для окупантів — це реальність.

Спостерігаючи за рупорами кремля та зміною публічної риторики стає зрозумілим, що росія «сходила під себе не знімаючи білизни». Мабуть вперше за усю сучасну історію. Причому «по великому». І намагаючись приховати своє приниження та розгубленість починає вигадувати такі казки, що навіть перевершують усю попередню маячню.

Ми, українці, вже навіть звикли до того, що «спецоперація – це превентивний попереджувальний удар у відповідь на українську загрозу». Але те, що «ніс» у студії ньюс ван ісаєв (зачіска, окуляри, триколор на лацкані, емоційні рухи…) не лізе вже ні в які ворота. Андрійко вражений та обурений «війною, яку розпочала Україна з метою знищення росії». Не більше і не менше.

Дивлячись на цей фарс, постійно очікував виходу медичної сестри з ліками та склянкою води. Або лікаря з електрошоком, або санітарів із гамівною сорочкою. Не дочекався. Нажаль, не вийшла ні сестра, ні лікар, ні санітари. Ніхто не захотів допомогти хворій на голову людині. Та й усій студії, яка, напевне, теж хвора, бо дозволила нести таку ахінею брехливому безумцю.

Відверто тішить той факт, що на росії – психіатричній колонії суворого режиму – почали з’являтися ті, хто зберіг розум. «Зречення престолу» від путіна вимагають дедалі все більше російських муніципальних депутатів. Свої підписи під петицією з таким закликом поставили представники 35 муніципалітетів Москви, Петербурга та інших міст Росії.

Це початок. Перша «ластівка» розуміння росіянами реалій сьогодення, страшних та згубних для росії. Нажаль, кількість втративших розум у величезній російській «студії», набагато перевершує можливості будь якої соціальної медицини, якій на зараз відверто бракує «лікарів», «сестер» та «санітарів». Але українці потужно вибивають підґрунтя з під ніг кремлівського режиму. І, врешті решт, простим російським глядачам набридне спостерігати за виступами навіжених клоунів, невиліковно хворих після путінської лоботомії.

Примітка:

Редакція може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Блоги» несуть автори текстів.