Фото: Telegram/Артем Лисогор

Кілька слів про ситуацію.

На Василівському напрямку закарпатські гірські штурмовики відтіснили передові підрозділи противника до північної околиці села Жереб’янки. Командування противника усвідомлює загрозу прориву 128 бригади до Василівки, втрата котрої відкриває дорогу Силам оборони на Енергодар (кінець іграм у ядерну загрозу) та на Херсон уздовж Дніпра. А це – замок на вихід з приазовської пастки в Крим, що для ворога теж мотивація змагатися до останнього. Тому окупанти завзято боронитимуть свої позиції вздовж шосе Т0812 і ключові для збереження стійкості оборони опорні пункти в Жереб’янці, Луговому та Верхній Криниці. 

Від сіл, на жаль, залишаться самі фундаменти. На околицях Василівки командування противника збирає тактичну групу для контратаки у правий фланг закарпатцям, для чого зосередило там частину сил 810-ї бригади морської піхоти ЧФ РФ (від бригади лишилася гучна назва, наші її громили вже разів із три, від колишньої еліти зосталася жменька бійців, решта хоч і непогано навчені, але чмобіки), зведена тактична група 4-ї військової бази (Південна Осетія, два батальйони, сформовані з російського окупаційного контингенту в Грузії), 429-й мотострілецький полк 19-ї дивізії (ППД – місто Моздок, передостанній бойовий досвід – агресія проти Грузії. Цікавинка – із 30 поранених у тих походеньках лише двоє отримали ушкодження в бою. Така собі піхота, виходить).

На Токмацькому напрямку в районі Роботиного противник докладає неабияких зусиль, щоб утримати село та не дати нашим військам на цій ділянці вийти до головної лінії оборони між селами Новопрокопівка та Вербове. Неспокійно в Роботиному воріженькам: у село введено підрозділи 1430-го мотострілецького полку територіальних військ (це коли є стрілецька зброя, а техніки катма. Назвіть це “територіальними військами” або “мобрезервом” і грайте далі, наче маєте повноцінне військо), смугу оборони полку ущільнили 11-м загоном БАРС (то на болотах резервісти такі), котрий перекинули із села Копані, де поки що відносно спокійно. 42-га мотострілецька дивізія, котра тут і веде оборону, має завдання максимально довго не пускати Сили оборони до головного оборонного рубежу 58-ї армії, а якщо не вдасться – максимально звузити ділянки нашого прориву. Є нюанс: коли не вистачає сил для виконання завдання, штаб забирає частину сил з ділянок, які не атакують, та кидає їх на ті, де триває наступ. Висновків два: резервів не вистачає або немає, війська з труднощами утримують свої позиції.

Фото: EPA/UPG

На Бердянському напрямку тривають найактивніші дії. У районі сіл Приютне – Завітне Бажання (яка українська топоніміка!) ситуація для ворога склалася не надто сприятлива: трохи на північ тут перепало 247-му десантно-штурмовому полку 7-ї дивізії противника, який відвели на поправку на захід від Завітного Бажання, де полк облаштовує район оборони.

На північному заході від села Володине ворог розгорнув два батальйони 114-го мотострілецького полку 127-ї дивізії із Сахаліну. Командування противника відчуло небезпеку та наростило щільність своїх бойових порядків між Приютним і Завітним Бажанням. Масштаб переляку спонукав формувати оборону у два ешелони: перша лінія – 60-та мотострілецька бригада, рештки (я сказав би – мощі) 394-го мотострілецького полку 127-ї дивізії, 71-й мотострілецький полк 42-ї дивізії та залишки згаданого 247-го полку; друга лінія – 336-та бригада морської піхоти Балтійського флоту, 114-й мотострілецький полк 127-ї дивізії та 136-та мотострілецька бригада.

Остання – цікавий об’єкт для дослідження. ППД – місто Буйнакськ у Дагестані. На початку вторгнення 300 військовослужбовців відмовилися воювати проти України – їх повернули до ППД і звільнили. Є ще кілька цікавих традицій у бригаді – продавати МОН-90 бойовикам-ісламістам, котрі ними ж і підірвали військове містечко 177-го полку морської піхоти в Каспійську. Інша традиція – продавати своїх військовослужбовців у рабство чеченцям. Продали 46 бійців. Тверде перше місце в 58-й армії ЗС РФ з торгівлі людьми. Бригада складе основу гарнізону Старомлинівки.

Фото: facebook/93-тя ОМБр Холодний Яр

Під Старомлинівку ворог також висунув 228-й танковий полк 127-ї дивізії. Фланг цього угруповання в районі Ремівка – Новозлатопіль прикривають 34-та мотострілецька бригада і 143-й мотострілецький полк 127-ї дивізії. Зауважимо, що найпотужнішу армію Східного військового округу ЗС РФ, 5-ту, ВСЮ розгорнули тут. Лише 57-му мотострілецьку бригаду наші доїдають під Бахмутом. 

Тепер, власне, про артилерію. Якщо дивитися на карту, то ліворуч обороняються дві дивізії 58-ї армії противника, 19-та і 42-га, а праворуч розгорнулася 5-та армія. Суто з цього випливає, що противник може тут мати на мінімалках дві артбригади армій, 291-шу та 305-ту, три артполки дивізій, 292-й, 50-й і 872-й, та артилерію бригад і полків. 

На прикладі 305-ї бригади покажу, який це зоопарк – артилерійська бригада загальновійськової армії ЗС РФ: 
– дивізіон самохідних мінометів 2с4 “Тюльпан”;
– дивізіон самохідних гармат 2с5 “Гіацинт-С” (моя улюблена артсистема, наприкінці 90-х був командиром єдиного в Україні дивізіону, зараз ці машини воюють у нас у 26 артилерійській бригаді імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича);
– дивізіон самохідних гармат 2с7 “Піон”;
– дивізіон РСЗВ 9к57 “Ураган”. 

Фото: EPA/UPG

РСЗВ Ураган

Тепер уявіть себе на місті офіцера оперативного відділення, котрий має спланувати бойове застосування цього квітника в бою. Потім уявіть собі начальника служби ракетно-артилерійського озброєння бригади, котрий має цю клумбу забезпечити боєприпасами: 240 мм мінами, 152 мм снарядами, 203 мм снарядами та 220 мм реактивними снарядами. Не певний, що з початку війни цю людину бачили тверезою. Як узагалі можна таку логістику організувати?!

Веселимось далі: призначенням армійської артилерійської бригади є боротьба з тактичними засобами ядерного ураження, командними пунктами, артилерією противника, засобами ППО, об’єктами тилу та резервами. Жирним виділена контрбатарейна боротьба. Це – сенс бойової діяльності артбригади армії. Як це може виглядати в реалі? Дивізіон 2с5 саме під це і заточений. Але він у бригаді один. Швидкість стрільби 2с7 – два постріли на хвилину. Час перебування здорової на голову батареї САУ – одна вогнева задача, тобто хвилин 3–5. Відмінусовуємо звідти цикл розвідки, ухвалення рішення і наведення. Куди влучить перший залп 2с7? А в білий світ, як у копієчку, казав мій комбриг. 

2с4 взагалі-то створювався для прориву укріплених районів ядерними ударами або принаймні 240 мм фугасними мінами. Швидкострільність – 1 постріл за 62 секунди. 

Останнім у списку є РСЗВ “Ураган”. Виглядає грізно: бойова частина кожного снаряда – 100 кг (коли починали конструювати, полковник з МО СРСР згадав, як під час війни потрапив під німецький авіаналіт 100 кг бомбами, тому БЧ “Урагану” саме стільки і важить. Історія реальна). Залп батареї за потужністю аналогічний тактичному ядерному удару. Та як завжди, присутнє «але»: коли РСЗВ почнуть полювати за батареями, хто буде обстрілювати резерви, КП, ставити мінні поля, лупасити по піхоті касетними? Реактивникам явно не до контрбатарейної боротьби. Інше призначення. Для розуміння глибини глибин: німецька САУ «Pzh-2000» запускає за хвилину 8 снарядів, але як дуже треба, то певний час може і 12, САУ «Caesar» – 6. Питання – хто кого перестріляє?

Фото: Угруповання Об’єднаних сил

Французькі САУ CAESAR на передовій

Якщо прийняти умовно за початок наступу в Приазов’ї 15 червня, то виходить, що відтоді до 5 серпня Сили оборони України відправили на металобрухт 1150 гармат і 100 БМ РСЗВ противника (цифри за всю лінію фронту, на Приазов’я я віддав би 60%). Противник втратив 16 артилерійських бригад (нормальна бригада має 72 гармати) та два реактивні полки (54 БМ). 

Російський самохідний артилерійський полк – два дивізіони САУ 2с19 “Мста-С” і дивізіон РСЗВ “Торнадо-Г” або “Град”. 2с19 – міцний горішок, здатний конкурувати із сучасними західними САУ. У бригадах, як правило, також один-два дивізіони САУ 2с19 і батарея РСЗВ (штатів бригад багато, тому в усіх по-різному, зокрема і гаубиці з РСЗВ різних типів). У цьому сегменті також є “але”: артилерія полку/бригади не веде контрбатарейної боротьби, не має такої задачі, а значить – і підготовки. 

Є ще одне жирне «АЛЕ»: для контрбатарейної боротьби потрібні засоби розвідки (РЛС виявлення вогневих позицій, звукометричні комплекси, БпЛА) і метка система управління вогнем. У противника тут презентації про АСУ “Капусник”, “Созвездие”, ще там всяке-різне-модне-молодіжне, про РЛС “Зоопарк” та “Аистенок”. 

Найбільший наш менінгіт у протистоянні артилерій – вороже тріо «Орлан» + «Зала» + «Ланцет». Проте в сегменті “розвідка – управління – ураження” маємо відчутну перевагу. Результат – на три абзаци вище.

Фото: Telegram/Zelenskiy

З тими, хто мене читає регулярно, ми вже обговорили проблеми логістики ворожого угруповання і факт того, що ворожа арта на півдні України посаджена на голодний пайок. А тут ще генерали Буданов і Малюк підривають усе, що є в Чорному морі: танкери, ВДК, мости-аеродроми, Новоросійський порт, якісь патрульні кораблі. Тобто дієта у ворожої арти триватиме – з мостами, аеродромами, портами у противника проблем більшає, за залізницею приглядають партизани з “Атеш”, ССО, пильні патріоти, тобто коли треба і де треба, траплятиметься, як у пісні: “мы отбили водокачку, но отдали паровоз”. 

Є ще цікава двоєдина тенденція в деградації російської артилерії – Сили оборони з початку війни знищили майже 5000 артсистем і 700 РСЗВ. Перед війною ЗС РФ почали процес переозброєння військ, замінюючи всі наявні САУ відносно нов

ою єдиною САУ 2с19М2 (їх було випущено десь близько 700 одиниць). Вийшла дивна картина – полк, бригада, корпус, армія отримали однакову систему з однаковою дальністю стрільби 25 км. Але ж глибина задач у різних інстанцій різна! А ще ж потрібна різна номенклатура боєприпасів: командарму димові й освітлювальні не потрібні, а командиру бригади – ще й як!

Далі МО РФ почало готуватися до вторгнення в Україну та розгортати дивізії замість бригад. Тобто два дивізіони бригади мали бути клоновані на 4–6, як вимагає дивізія. 2с19М2 вистачати різко перестало, з баз у війська поїхали немодернізовані 2с19 (мав з ними справу, крім традиційної для СРСР поганої електроніки, російські конструктори примудрилися зробити ще й не менш поганий досилач, котрий саморозбирався під час інтенсивної стрільби. Мій однокашник по ЛАУ в Другій чеченській війні був начартом комендатури, розповідав, що представники заводу-виробника просто сиділи у 2с19 і без кінця усували технічні проблеми). 

САУ 2с19М2 Мста-с

Кому і 2с19 не вистачило, тим – 2с3 “Акація” та причіпні 2а65 “Мста-Б”. Тобто 24 лютого 2022 року до нас без запрошення вдерлося все, що було нове і ненове. І те, що тракторна бригада Свирида Опанасовича ще не відтягнула на металобрухт, іржавіє по лісах-полях. Ворог змушений дістати з комор ще старіше, довести його до ладу та віддати у війська (здатні відновлювати 100–200 на місяць, але втрачають по 500–550!). Тобто якість артилерії противника постійно та неухильно погіршується, її ТТХ знижуються, прірва між артилерією Сил оборони та артилерією агресора все глибша. 

Зворотний бік цієї тенденції – персонал. Якщо припустити, що хоча б половина артилерії була знищена разом з обслугами, то противник втратив щонайменше 2500 підготовлених команд. Їх усіх треба кимось замінити, навчити, злагодити в батареї-дивізіони, що не так уже й легко. Окрема лінія – втрачені офіцери-артилеристи, насамперед комбати і комдиви, котрі управляють вогнем. Цю категорію навчають місяцями. Іноді офіцер два роки як комбат, але при цьому тюлень – просто це не його, і нічого з цим не поробиш. Скільки разів таких зустрічав. Підсумуємо: у ворога артилерія буде слабшати з огляду на зниження ТТХ систем і рівень підготовки, насамперед офіцерів і сержантів.

Сюди я додав би відсутність ротацій, інтенсивні бойові дії, загальне виснаження, відсутність якісної питної води, перебої з постачанням пального, продовольства, медичного забезпечення. Введення в операцію декількох свіжих бригад Сил оборони зруйнують російську оборону. Абсолютно однозначно. Коли це станеться – тільки Залужний знає, ми гадати не будемо.

Я радив би уважно дивитися на напрямок Старомайорське – Старомлинівка – Надійне. Зараз противник там стримує наших шаленими контратаками, кидаючи в них усе, що під руками. Але десь глибоко в душі ворожі оператори вже усвідомлюють невідворотність відступу в південному напрямку. А як Сили оборони просунуться на Василівку, Токмак і Пологи, то ситуація набуде рис поразки. Щоб п’єса не виглядала нудною, наші дещо додали обертів на напрямку Вугледар – Волноваха.

Фото: Сухопутні війська ЗСУ

Український ‘піон’ працює на передовій.

Варто згадати повільний темп нашого просування, але слід пам’ятати, що арта вдень і вночі напружено працює, руйнує систему управління ворога, вибиває його штаби, знищує склади, розвалює логістику, ламає противнику його довгі руки – артилерію. Результат має бути. Жодних сумнівів.

Лише не дає спокою питання, де поділися дві ракетні бригади противника – 12-та і 20-та. Мають бути десь тут, на півдні, спинним мозком чую…