Історія виникнення харківського проспекту Науки.

Проспект Науки є однією з центральних магістралей Харкова. Він починається від площі Свободи і закінчується на перетині вулиць Ахсарова і Дерев’янка. На цьому проспекті розташовано кілька відомих вишів і цілий ряд наукових закладів міста. Саме тому його названо на честь науки.

Редакція сайту 057 розповідає історію виникнення проспекту Науки у Харкові.

Бальзамування диктатора Леніна і перше переливання крові

Як йдеться у книзі «Вулиці та площі Харкова», забудова проспекту Науки почалася у 30-ті роки минуло століття, коли споруджувався комплекс площі Свободи. У цей час тут будували величезні корпуси житлових кооперативів «Новий побут» та «П’ять за три». У травні 1934 року здали в експлуатацію перший корпус Будинку спеціалістів. У 1936-му стартували підготовчі роботи зі спорудження будівлі Медичного інституту. Згодом передбачалося продовжити проспект на північ, але його забудову перервала Друга світова війна.

Після закінчення війни на проспекті Науки спорудили багато нових будівель, серед яких житловий будинок Заводу маркшейдерських інструментів і новий корпус Медичного інституту. З утворенням інституту на його кафедрах і в клініках займалися науково-дослідною, лікувальною та педагогічною діяльністю такі відомі вчені як Василь Данілевський, Георгій Фольборт, Микола Бокаріус і Микола Трінклер. Харківський Медінститут дав світу видатного вченого-анатома Володимира Воробйова, який брав участь у бальзамуванні тіла радянського диктатора Володимира Леніна. Вихованцем інституту є і відомий хірург Володимир Шамов, який у 1919 році першим в Радянському Союзі здійснив переливання крові. Також Медичний інститут закінчила видатна вчена Любов Мала, яка з 1946 року працювала у своїй альма-матер.

На проспекті у великих нових будинках, що займають цілі квартали, розташували Інститут радіоелектроніки, Інститут Гіпросталь, Інститут Укргідропроект та ВНДІПІчерметенергоочистка. Так, ХІРЕ веде свою історію від Гірничоіндустріального інституту, який заснували у 1944 році. Після його реорганізації створили Харківський інститут радіоелектроніки. Саму ж будівлю інституту побудували в 1930-1931 роках. Вона неодноразово перебудовувалася. Поряд з ХІРЕ розміщувався Завод маркшейдерських інструментів, що виготовляв прилади для гірничої промисловості.

Найбільші заводи світу і «велика вода» для Харкова

Великий внесок у справу розвитку чорного металургії зробив Державний науково-дослідний та проектний інститут металургійної промисловості. Будівлю інституту збудували на початку 60-х років. З 1959 року інститут став головним з проектування підприємств феросплавної промисловості СРСР. Гіпросталь був генеральним проектувальником багатьох металургійних та феросплавних заводів України, ​​Казахстану та РФ. Інститут спроектував на той момент найбільші феросплавні заводи світу — Нікопольський та Єрмаківський.

У 1974-1975 роках Гіпросталь працював над проектами прокатних станів на Макіївському і Донецькому заводах, над проектом реконструкції агломераційного корпусу на Криворізькому металургійному заводі. Економічний ефект після реконструкції прокатного стану на Макіївському металургійному заводі становив 5 мільйонів рублів на рік. За робочими кресленнями Державного науково-дослідного та проектного інституту металургійної промисловості побудували і реконструювали ряд цехів та підприємств в інших країнах.

В одній будівлі з Гіпросталлю працювало Українське відділення Проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту Гідропроект імені Жука. За проектами інституту побудували Каховську, Кременчуцьку, Дніпродзержинську, Київську та Канівську гідроелектростанції на Дніпрі, Дністровську і Дубосарську ГЕС на Дністрі, другу гідроелектростанцію Дніпрогесу, першу в СРСР гідроакумулюючу електростанцію на Дніпрі у районі Києва. Також Укргідропроект розробив систему водопостачання Харкова та обводнення річок Лопань і Харків. За проектом інституту спорудили канал Дніпро-Донбас, завдяки якому Харків отримав «велику воду».

У тій же будівлі розмістився Науково-дослідний та проектний інститут з очищення технологічних газів, стічних вод та використання вторинних енергоресурсів підприємств чорної металургії. Інститут надавав значну допомогу підприємствам Харкова в організації та виконанні робіт з охорони повітряного басейну. В період з 1971 по 1975 рік за його проектами у місті встановили близько 300 пилогазоуловлювачів та іншої очисної апаратури на суму 9 мільйонів рублів.

Будинок проектів і головний архітектор міста

У грудні 1964 року на проспекті Науки відкрили готель «Інтурист». Будівлю готелю пов’язали з рестораном, фасад якого прикрасили мозаїчними керамічними панно художників Олексія Щеглова та Віктора Віхтинського. Навпроти готелю на першому поверсі житлового будинку розташували Будинок одягу «Дружба».

У 1970-му в тій частині проспекту, що примикає до Саржиного Яру, завершили спорудження багатоповерхової будівлі, в якій розмістилася низка проектних організацій, у тому числі Державний інститут з проектування тракторних заводів та заводів сільськогосподарського машинобудування. За проектами Гіпротракторосільгоспмашу здійснювалися реконструкція та нове будівництво на Харківській, Челябінській та Мінській групах заводів, Липецькому, Володимирському, Кишинівському, Павлодарському тракторних заводах, а також будувався Чебоксарський завод промислових тракторів.

Тут же працював Зональний інститут Харківпроект, який вирішував питання забудови не лише Харкова та області, а й Полтавщини і Дніпропетровщини. У цій будівлі, яка отримала назву «Будинок проектів», розташували Управління головного архітектора міста. У бічних корпусах будівлі відкрили книгарню «Кобзар» та кафе «Струмок».

Навпроти Будинку проектів розташувався Завод хімічних реактивів. Підприємство є експериментальною базою наукових розробок багатьох науково-дослідних інститутів. Його продукція має великий попит у хімічній, медичній, парфумерній та інших галузях промисловості. Поруч із заводом у Саржиному Яру побудували спортивний комплекс товариства «Буревісник», у складі якого стадіон із трибунами на 15 тисяч глядачів. Комплекс мав в своєму розпорядженні великий зал для виступів і зали для тренувань баскетболістів, борців, волейболістів, фехтувальників і штангістів.

Автомобілі «Жигулі» та атомні електростанції

Наприкінці 50-х — початку 60-х років проспект Науки наблизився до Саржиного Яру і по греблі розтягнувся далі в північному напрямку на Павлове Поле, яке на той момент вважалося новим районом міста загальною площею близько 300 гектарів. Павлове Поле розділили на низку мікрорайонів, кожен з яких в сім разів більший за звичайний міський квартал тих років. Це дозволило здійснити принцип вільного планування, тобто дати максимум світла і зручностей мешканцям кожного будинку. Усі мікрорайони спланували за багатоквартальною системою, завдяки чому пішохідний рух відокремили один від одного.

У частині Мікрорайону №1, що є одним з найбільших на Павловому Полі і виходить на проспект Науки, спорудили проектні інститути та їх лабораторні корпуси, які внесли різноманітність у забудову магістралі. Інститути на Павловому Полі відзначилися великим внеском у розвиток промисловості.

Інститут Тяжпромелектропроект виконував роботи з автоматизованого електроприводу, електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення підприємств низки галузей важкої промисловості. За участю колективу інституту, який розробив проект електрообладнання, пустили в експлуатацію на Карагандинському металургійному комбінаті стан холодного прокату «1700», що готує металевий лист для автомобілів «Жигулі». У дев’ятій «п’ятирічці» інститут брав участь у будівництві безперервного заготівельного стану Криворізького металургійного комбінату, агрегату безперервного цинкування Жданівського металургійного заводу, а також у розробці проектів електропостачання та електрообладнання багатьох металургійних підприємств, що споруджувалися в різних країнах.

У 1969 році у місті організували відділення склопластиків Всесоюзного електротехнічного інституту. Відділення провело важливі дослідження склопластику, що дозволило впровадити низку розробок. За проектом інституту створили установку для безперервного безвідходного виробництва високоякісних склопластикових виробів різного профілю із заздалегідь заданою міцністю. Економічний ефект від застосування цієї установки складав близько мільйона рублів на рік.

Приймала активну участь у здійсненні завдань дев’ятої «п’ятирічки» Харківська філія Проектно-технологічного інституту Енергомонтажпроект. Спорудження Саяно-Шушенської і Токтогульської ГЕС, Смоленської та Чорнобильської АЕС, Запорізької і Вуглегірської ДРЕС тісно пов’язані з роботою харківських проектувальників. Вони розробляли технічну документацію на монтаж котлів, турбін та іншого обладнання для електростанцій.

Велику допомогу сільському господарству надавало Харківське відділення Державного інституту Промзернопроекту, який розробляв проекти нових елеваторів та комбікормових заводів. Багато і плідно працювала Українська філія Державного проектного інституту Союзпроммеханізація, що вирішувала питання механізації та автоматизації основних і допоміжних процесів на виробництві. Значну роботу провела і Харківська філія інституту Союзгіпролісгосп, яка завершила дослідження та розробку проекту захисних насаджень уздовж каналу Дніпро-Донбас.

Найкоротший шлях і єдина кріогенна установа

У другій половині 60-х років проспект Науки простягнувся далі на північ до Лісопарку і з’єднався з вулицею Дерев’янко, що дало можливість найкоротшим шляхом по новому мосту через Саржин Яр зв’язати Павлове Поле із Сумською вулицею. На цій ділянці проспекту зі східного боку у 1967 році побудували дев’ятиповерховий семисекційний житловий будинок, на першому поверсі якого розмістилися великий кулінарний магазин та весільне кафе «Полюшко».

Далі до вулиці Дерев’янко вишукалися в ряд дев’ятиповерхові точкові будинки. Навпроти на західній стороні проспекту розташувалися корпуси Фізико-технічного інституту низьких температур, який заснували у 1960-му. На той момент це була єдина кріогенна установа в Радянському Союзі. Вона проводила не тільки широкі дослідження в галузі фундаментальної і прикладної надпровідності, фізики магнітних явищ, біофізики, молекулярної фізики та в інших наукових напрямках, а й розробляла і виробляла для наукових установ та народного господарства СРСР кріогенні прилади та пристрої. Економічний ефект від застосування розробок інституту у 1971-1975 роках становив понад 43 мільйони рублів.

Вже тоді проспект Науки вважався однією з найкрасивіших магістралей міста через свою пряму лінію і зелені насадження. У 80-ті роки проспектом проходили кілька автобусних маршрутів і маршрути семи тролейбусних ліній, що пов’язували цей район міста з центром, житловими масивами Селекційної Станції та Помірок, Південним вокзалом та Олексіївкою.

Нагадаємо, що редакція сайту 057 розповідала десять найбільш цікавих фактів про українську мову. Детальніше про це читайте тут.