Життя великого художника Ілля Рєпін тісно повʼязана з рідною Харківщиною, а його козацьке коріння дуже сильно вплинуло на його творчість. Навіть його остання картина “Гопак” має пряме відношення до улюбленої України.

057 зібрав десять цікавих фактів з життя нашого відомого земляка.

1. Харківʼянин та нащадок слобожанських козаків

 Ілля Рєпін народився 24 липня ‎1844 року у місті Чугуєві Харківської губернії, у приміській слободі Осинівка, на вулиці Калмицькій. Його дідусь по батьковій лінії — неслуживий козак Василій Юхимович Рєпін.

Як був переконаний сам Ілля Юхимович, походив він з козацького роду, що носив прізвище Ріпа, яке згодом зросійщили.

2. Перші гонорари отримав за писанки

Саме писанки стали першим джерелом заробітки юного митця. Він здавав їх до місцевого магазину, а в обмін отримував перші зароблені власноруч кошти. Дослідники вважають, що у Ріпина була власна колекція писанок.

3. Вчився на військового топографа

У 1855 році батьки віддали одинадцятирічного Іллю на навчання до школи топографів — ця спеціальність, пов’язана зі знімальними та креслярськими роботами, вважалася в Чугуєві престижною . Однак через два роки навчальний заклад було скасовано, і Рєпін влаштувався в іконописну майстерню художнику І. М. Бунакову.

У шістнадцять років юнак залишив і майстерню, і батьківський будинок: йому запропонували 25 рублів на місяць за роботу в кочовій іконописній артілі, яка в міру виконання замовлень переміщалася з міста до міста. Влітку 1863 року артільники працювали у Воронезькій губернії неподалік Острогозька — містечка, в якому народився художник Іван Крамський. Від місцевих майстрів Рєпін дізнався, що їхній земляк, який уже отримав на той час малу золоту медаль за картину «Мойсей витікає воду зі скелі».

Оповідання острогожцев послужили стимулом для різких життєвих змін: восени, зібравши всі зароблені за літні місяці гроші, Ілля Юхимович Рєпін вирушив до Петербурга.

4. Завдяки дружині став вегетаріанцєм та відмовився від прислуги

Другою дружиною Іллі Юхимовича стала письменниця Наталя Нордман.

Ілля Рєпін з дружиною Наталією Нордман

Корній Чуковський згадував про порядки, яка завела дружина в домі Рєпіних:

“Дружина художника була вегетаріанкою, виступала проти носіння хутра і в будь-який мороз ходила в тоненькому пальті. Вегетаріанцем став і сам Рєпін. У їхньому домі були розвішані таблички: “Не чекайте прислуги – її немає”, “Прислуга – ганьба людства”. Рєпін зустрічав своїх гостей і разом із дружиною самі накривали столи і обслуговували своїх гостей. А їх було завжди багато”.

5. Картиною протестував проти заборони української мови

У 1876 році російський імператор Олександра II видає Ємский указ. Цей указ забороняв українську мову в багатьох сферах життя (церква, музика, театр, книгодрукування (заборона ввезення на територію імперії книг, що надруковані українською мовою) і обмежував її лише побутовим вжитком.

Вечорниці

У 1881 році Рєпін пише свою картину «Вечорниці» і підписує назву українською. Потім «Вечорниці» купує Третьяков і вивішує у своїй знаменитій галереї під фактично забороненою назвою, і вся російська преса подає цю назву українською мовою

6. Пророчі українські національні прапори на відомій картині.

Навіть ті, хто неодноразово бачив одну із самих відомих картин Рєпіна «Запорожці пишуть лист турецькому султану» не відразу звертають на цікавий факт.

Запорожці тримають два прапори, кольори яких сьогодні зрозумілі кожному українцю — це синьо-жовтий національний та червоно-чорний прапор УПА.

Перед написанням картини художник ретельно підійшов до справи – вивчав козацьку зброю і одяг, постійно радився з українським істориком Яворницьким і тому появи саме цих прапорів зовсім не випадкова.

7. Митець та імператор

Одна із самих відомих картин Рєпіна “Іван Грозний та син його Іван 16 листопада 1581 року”, яка більша відома під неофіційною назвою “Іван Грозний вбиває свого сина”.

Картина була завершена в 1885 році і показана на 13 виставці передвижників. Трактування історичного сюжету викликало невдоволення імператора Олександра III. Він наказав не допускати картину до виставок і взагалі дозволяти поширення її публіці». На захист полотна виступили багато діячів культури; завдяки їхнім клопотам, а також старанням художника Олексія Боголюбова заборона була знята.

А інша відома картина «Запорожці пишуть лист турецькому султану» навпаки викликала захоплення в імператора.

Олександр III придбав картину за 35 тисяч рублів – неймовірну суму для тих часів.

8. Відмовився повертатися до СРСР

Радянська влада зробила, як мінімум три спроби повернути з Фінляндії, де став жити митець після більшовицького перевороту.

Питання про його повернення Рєпіна розглядалося, згідно з протоколом засідання Політбюро від 22 травня 1924 року, на найвищому рівні: за підсумками одного із засідань Політбюро ЦК ВКП(б) Генеральним секретарем ЦК ВКП(б) І. В. Сталіним було винесено резолюцію: «Дозволити Рєпіну повернутися до СРСР, доручивши тт. Луначарському та Іонову вжити відповідних заходів».

Так же у 1925 році в гості до Рєпіна приїхав Корній Чуковський. Корній Іванович мав запропонувати художнику перебратися до СРСР, проте натомість «потай умовляв Рєпіна не повертатися».

Ще за рік прибула делегація художників на чолі з Ісааком Бродським, щоб знову-таки вмовити повернутися.

У листопаді 1926 року Ілля Юхимович отримав лист від наркома Ворошилова, в якому говорилося: “Вирішуючи переїхати на батьківщину, ви не тільки не робите особистої помилки, але робите воістину велику, історично-корисну справу”. До переговорів був підключений і син Рєпіна Юрій, проте – безрезультатно: художник залишився в Куоккале.

9. Останню квартиру малював паралізованим

Останню свою квартиру “Гопак” Рєпін задумав у 1926 році. Художник було фізично тяжко її малювати, тому що права рука була паралізована.

Гопак

У листі до Дмитра Яворницького Рєпін писав: “Тижнів зо три я дуже погано почувався, але все ж таки, спираючись то на шафи, то на стіни, все ж таки не кидав роботи – підповзав і відповзав… Картина виходить красива, весела”.

10. Хотів бути похованим на рідній Харківщині

Ілля Рєпін помер 29 вересня у своїй віллі «Пенати» в невеличкому фінському селищі Куоккала. За заповітом, тіло мали поховати в рідному Чугуєві, але через більшовицьку владу в східній Україні, вдова художника вирішила поховати чоловіка в парку поблизу від будинку і пагорба, який Ілля Рєпін називав Чугуєвою гіркою.

Великого художник поховали за заповітом без труни, а на могилі висадили дерево.