«Залізна сотня» — історичний бойовик-воєнна драма про УПА режисера Олеся Янчука, виробництва 2004 року.  Копродукційний українсько-австралійський фільм, знятий за мотивами книги Юрія Борця «У вирі боротьби».

Це вже третє звернення режисера до подій національно-визвольної боротьби на Західній Україні 1940-х років, до війни, яку вела Українська Повстанська Армія.

Його попередні фільми – «Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені» та «Нескорений» — розповідали про провідників цієї боротьби Степана Бандеру та Романа Шухевича. В основі «Залізної сотні» книжка «У вирі боротьби» Юрія Борця, який мешкає в Австралії. Переглянувши «Нескореного», той запропонував режисерові поставити фільм за власними спогадами і взяв на себе фінансування картини. Так з’явилась перша українсько-австралійська копродукція.

23 липня 2004 року за сприяння обласного товариства „Просвіта” фільм вперше було представлено у львівському кінотеатрі “Львів”. Фільм згодом також було презентовано 24 серпня 2004 року у київському кінотеатрі «Жовтень».

В ролях: Микола Боклан, Олег Примогенов, Ігор Пісний, В’ячеслав Василюк, Дмитро Терещук, Катерина Кістень, Олеся Жураковська, Тарас Постніков, Тарас Жирко, Іван Гаврилюк.

«Залізна сотня» — це реалістична драма. Територія Закерзоння, населена українцями, згідно Тегеранської конференції відійшла до Польщі, населення депортували до України. Янчук торкнувся проблемних стосунків між українцями і поляками, теми, яка досі в українському ігровому кіно ще не фігурувала.

Події у фільмі «Залізна сотня» відбуваються на теренах Закерзоння, території, на якій споконвічно проживали мільйони українців, на тлі Другої світової війни та післявоєнного часу, зокрема, під час проведення операції «Вісла».

У вирі цих трагічних подій і опинилася сотня бійців Української Повстанської Армії на чолі з Михайлом Дудою — Громенком… Незламна «Залізна сотня» у 1947 році здійснила героїчний рейд на Захід, до Баварії, яку тоді контролювала американська військова адміністрація. Герої фільму, побудованого на реальних фактах, молоді українці, які свідомо йшли до лав УПА. Втім, не слід очікувати суто героїчного кіно, бо в центрі фільму — життя людей, які не втрачають вміння закохуватися навіть у час війни… 

«Залізна сотня» — наївне кіно, і, як усякий наїв, вона має свої чари. Фактично це кіно атракціонів, у якому наративна логіка майже повністю відсутня. А хто сказав, що фільм має бути логічним і послідовним? Адже й сама наша реальність навряд чи може цим похвалитися, — таку рецензію дали фільму у 2004 році в «Дзеркалі тижня».

Втім, це враження може бути оманливим — судити лиша вам, глядачу.